Фінляндія&Швеція на велосипеді - звіт
Ну а тепер все по черзі!
1 день - я люблю поїзд Київ-Санкт-Петербург за те, що в ньому добре висипатися!
Як не дивно, провідники зовсім не зацікавилися велосипедами. Трамбували ми 3 веліка в маленьку купейну полку майже годину. Зате кумедно було потім спостерігати, як всілякі прикордонні служби, бадьоро проходячи по вагону, робили один крок за наше купе, потім подавалися всім корпусом назад і з острахом дивилися на стелю нашого купе: „Що це???!!” Проте відповідь, що це наші особисті - по 1 на людину - велосипеди, їх цілком влаштовувала.
2 день - Петербург
Петербург зустрів нас сильним дощем і справжньою пітерською погодою.
Фотки вийшли дуже пітерські, як на мене, на відміну від мого попереднього візиту, коли сонце сяяло, наче десь на півдні. Під такою зливою годі було щось дивитися, тож ми каталися по пітерським веломагазинам. Купували баули, штормові чохли, я купила собі бахіли на взуття - буду пробувати восени, бо ті, що намагалась пошити собі сама, не дуже вдалися.
Білі ночі вже скінчились, але темніє все одно значно пізніше, ніж у нас.
3 день - автобус Петербург - Фінляндія
На наступний день встановилась якась неймовірна жара, що було дуже вчасно, для тих, кому світив цілий день в автобусі. На кордоні - вже звично для водіїв і нашого гіда - ми провели 5 годин в черзі, і то ще був гарний результат.
До нашого першого кемпінга - з невеличкими, розкиданими по лісу будиночками і одним душем в окремому будинку ми приїхали доволі пізно ввечері.
Саме з документами від цього кемпінга в нас була найбільша проблема з посольством - адже його власники не мають ні факса, ні емейла (принаймні так стверджують). І дійсно, де він може бути в такій затишній фінській глибинці. Втім, кемпінг повністю реабілітував себе в моїх очах прекрасною сауною - теж невеликою, побудованою радше для себе, ніж туристів, розташованою на березі озера, в якому так гарно купатися в довгу світлу ніч північного літа!
4 день - нарешті велосипедом!
І от, власне, старт велотуру - дамби, мости, пароми - за один день одразу 4 різних. І - краєвиди.
Побачили магазин, який в наших краях би не вижив - це просто ларьок, в який треба покласти гроші згідно з прайсом і витягти звідти товар, і за яким ніхто не дивиться.
Мені найбільше запам*яталась радіалка на місцеву вершинку висотою аж 129 м - найвищу точку Аландів. Вершинка заліснена, і на ній зроблена вежа, щоб було видно більше. Гори нагадують чимось наші Горгани, тільки каміння переважно або значно більш крупне, або більш дрібненьке.
Бачила доволі багато північних сріблястих сосен - тих самих, кручених, котрі фінни викуповують у росіян на побудову будинків. В самій Фінляндії вони просто ростуть.
В радіалці проїжджали повз хутори і села, і мали можливість на власні очі переконатися - таки-так, всюди охайно, чисто, гарно. Корови і коні такі вилизані, наче їх готували до фотосесії. Упаковане на зберігання сіно складене акуратними рядами, які мені нагадували якісь велетенські зуби.
Прикрашав нашу радіалку неймовірний місяць, а після неї я відзначилася тим, що на автоматі, бажаючи з*їсти пошвидше і побільше калорій - бо ж їхали весь час на 30+, поїдаючи приготований групою в таборі суп, намастила хліб до супу шоколадною пастою це стало приводом для плідної просвітницької розмови щодо наявності такого продукту, як сало в шоколаді. Взагалі, шоколадну пасту в цьому поході на хліб і печиво товстими шарами пізніше намащували всі, зізнаючись, що вдома таке - ні-ні!
5 - фортеця Бомарсунд і замок Кастельхольм
Через вчорашню радіалку я не встигнула оглянути фортецю, біля якої ми зупинились - тож довелося вкотре не виспатися і встати раніше. Фортеця Бомарсунд - російська. Її не встигли повністю побудувати, оскільки запланували її занадто великою і занадто розкинутою по простору. Через то і здали. Зараз це такі руїни, що в нас би й дивитися на таке не стали. Та фінни прибрали територію, посадили кущиків, полагодили старі російські, шведські, фінські могили - і тепер ця фортеця є одною з примітних пам*яток на Аландах.
