Стомлені очі дивляться в небо,
Шукають у ньому рятунок
І знов перед ними малюнок -
Що жити для болю не треба!
Течуть гіркі сльози по білим щокам,
Не в змозі душа їх спинити
Не хочеться серцю тужити,
Але у душі стільки ран!
І, все загубивши, ти хочеш померти,
Залишити поле без бою,
А перше, що треба зробити з собою -
Заплакані очі протерти.
В тобі стоїть сила, але вона спить,
Потрібно її розбудити.
Ти в змозі продовжувать жити,
Убий свого розпачу мить!
Мене нудить від купки невдах,
Що кричать про свій біль і страждання,
І одні лиш сумні причитання
На засохлих потворних губах.
Хочеш бути невдахою, любий?
Вибір твій, і тобі із ним жити.
Все, тобі зараз слід відпочити
Від страждань, що з тобою усюди.
Але інші у світі існують,
Ті, хто борються, повні надії,
І руйнують невдалі події,
А тоді перемогу святкують.
Мёртвое Сознание
http://www.stihi.ru/2008/01/19/3973