переймаюсь...

Jan 19, 2011 19:23

Вже другого ранку сьогодні йшла на роботу повз жменьки сміття та бруду, що залишилася від малої архіитектурної форми.
Хоча ні, брешу, вчора її тільки розбирали на дощечки.
Таке сумне дійство.

Адже там існувало окреме життя!!!
Продавчині (одна мене любила, інша - не дуже) товаришували із таксистами, що простоювалися поряд, із усіма сусідами моїми, вони навіть знали мого собаку!!!
А ще не питали в мене паспорт, коли я купляла цигарки, і взагалі не питали, які саме цигарки мені давати...

Кого ж я тепер буду о 2 годині ночі, або о 4 годині ранку лякати візитами за пивом. Так, мала архітектурна форма ще й працювала цілодобово!!!

Хто буде мене кожного вечора ставити на допит: "КАЖИ, МАЛА, ЩО НОВОГО У МІСТІ ВІДБУВАЄТЬСЯ?".

Кіоск "Чернігівське", я за тобою сумую.
До того ж, мій паспорт тепер звону в активному користуванні.

печаль., окружение

Previous post Next post
Up