Потім ми поїхали в замок Кастельхольм. Мені особливо сподобалося те, що в фінських (і шведських) музеях багато що можна трогати і дивитися, немає отих наглядачів в кожній кімнаті, що дивляться на кожен твій рух, наче ти злочинець. Багато якихось видумок, наприклад, отакі фігурки прикрашають місця, де зараз тривають роботи, або отак просто розказано про те, що було тут раніше.
Сподобалось і Пирогово по-аландськи, таке ж просте і невимушене.
В цей день ми закінчили проїзд по Аландським островам і сіли на паром до Швеції.
6 - Дорога до Упсали
Це саме той день, без якого похід би був не повним. Призвичаєні до жаркої погоди на Аландах, ми не стали брати з собою додаткові речі, і - потрапили під сильнющу зливу, в результаті якої промокло геть усе. Температура миттєво опустилась до 17 градусів, а машина з речами і кемпінг - далеко. Змерзлі, ми стали проситися в одному придорожному кафе на погрітися-перекусити, але в них був неробочий настрій, а натовп мокрих велосипедистів їх не спокусив попрацювати. Натомість нам пощастило з одним супермаркетом - його власник надав нам свою підсобку-офіс і дозволив в мокрому вигляді ходити через весь торговельний зал в туди-куди-треба. Тепер всі велосипедисти СНД будуть знати, де шукати прихисток від дощу у капіталістичній Швеції!
До Упсали всі добралися стомлені, і по місту майже всі пішли гуляти пішки - аби відпочити від велосипеда. Але не я, і не підбиті мною на велопокотеньку по Упсалі українські учасники велотуру
І місто вартує того, аби по ньому кататися на велосипеді - що далі вечоріє, то менше людей і машин на вулицях, знов-таки велодоріжки та світлофори, парковки, де можна пристібнути велосипеди. В місті багато гарних мостів, є кірха, замок і чудовий ботсад ім. Ліннея - все в ідеально вичищеному стані.
Напевне головним недоліком Швеції для туристів є те, що дуже мало де можна обміняти гроші (а в Швеції попри її причетність до Євросоюзу ходить лише своя валюта - шведські крони), а також те, що більшість магазинів закривається в 6-7 вечора, а кафе в 7-8. Поїсти ввечері практично немає де. Тож ми ледве найшли якусь піцерію, де англійською мовою та мовою жестів для підстраховки замовили собі по шматку піци. Нам принесли по смачнющій величезній цілій піцці
7 - Упсала - Стокгольм
Покуштували шведської полуниці - просто в полі стояла машина і з неї продавали оті самі заморські ягоди в пластикових коробочках. Я не знаю, з яких теплиць привозять до нас отой пластиковий заморський несмак, але ця була справді смачна, хоч і з теплиць, хоч і в коробочці.
В цей день ми просто купалися, їхали, знову купалися, ну і так далі, бо дивитись по дорозі не особливо що було.
8 - Стокгольм
В програмі туру цей день зазначений як дньовка в Стокгольмі, більшість групи відпочивала від велосипедів, знайомлячись з містом пішки. Окрім 8 особливо впертих велосипедистів :)
Мені особисто дуже хотілося подивитися як воно - їхати європейською столицею на велосипеді, та й з велосипедом більше подивитися встигнеш. Стокгольм добре прилаштований для велосипедистів, дуже рекомендую. Ми лишень перевдяглися з велоформи в більш міський одяг - адже місцеві їздять на велосипедах навіть в сукенках і на підборах.
Місто нагадало мені Петербург і Лондон і стало десь поруч з ними в моїй ієрархії міст - напевне також через свою імперськість і розташування на ріці.
Ми потрапили на гарну пішохідну екскурсію центром міста, подивилися зміну караула, потім я і ще один велосипедист поїхали до музею Васі :) Не просто Васі, а королівського корабля Vasa, який помпезно побудували, і який затонув, пропливши дуже мало, через якусь помилку в розрахунках, зроблену ще десь на початку будівництва. Музей виявився просто таки величезним, в ньому було, мабуть, все, що можна було придумати по цій темі: життя шведів в той час, будівництво корабля, його маршрут, пошуки місця, де він затонув, операція з підйому корабля, етапи реставрації, і навіть реконструкція по кістках загиблих їх вигляду та даних про них.
Поруч з музеєм також були кілька музейних старих кораблів, в яких можна було торкатися всього, чого хочеш, все пробувати і мацати.
Хотіла ще дуже встигнути в Стокгольмський скансен, але часу в нас було замало. Задовольнились поглядом збоку.
