Sep 22, 2012 02:06
Я останнім часом дуже думаю про країну, і про себе в країні. Я якось нас разом більше не уявляю чомусь. Допоки можна скажу: не хочу слухати, що мої одружені друзі (не просто знайомі) думають про те, щоб голосувати за Партію. Я, мабуть, навіжена, але навіть за ті дороги, навіть за те, що вони кажуть можна "помацати", не можу я навіть подумати за них голосувати.
Сьогодні були у селі. Під Павлоградом. Далеко за Павлоградом. Мешканці села зустрічались із народним депутатом, що наразі Є народним депутатом і думав іти від Народної Партії Литвина на наступні вибори, але буде іти за списками Партії Регіонів. Я про нього нічого поганого сказати не можу, він намагався сказати все, що він думає і навіть відверто сказав, що він приїхав за підтримкою електорату, але люди, люди... Вони кажуть: "Я не хочу його слухати? Як можна мені шось казати, коли я бачу?". І на питання: "Як вам спілкування?" всі реагують чи не сльозами, тому що електроенергії нема, або вони ріжуть свиней і віддають їх за ніщо.
Корочє, я не до того. Я просто знаю, що моя країна надто різна. І я не хочу дивитись, як вона помирає. Чи мене можна за це судити?
работа,
печаль.,
брєдсумасшедшего,
перепрошую,
Україна