Дністер - 2008
Власне, не знаю, про що тут писати, бо Дністер-2008 не сильно відрізняється від Дністра-2007. Фотки якісь наклацала, але вивішувать не буду - майже не відрізняються від минулорічних, хоча йшли на цей раз іншою ділянкою, вище по течії, ніж тоді.
Сяк-так минув мій день народження - тих колег, кого б хотіла бачити на ньому, не було в цей день в офісі, завал на роботі ніхто не відміняв, а напарниця взагалі вирішила не прийти - ну це класика жанру мого дня народження, так що всьо ідєт по плану.
Подарували вишиванку незнаюякупощоту і незнаюнавіщоменітаку, а ще подарували набір для пиття чаю мате - отой самий калабас і ще якусь пендюрку, і сам мате. На роботі я п*ю то чорний чай, то зелений, то цикорій, інколи - якийсь збір трав, ну тепер буду ще й мате пити :)))
На потяг встигла, в 2 з чимось ночі вже вискакувала з нього в Тернополі, а в 7 ранку милувалась Дністром і думала: "ну і холодрига, нащо я купальник брала?"
Ну але поки ми готували катамарани, рафт і байдарку, сонце потроху вставало, пригрівало, і врешті-решт купальник таки знадобився - для неодноразового купання і вирівнювання велосипедної засмаги. Рівень води був гарний, мабуть через отой ураган, що там десь був недавно, і течія в Дністрі на цей раз була дуже сильною - зносило ой як швидко, я необачно відпливла далеко вперед рафта і думала, що вже і не зможу затриматися на воді так, щоб зустрітися з ним, хоч пливла щосили. Велосипедну засмагу вирівняти трохи вдалося, натомість з*явилися полоски від купальника і непереборне бажання маститися кефіром і ні до чого не торкатися шкірою, і взагалі тихо сидіти десь в глибокому сутінку, так що я радісно готова до офісного тижня :)))))
В кінці сплаву мене повчили ходити на байдарці - там зовсім інший гребок, ніж на катамаранах і рафті - важче, зате більший вплив на рух судна. Цікаво, треба пробувати ще.
Побачили кілька гарних невеличких водоспадів на берегах Дністровського каньону, незаконний видобуток каміння, купу червонокнижних сірих і звичайних чорних чапель, були свідком акту поїдання рибки однією з них - гарно!
Ще вперше побачила жучків-світлячків, спочатку подумала, що то мене вже глючить від систематичного недосипання :))) прикольні гарнюні, викреслюють в нічному повітрі якісь знаки своїми яскравими тільцями.
На поїзд назад до Києва ледве встигали, але, мабуть через те, що 30 червня - вихідний день, мене накрила хвиля спокою і пофігізму - ну не встигнемо, значить поїду потягом через 2 години, через 4, через 8... мабуть, тому і встигли :))))
Правда, заїхати за одним моїм подарунком не встигли, доведеться їхати в Тернопіль ще :))
Сяк-так минув мій день народження - тих колег, кого б хотіла бачити на ньому, не було в цей день в офісі, завал на роботі ніхто не відміняв, а напарниця взагалі вирішила не прийти - ну це класика жанру мого дня народження, так що всьо ідєт по плану.
Подарували вишиванку незнаюякупощоту і незнаюнавіщоменітаку, а ще подарували набір для пиття чаю мате - отой самий калабас і ще якусь пендюрку, і сам мате. На роботі я п*ю то чорний чай, то зелений, то цикорій, інколи - якийсь збір трав, ну тепер буду ще й мате пити :)))
На потяг встигла, в 2 з чимось ночі вже вискакувала з нього в Тернополі, а в 7 ранку милувалась Дністром і думала: "ну і холодрига, нащо я купальник брала?"
Ну але поки ми готували катамарани, рафт і байдарку, сонце потроху вставало, пригрівало, і врешті-решт купальник таки знадобився - для неодноразового купання і вирівнювання велосипедної засмаги. Рівень води був гарний, мабуть через отой ураган, що там десь був недавно, і течія в Дністрі на цей раз була дуже сильною - зносило ой як швидко, я необачно відпливла далеко вперед рафта і думала, що вже і не зможу затриматися на воді так, щоб зустрітися з ним, хоч пливла щосили. Велосипедну засмагу вирівняти трохи вдалося, натомість з*явилися полоски від купальника і непереборне бажання маститися кефіром і ні до чого не торкатися шкірою, і взагалі тихо сидіти десь в глибокому сутінку, так що я радісно готова до офісного тижня :)))))
В кінці сплаву мене повчили ходити на байдарці - там зовсім інший гребок, ніж на катамаранах і рафті - важче, зате більший вплив на рух судна. Цікаво, треба пробувати ще.
Побачили кілька гарних невеличких водоспадів на берегах Дністровського каньону, незаконний видобуток каміння, купу червонокнижних сірих і звичайних чорних чапель, були свідком акту поїдання рибки однією з них - гарно!
Ще вперше побачила жучків-світлячків, спочатку подумала, що то мене вже глючить від систематичного недосипання :))) прикольні гарнюні, викреслюють в нічному повітрі якісь знаки своїми яскравими тільцями.
На поїзд назад до Києва ледве встигали, але, мабуть через те, що 30 червня - вихідний день, мене накрила хвиля спокою і пофігізму - ну не встигнемо, значить поїду потягом через 2 години, через 4, через 8... мабуть, тому і встигли :))))
Правда, заїхати за одним моїм подарунком не встигли, доведеться їхати в Тернопіль ще :))