Коли я перед поїздкою збирала побажання-прохання на те, що кому привезти, то лідером був Карлсон. Френди! Карлсона тут не люблять. Може, він такий популярний лише у нас? В сувенірах для туристів є лише один тип Карлсона, в трьох розмірах, дешевий за виконанням, дорогий за ціною, і геть нецікавий. В дитячих іграшках Карлсона взагалі нема. Навіть Пеппі-ДовгаПанчоха і та має більше своїх втілень. А лідери... В сувенірах упевнені лідери - лосі.
В іграшках в Швеції - ведмежатка Тедді, в Фінляндії - їхні рідні фінські МумміТроллі, якими там завалено багато що.
До речі, позаяк кольори шведського прапору - блакитний і жовтий, то багато що можна було б успішно продавати і у нас, особливо ті сувеніри, де нема напису Sweden.
Будинок, де жив Карлсон (а точніше його авторка), розташований не в центрі Стокгольма, а десь в кварталах, і туди складно дістатись. Тож тримайте фотку отакого карлсонячого гріля:
і отакого не знаю чого
.
9 - мєгапаром Viking Line
Ми прокинулись дуууже рано, щоб встигнути на найбільший паром в нашій подорожі. Цей паром плаває між двома країнами, Швецією і Фінляндією, і ще, здається, запливає в Естонію. Позаяк в Швеції і Фінляндії спиртне дороге, то там доволі популярні тури на цьому паромі, які полягають в скуповуванні спиртного в дьюті-фрі, випиванні його, і вертанні додому. Буцімто п*ють його навмисно на сонці, або мішаючи напої - щоб дороге бухло краще брало в менших кількостях. Ну не знаю, бачила, що таки скуповують його з дьюті-фрі справді в величезних кількостях, а щоб пити - то на паромі висять таблички про те, що пити на борту не можна. Квитків продають більше, ніж місць, тож всі вільно займають підвіконня, підлоги, сходинки.
В цей день ми ночували в кемпінгу, власником якого був американець, який 20 років назад кинув якусь круту роботу в Нью-Йорку, переселився на Аланди, відкрив цей кемпінг і з тих пір живе довго і щасливо, пише музику і продає свої диски на ресепшині власного кемпінга. Слід визнати, що його кемпінг особисто мені був найзатишнішним - ззовні дуже скромні будиночкі всередині повністю оздоблені натуральним деревом, і така ж неперевершена сауна з озером поруч.
10 - і ще один день
Приколом дня стала купівля консервованої шведської риби. Відкриваємо банку, а вона тхнеееее, неможливо поруч стояти. Довго сперечалися - чи що то зіпсоване, чи що то так задумано і то є риба з душком. А воно й справді - тхне як зіпсоване, але водночас і не так. Понесли консерви місцевим, чи то шведам, чи то фіннам - на Аландах же все поплутане, це політично фінська земля, а культурно - шведська, автономна провінція з власним урядом, прапором і поштовими марками, земля, на якій одночасно піднімають три прапори - власний, фінський, шведський, і на якій одночасно пишуть на 2 мовах - фінській і шведській, і та ба, частіше на шведській, ніж на фінській.
Ну то понесли рибу шведам, питаємо, чи то окей. Кажуть - а то ж! Окей! Нєєє, ми такого не їмо, хочете рибки на шару? Отак і заробляють шведи на шарові вечері - спочатку продають отаку рибку, а потім бідолашні туристи її їм здають, от.
Пробіглися бігом в радіалку по місцевим скелям і камінням. Побачили залишки монастиря, влаштованого в майже печерних умовах, споруди початку нашої ери, в яких жили мисливці чи то на тюленів, чи то на ще когось.
Побували в місцевій барахолці антикваріату, яка працює 2 місяці на рік, та в музеї.
Взагалі, багато що працює сезонно: деякі кемпінги працюють лише влітку, пароми є лише поки не замерзла вода і мають літній та „зимовий” розклад, магазини працюють взимку по пару годин на добу.
11 - прощання з островами
В цей день трохи сумно... різко усвідомлюю, що подорож позаду, що острови - за мною, а паром попереду - останній. І більше (в цій подорожі) не буде плюскоту води, різаних камінних берегів, чудових морських пейзажів, чайок, лебедів, що рівними стайками плавають в воді, мостів між островами, з яких відкриваються прекрасні види, ехххх, Аланди!
Матерік зустрічає нас більшим трафіком (втім, ввічливість водіїв визначає великий комфорт їзди), купальнями - коли заболочений берег, то в воду будують мостики, супермаркетами, в одному з яких ми шалено скуповуємо всяке велошмаття.
