In to the wild
Фільм про невимушене бажання розпрощатись із суспільством. Фільм про втрату всього і водночас отримання всього, і не в переносному значенні, а направду всього, що може нам дати Бог. Отримання в подарунок того, що мало хто насмілюється взяти. Того, що називається життям.
Історія людини, яка втікла від світу доя того щоб засвоїти безліч простих правил життя, і навчитись радіти нічому.. Не дурнуватими бажаннями сміятись із будь-чого, а просто радіти, коли очі посміхаються...
І можна говорити багато. Можна казати що він втратив всіх.Він втратив все. І чи варто це було того? Але чи втратив?...
Впродовж двох годин перегляду неодноразово задумуєшся про те, чи не надто жорстоко він повівся. І я думала про це .. І здавалось, за що він так з ними?? Не лише з батьками, а зі всіма, хто йому траплявся, з дівчинкою, яка закохалась, з чоловіком який хотів усиновити..
І щоб просто не розкривати таємницю для тих хто ще не дивився фільм, не доповім свою думку до кінця... все стає зрозуміло.. Просто все стає зрозуміло в самісінькому кінці...
Пошук істини.Все задля пошуку істини...
Якась здавалось дурниця, те чого він не продумав, вбиває ідеологію всього життя...
Але хто прагне свободи, той її матиме..
Він отримав свободу.
Просто цікаво, чи міг би хто-небуть наважитись? Чи хоч хтось із тих міліонів людей які подивились цей фільм, чи зробили б так само?Чи хоч хтось хто сказав "Та він молодчина, він мій герой" Чи хоча б хтось пішов би слідами свого героя?
Драма.
Драма життя
Психологічна
емоційна.
дивне життя...
хоча..
він сказав, якщо чогось хочеш, то просто простягни руку, і візьми.Він отримав все..все і нічого.
чи навчимось ми колись мати все не маючи нічого?....