Був у мене в школі вчитель фізкультури...
Ми тоді були десь класі так у 8, а він - може десь на третьому курсі. Тобто зараз йому десь 25-26, не більше.
Так от, ще в школі ми з ним дуже мило спілкувались, він вічно зависав після уроків на стадіоні, якісь гуртки спортивні вів, а ми там якраз гуляли часто, то так виходило, що гуляли ми разом. Дехто був з ним настільки запанібрата, що звертався просто - Ваня. Ми ж якось стрьомались і казали "Іван Васильович". Потім нас поділили на хлопців-дівчат і нам дали іншу викладачку.
Пройшов час. Тепер я деколи бачу того Івана Васильовича в місті і він до мене завжди вітається так мило, питає, як справи і все таке. А я не знаю, як до нього казати: "Привіт" чи "Добрий день". Бо ж ніби люди його віку для мене тепер практично однолітки і я з ними переважно на "ти", але він все одно лишився для мене "Іваном Васильовичем".
Так от, шо мнє з цим дєлать?
Так от, ще в школі ми з ним дуже мило спілкувались, він вічно зависав після уроків на стадіоні, якісь гуртки спортивні вів, а ми там якраз гуляли часто, то так виходило, що гуляли ми разом. Дехто був з ним настільки запанібрата, що звертався просто - Ваня. Ми ж якось стрьомались і казали "Іван Васильович". Потім нас поділили на хлопців-дівчат і нам дали іншу викладачку.
Пройшов час. Тепер я деколи бачу того Івана Васильовича в місті і він до мене завжди вітається так мило, питає, як справи і все таке. А я не знаю, як до нього казати: "Привіт" чи "Добрий день". Бо ж ніби люди його віку для мене тепер практично однолітки і я з ними переважно на "ти", але він все одно лишився для мене "Іваном Васильовичем".
Так от, шо мнє з цим дєлать?