Потрапляємо в Турку. Я знову вибираю дивитись місто на велосипеді, і, схоже, на цей раз я останній з могікан. Не проблема, наодинці з собою, велосипедом і містом в цій подорожі я ще не була. Турку невелике місто, тож його можна було спокійно встигнути подивитись і без велосипеда, але чогось мені ходити стало менш зручно, ніж їздити :)
Найбільше мені сподобався морський музей - це музей, в якому розповідається про все, пов*язане з освоєнням Фінляндією морського простору.
А також в ньому стоять музейні кораблі. Особливо сподобалися 2 з них - прекрасний парусник Suomen Joutsen, на борту якого я чогось відчула себе Ассолью, яка не дочекалася свого Грея, і сама знайшла собі корабель - і залишилося лише знайти самій паруса, і поплисти в далекі краї, і знайти нарешті свого Грея. А може і спить він десь на борту цього величезного корабля, стомлений пошуками парусів алого кольору... А поруч стоїть винищувач, потрапляючи на який, мимоволі стискаєш руки в кулаки, пригинаєш голову і вже хочеш стати непомітним месником і розтрощити всі ті фабрики, які роблять лише білі паруса.
Також Турку запам*ятався своїм замком, в якому зібрано мабуть, все, що тільки можна зібрати в замку і історичному музеї водночас, і мегасучасним хостелом з пластиковими картками замість ключів.
12 - автобус в Петербург
Нецікавий день, ми просто їдемо в автобусі. Боялися пробок на кордоні, тож не поїхали в Хельсінки. Натомість кордон пройшли всього за 2 години. Ну що ж, треба буде якось все-таки заїхати в столицю Фінляндії.
Подивившись на водіїв в Петербурзі очима людей щойно-з-за-кордону, приймаємо мудре рішення по Петербургу на велосипеді не кататися. Це вам не Європа, велодоріжок тут нема, а водії їдуть просто на пішоходів на пішохідних переходах, навіть не зменшуючи швидкості.
13 - Пушкін (він же Царське Село)
В цей день ми хотіли поїхати в Петергоф, але він виявився понеділком - неробочим днем для більшості Петербурзьких музеїв. Взагалі, що за практика робити якийсь один день вихідним для всіх?
Поїхали в Пушкін, який мав працювати, але саме сьогодні парадний, Єкатерининський палац було закрито на санітарний день. Втім, працював парк при палаці, і працював другий палац з парком, Олександрівський.
Просто неймовірний контраст обох палаців і парків: розкішний, парадний, доглянутий Єкатерининський, і скромний, робочий - і геть занедбаний Олександрівський.
Саме в ньому жили Романови. Ми відвідали екскурсію, на якій дуже гарно розповідали про історію та життя царської родини та про їх останні роки. Шкода людей, вочевидь, вони не були такими, як їх зображала радянська пропаганда.
Після закордоння оте „не чіпати”, „не торкатись”, „не фотографувати” якось дратує...
14 - Петербург
Сьогодні ми пішли в порекомендований нам палац Юсупових. Цей палац має цікавий статус - він не є офіційно музеєм, знаходиться на балансі профспілки працівників освіти, і єдина російська садиба, включена в каталог кращих приватних садиб Європи. Ну це якщо я правильно все запам*ятала.
Розкіш в їхньому палаці просто таки неймовірна. Юсупови - це дуже старий рід, який ведеться ще від Орди і який дивовижний чином примудрявся при кожному царі бути біля трону і ні разу не потрапляв в немилість. Вони були багатші навіть за царську династію Романових. Правда, словами одного анекдоту, „і шо, допомогло їм це?”. Втім, мене дещо здивувала гарна збереженість всієї тієї розкоші. Якщо большевики справді все трощили і нищили, то чому все так гарно збережене тут?
Хотіли ще раз піти в Ісаакіївський собор, оглянути панораму міста згори, але шалені черги відмовили нас від того. Поволі зібралися і під черговим дощем поїхали на потяг. На той самий прекрасний потяг, який йде до Києва цілу добу і в якому так прекрасно можна відіспатися. Адже короткі ночі півночі сприяли кращому пізнаванню навколишньої місцевості, спілкуванню і різному активу, а от поспати було просто ніколи.
15 день - я люблю поїзд Санкт-Петербург-Київ за те, що в ньому добре висипатися!
ЗІ
Їхала додому з вокзала і десь там на мене гавкнув якийсь невеличкий песик. Ми з велосипедом підстрибнули :) - за 2 тижні на нас ні разу ніхто не гавкав. А може, це було „Велкам ту Юкрейн?”
Фотки всі підряд тут http://picasaweb.google.ru/annetttkyiv/10FinlandSwedenRussia1630070802
І тут http://picasaweb.google.ru/annetttkyiv/10FinlandSwedenRussia163007082
1 день - я люблю поїзд Київ-Санкт-Петербург за те, що в ньому добре висипатися!
