в процесі
Чим більше речей та людей, тим важче вирушити… в кожному місті ти обростаєш емоціями, друзями, улюбленими дахами, книгами, тусовками, вкорінюєшся у небо, а потім розумієш, що не можеш ступити і кроку - так всього безкінечно багато… безкінечно багато… і треба відірвати зі шкірою всіх та все… мої найближчі подруги, які виїхали за кордон, перші роки життя там, активно вивозили дитячі іграшки, блокнотики, старі щоденники із двійками, колорадських жуків, підбурювали родичів та друзів переселятися до них… але завжди ти їдеш сам-на-сам із собою…
Це те чого я хочу. Львів давно неквапливо, але вперто виривав із Луцька. І переселення планувалося на літо, а тут склалося по-іншому:)
Цілий вчорашній вечір складала речі, які повинні бути зі мною, якщо переполовинити, то за три ходки перевеземо:))
І хоч тут набагато менше близьких людей, ніж у Луцьку, вони є і від того якось затишно та спокійно.
Це те чого я хочу. Львів давно неквапливо, але вперто виривав із Луцька. І переселення планувалося на літо, а тут склалося по-іншому:)
Цілий вчорашній вечір складала речі, які повинні бути зі мною, якщо переполовинити, то за три ходки перевеземо:))
І хоч тут набагато менше близьких людей, ніж у Луцьку, вони є і від того якось затишно та спокійно.