вузьколітературне
так люблю літературні зустрічі в Кабінеті. зазвичай там натовпи зацікавлених, а сьогодні було так спокійно - лише кілька людей сиділи не за столиками. так затишно, майже по-сімейному. хоч, здається, ті зустрічі давно вже переросли на внутрішньо закриті - ті ж самі люди-завсідники, завжди незмінний модератор і гості, які теж зазвичай повторюються.
сьогодні там був Лишега - жива легенда, невловимий, незбагенний дідусьо, який далі залишається дитиною, який чим більше говорить, тим більше залишає по собі таємниць, чию логіку важко збагнути, але якщо вже збагнеш - розумієш, інакше й бути не може. ну, то я його так сприймаю. на його віршах я зростала, завдяки ним ставала тим, чим я є.
сьогодні Лишега був Антоничем. уявіть собі, він навіть таке може. більше не маю, що казати... я дивилась на нього захопленими очима, лапала кожне слово, намагалась запам'ятати хід його думок... а потім пила холодний чай))
*тут мало би бути якесь гарне речення-висновок, але хіба можуть бути визновки по Лишезі?Лишега - це ж суцільні засновки, поштовхи і натхнення. люблю я його=)*
сьогодні там був Лишега - жива легенда, невловимий, незбагенний дідусьо, який далі залишається дитиною, який чим більше говорить, тим більше залишає по собі таємниць, чию логіку важко збагнути, але якщо вже збагнеш - розумієш, інакше й бути не може. ну, то я його так сприймаю. на його віршах я зростала, завдяки ним ставала тим, чим я є.
сьогодні Лишега був Антоничем. уявіть собі, він навіть таке може. більше не маю, що казати... я дивилась на нього захопленими очима, лапала кожне слово, намагалась запам'ятати хід його думок... а потім пила холодний чай))
*тут мало би бути якесь гарне речення-висновок, але хіба можуть бути визновки по Лишезі?Лишега - це ж суцільні засновки, поштовхи і натхнення. люблю я його=)*