Як не дивно, провідники зовсім не зацікавилися велосипедами. Трамбували ми 3 веліка в маленьку купейну полку майже годину. Зате кумедно було потім спостерігати, як всілякі прикордонні служби, бадьоро проходячи по вагону, робили один крок за наше купе, потім подавалися всім корпусом назад і з острахом дивилися на стелю нашого купе: „Що це???!!” Проте відповідь, що це наші особисті - по 1 на людину - велосипеди, їх цілком влаштовувала.
2 день - Петербург
Петербург зустрів нас сильним дощем і справжньою пітерською погодою.
Фотки вийшли дуже пітерські, як на мене, на відміну від мого попереднього візиту, коли сонце сяяло, наче десь на півдні. Під такою зливою годі було щось дивитися, тож ми каталися по пітерським веломагазинам. Купували баули, штормові чохли, я купила собі бахіли на взуття - буду пробувати восени, бо ті, що намагалась пошити собі сама, не дуже вдалися.
Білі ночі вже скінчились, але темніє все одно значно пізніше, ніж у нас.
3 день - автобус Петербург - Фінляндія
На наступний день встановилась якась неймовірна жара, що було дуже вчасно, для тих, кому світив цілий день в автобусі. На кордоні - вже звично для водіїв і нашого гіда - ми провели 5 годин в черзі, і то ще був гарний результат.
До нашого першого кемпінга - з невеличкими, розкиданими по лісу будиночками і одним душем в окремому будинку ми приїхали доволі пізно ввечері.
Саме з документами від цього кемпінга в нас була найбільша проблема з посольством - адже його власники не мають ні факса, ні емейла (принаймні так стверджують). І дійсно, де він може бути в такій затишній фінській глибинці. Втім, кемпінг повністю реабілітував себе в моїх очах прекрасною сауною - теж невеликою, побудованою радше для себе, ніж туристів, розташованою на березі озера, в якому так гарно купатися в довгу світлу ніч північного літа!
4 день - нарешті велосипедом!
І от, власне, старт велотуру - дамби, мости, пароми - за один день одразу 4 різних. І - краєвиди.
Побачили магазин, який в наших краях би не вижив - це просто ларьок, в який треба покласти гроші згідно з прайсом і витягти звідти товар, і за яким ніхто не дивиться.
Мені найбільше запам*яталась радіалка на місцеву вершинку висотою аж 129 м - найвищу точку Аландів. Вершинка заліснена, і на ній зроблена вежа, щоб було видно більше. Гори нагадують чимось наші Горгани, тільки каміння переважно або значно більш крупне, або більш дрібненьке.
Бачила доволі багато північних сріблястих сосен - тих самих, кручених, котрі фінни викуповують у росіян на побудову будинків. В самій Фінляндії вони просто ростуть.
В радіалці проїжджали повз хутори і села, і мали можливість на власні очі переконатися - таки-так, всюди охайно, чисто, гарно. Корови і коні такі вилизані, наче їх готували до фотосесії. Упаковане на зберігання сіно складене акуратними рядами, які мені нагадували якісь велетенські зуби.
Прикрашав нашу радіалку неймовірний місяць, а після неї я відзначилася тим, що на автоматі, бажаючи з*їсти пошвидше і побільше калорій - бо ж їхали весь час на 30+, поїдаючи приготований групою в таборі суп, намастила хліб до супу шоколадною пастою це стало приводом для плідної просвітницької розмови щодо наявності такого продукту, як сало в шоколаді. Взагалі, шоколадну пасту в цьому поході на хліб і печиво товстими шарами пізніше намащували всі, зізнаючись, що вдома таке - ні-ні!
5 - фортеця Бомарсунд і замок Кастельхольм
Через вчорашню радіалку я не встигнула оглянути фортецю, біля якої ми зупинились - тож довелося вкотре не виспатися і встати раніше. Фортеця Бомарсунд - російська. Її не встигли повністю побудувати, оскільки запланували її занадто великою і занадто розкинутою по простору. Через то і здали. Зараз це такі руїни, що в нас би й дивитися на таке не стали. Та фінни прибрали територію, посадили кущиків, полагодили старі російські, шведські, фінські могили - і тепер ця фортеця є одною з примітних пам*яток на Аландах.
Потім ми поїхали в замок Кастельхольм. Мені особливо сподобалося те, що в фінських (і шведських) музеях багато що можна трогати і дивитися, немає отих наглядачів в кожній кімнаті, що дивляться на кожен твій рух, наче ти злочинець. Багато якихось видумок, наприклад, отакі фігурки прикрашають місця, де зараз тривають роботи, або отак просто розказано про те, що було тут раніше.
Сподобалось і Пирогово по-аландськи, таке ж просте і невимушене.
В цей день ми закінчили проїзд по Аландським островам і сіли на паром до Швеції.
6 - Дорога до Упсали
Це саме той день, без якого похід би був не повним. Призвичаєні до жаркої погоди на Аландах, ми не стали брати з собою додаткові речі, і - потрапили під сильнющу зливу, в результаті якої промокло геть усе. Температура миттєво опустилась до 17 градусів, а машина з речами і кемпінг - далеко. Змерзлі, ми стали проситися в одному придорожному кафе на погрітися-перекусити, але в них був неробочий настрій, а натовп мокрих велосипедистів їх не спокусив попрацювати. Натомість нам пощастило з одним супермаркетом - його власник надав нам свою підсобку-офіс і дозволив в мокрому вигляді ходити через весь торговельний зал в туди-куди-треба. Тепер всі велосипедисти СНД будуть знати, де шукати прихисток від дощу у капіталістичній Швеції!
До Упсали всі добралися стомлені, і по місту майже всі пішли гуляти пішки - аби відпочити від велосипеда. Але не я, і не підбиті мною на велопокотеньку по Упсалі українські учасники велотуру
І місто вартує того, аби по ньому кататися на велосипеді - що далі вечоріє, то менше людей і машин на вулицях, знов-таки велодоріжки та світлофори, парковки, де можна пристібнути велосипеди. В місті багато гарних мостів, є кірха, замок і чудовий ботсад ім. Ліннея - все в ідеально вичищеному стані.
Напевне головним недоліком Швеції для туристів є те, що дуже мало де можна обміняти гроші (а в Швеції попри її причетність до Євросоюзу ходить лише своя валюта - шведські крони), а також те, що більшість магазинів закривається в 6-7 вечора, а кафе в 7-8. Поїсти ввечері практично немає де. Тож ми ледве найшли якусь піцерію, де англійською мовою та мовою жестів для підстраховки замовили собі по шматку піци. Нам принесли по смачнющій величезній цілій піцці
7 - Упсала - Стокгольм
Покуштували шведської полуниці - просто в полі стояла машина і з неї продавали оті самі заморські ягоди в пластикових коробочках. Я не знаю, з яких теплиць привозять до нас отой пластиковий заморський несмак, але ця була справді смачна, хоч і з теплиць, хоч і в коробочці.
В цей день ми просто купалися, їхали, знову купалися, ну і так далі, бо дивитись по дорозі не особливо що було.
8 - Стокгольм
В програмі туру цей день зазначений як дньовка в Стокгольмі, більшість групи відпочивала від велосипедів, знайомлячись з містом пішки. Окрім 8 особливо впертих велосипедистів :)
Мені особисто дуже хотілося подивитися як воно - їхати європейською столицею на велосипеді, та й з велосипедом більше подивитися встигнеш. Стокгольм добре прилаштований для велосипедистів, дуже рекомендую. Ми лишень перевдяглися з велоформи в більш міський одяг - адже місцеві їздять на велосипедах навіть в сукенках і на підборах.
Місто нагадало мені Петербург і Лондон і стало десь поруч з ними в моїй ієрархії міст - напевне також через свою імперськість і розташування на ріці.
Ми потрапили на гарну пішохідну екскурсію центром міста, подивилися зміну караула, потім я і ще один велосипедист поїхали до музею Васі :) Не просто Васі, а королівського корабля Vasa, який помпезно побудували, і який затонув, пропливши дуже мало, через якусь помилку в розрахунках, зроблену ще десь на початку будівництва. Музей виявився просто таки величезним, в ньому було, мабуть, все, що можна було придумати по цій темі: життя шведів в той час, будівництво корабля, його маршрут, пошуки місця, де він затонув, операція з підйому корабля, етапи реставрації, і навіть реконструкція по кістках загиблих їх вигляду та даних про них.
Поруч з музеєм також були кілька музейних старих кораблів, в яких можна було торкатися всього, чого хочеш, все пробувати і мацати.
Хотіла ще дуже встигнути в Стокгольмський скансен, але часу в нас було замало. Задовольнились поглядом збоку.
Коли я перед поїздкою збирала побажання-прохання на те, що кому привезти, то лідером був Карлсон. Френди! Карлсона тут не люблять. Може, він такий популярний лише у нас? В сувенірах для туристів є лише один тип Карлсона, в трьох розмірах, дешевий за виконанням, дорогий за ціною, і геть нецікавий. В дитячих іграшках Карлсона взагалі нема. Навіть Пеппі-ДовгаПанчоха і та має більше своїх втілень. А лідери... В сувенірах упевнені лідери - лосі.
В іграшках в Швеції - ведмежатка Тедді, в Фінляндії - їхні рідні фінські МумміТроллі, якими там завалено багато що.
До речі, позаяк кольори шведського прапору - блакитний і жовтий, то багато що можна було б успішно продавати і у нас, особливо ті сувеніри, де нема напису Sweden.
Будинок, де жив Карлсон (а точніше його авторка), розташований не в центрі Стокгольма, а десь в кварталах, і туди складно дістатись. Тож тримайте фотку отакого карлсонячого гріля:
і отакого не знаю чого
.
9 - мєгапаром Viking Line
Ми прокинулись дуууже рано, щоб встигнути на найбільший паром в нашій подорожі. Цей паром плаває між двома країнами, Швецією і Фінляндією, і ще, здається, запливає в Естонію. Позаяк в Швеції і Фінляндії спиртне дороге, то там доволі популярні тури на цьому паромі, які полягають в скуповуванні спиртного в дьюті-фрі, випиванні його, і вертанні додому. Буцімто п*ють його навмисно на сонці, або мішаючи напої - щоб дороге бухло краще брало в менших кількостях. Ну не знаю, бачила, що таки скуповують його з дьюті-фрі справді в величезних кількостях, а щоб пити - то на паромі висять таблички про те, що пити на борту не можна. Квитків продають більше, ніж місць, тож всі вільно займають підвіконня, підлоги, сходинки.
В цей день ми ночували в кемпінгу, власником якого був американець, який 20 років назад кинув якусь круту роботу в Нью-Йорку, переселився на Аланди, відкрив цей кемпінг і з тих пір живе довго і щасливо, пише музику і продає свої диски на ресепшині власного кемпінга. Слід визнати, що його кемпінг особисто мені був найзатишнішним - ззовні дуже скромні будиночкі всередині повністю оздоблені натуральним деревом, і така ж неперевершена сауна з озером поруч.
10 - і ще один день
Приколом дня стала купівля консервованої шведської риби. Відкриваємо банку, а вона тхнеееее, неможливо поруч стояти. Довго сперечалися - чи що то зіпсоване, чи що то так задумано і то є риба з душком. А воно й справді - тхне як зіпсоване, але водночас і не так. Понесли консерви місцевим, чи то шведам, чи то фіннам - на Аландах же все поплутане, це політично фінська земля, а культурно - шведська, автономна провінція з власним урядом, прапором і поштовими марками, земля, на якій одночасно піднімають три прапори - власний, фінський, шведський, і на якій одночасно пишуть на 2 мовах - фінській і шведській, і та ба, частіше на шведській, ніж на фінській.
Ну то понесли рибу шведам, питаємо, чи то окей. Кажуть - а то ж! Окей! Нєєє, ми такого не їмо, хочете рибки на шару? Отак і заробляють шведи на шарові вечері - спочатку продають отаку рибку, а потім бідолашні туристи її їм здають, от.
Пробіглися бігом в радіалку по місцевим скелям і камінням. Побачили залишки монастиря, влаштованого в майже печерних умовах, споруди початку нашої ери, в яких жили мисливці чи то на тюленів, чи то на ще когось.
Побували в місцевій барахолці антикваріату, яка працює 2 місяці на рік, та в музеї.
Взагалі, багато що працює сезонно: деякі кемпінги працюють лише влітку, пароми є лише поки не замерзла вода і мають літній та „зимовий” розклад, магазини працюють взимку по пару годин на добу.
11 - прощання з островами
В цей день трохи сумно... різко усвідомлюю, що подорож позаду, що острови - за мною, а паром попереду - останній. І більше (в цій подорожі) не буде плюскоту води, різаних камінних берегів, чудових морських пейзажів, чайок, лебедів, що рівними стайками плавають в воді, мостів між островами, з яких відкриваються прекрасні види, ехххх, Аланди!
Матерік зустрічає нас більшим трафіком (втім, ввічливість водіїв визначає великий комфорт їзди), купальнями - коли заболочений берег, то в воду будують мостики, супермаркетами, в одному з яких ми шалено скуповуємо всяке велошмаття.
Потрапляємо в Турку. Я знову вибираю дивитись місто на велосипеді, і, схоже, на цей раз я останній з могікан. Не проблема, наодинці з собою, велосипедом і містом в цій подорожі я ще не була. Турку невелике місто, тож його можна було спокійно встигнути подивитись і без велосипеда, але чогось мені ходити стало менш зручно, ніж їздити :)
Найбільше мені сподобався морський музей - це музей, в якому розповідається про все, пов*язане з освоєнням Фінляндією морського простору.
А також в ньому стоять музейні кораблі. Особливо сподобалися 2 з них - прекрасний парусник Suomen Joutsen, на борту якого я чогось відчула себе Ассолью, яка не дочекалася свого Грея, і сама знайшла собі корабель - і залишилося лише знайти самій паруса, і поплисти в далекі краї, і знайти нарешті свого Грея. А може і спить він десь на борту цього величезного корабля, стомлений пошуками парусів алого кольору... А поруч стоїть винищувач, потрапляючи на який, мимоволі стискаєш руки в кулаки, пригинаєш голову і вже хочеш стати непомітним месником і розтрощити всі ті фабрики, які роблять лише білі паруса.
Також Турку запам*ятався своїм замком, в якому зібрано мабуть, все, що тільки можна зібрати в замку і історичному музеї водночас, і мегасучасним хостелом з пластиковими картками замість ключів.
12 - автобус в Петербург
Нецікавий день, ми просто їдемо в автобусі. Боялися пробок на кордоні, тож не поїхали в Хельсінки. Натомість кордон пройшли всього за 2 години. Ну що ж, треба буде якось все-таки заїхати в столицю Фінляндії.
Подивившись на водіїв в Петербурзі очима людей щойно-з-за-кордону, приймаємо мудре рішення по Петербургу на велосипеді не кататися. Це вам не Європа, велодоріжок тут нема, а водії їдуть просто на пішоходів на пішохідних переходах, навіть не зменшуючи швидкості.
13 - Пушкін (він же Царське Село)
В цей день ми хотіли поїхати в Петергоф, але він виявився понеділком - неробочим днем для більшості Петербурзьких музеїв. Взагалі, що за практика робити якийсь один день вихідним для всіх?
Поїхали в Пушкін, який мав працювати, але саме сьогодні парадний, Єкатерининський палац було закрито на санітарний день. Втім, працював парк при палаці, і працював другий палац з парком, Олександрівський.
Просто неймовірний контраст обох палаців і парків: розкішний, парадний, доглянутий Єкатерининський, і скромний, робочий - і геть занедбаний Олександрівський.
Саме в ньому жили Романови. Ми відвідали екскурсію, на якій дуже гарно розповідали про історію та життя царської родини та про їх останні роки. Шкода людей, вочевидь, вони не були такими, як їх зображала радянська пропаганда.
Після закордоння оте „не чіпати”, „не торкатись”, „не фотографувати” якось дратує...
14 - Петербург
Сьогодні ми пішли в порекомендований нам палац Юсупових. Цей палац має цікавий статус - він не є офіційно музеєм, знаходиться на балансі профспілки працівників освіти, і єдина російська садиба, включена в каталог кращих приватних садиб Європи. Ну це якщо я правильно все запам*ятала.
Розкіш в їхньому палаці просто таки неймовірна. Юсупови - це дуже старий рід, який ведеться ще від Орди і який дивовижний чином примудрявся при кожному царі бути біля трону і ні разу не потрапляв в немилість. Вони були багатші навіть за царську династію Романових. Правда, словами одного анекдоту, „і шо, допомогло їм це?”. Втім, мене дещо здивувала гарна збереженість всієї тієї розкоші. Якщо большевики справді все трощили і нищили, то чому все так гарно збережене тут?
Хотіли ще раз піти в Ісаакіївський собор, оглянути панораму міста згори, але шалені черги відмовили нас від того. Поволі зібралися і під черговим дощем поїхали на потяг. На той самий прекрасний потяг, який йде до Києва цілу добу і в якому так прекрасно можна відіспатися. Адже короткі ночі півночі сприяли кращому пізнаванню навколишньої місцевості, спілкуванню і різному активу, а от поспати було просто ніколи.
15 день - я люблю поїзд Санкт-Петербург-Київ за те, що в ньому добре висипатися!
ЗІ
Їхала додому з вокзала і десь там на мене гавкнув якийсь невеличкий песик. Ми з велосипедом підстрибнули :) - за 2 тижні на нас ні разу ніхто не гавкав. А може, це було „Велкам ту Юкрейн?”
Фотки всі підряд тут http://picasaweb.google.ru/annetttkyiv/10FinlandSwedenRussia1630070802
І тут http://picasaweb.google.ru/annetttkyiv/10FinlandSwedenRussia163007082