Feb 28, 2011 19:56
Знову подивилась "Поїзд на Дарджилінг".
О боже, який він цей фільм!
Фільми Андерсона можна дивитись вічність, поставивши на ріплей.
Музика у його фільмах завжди дивовижна, персонажі такі драматичні.
Улюбленим все-таки лишається "Роял Тененбаум" із Ґвінет Пелтроу у ролі дивної, такої дивної Марґо, з її дерев"яним пальцем, підведеними очима, шубою та цигаркою в зубах.
Білл Мюррей завжди в його фільмах фантастичний.
Джейсон Шварцман незрівнянний, Едріен Броуді вражаючий.
Брати Уілсони неповторні.
Смішний Кумар Паллана, який для нас із Марко завжди буде називатись Паґода.
Лише от в Україні його фільми знайти не так легко.
У нас перша весняна гроза. Я знову шукаю роботу.
В суботу подала заявку на магістра з дизайну інтер"єрів у кращу школу мистецтв Америки.
Збираю документи і мало не пісяюсь від щастя.
Я знаю, я можу.
Ще один фільм. Blue Valentine.
Слів мало, аби його описати.
MOVING гарне слово.
На жаль, Мішель Вільямс не отримала за нього Оскар.
На жаль.
Подумала про своїх батьків, коли його дивилась. І пройнялась співчуттям до них. Як так стається, що так шалено колись закохані починають один одного ненавидіти? Тема банальна, проте фільм неповторний!
Красивий, красивий фільм. До сліз.
Марко їде наступного понеділка. На 3 тижні, бляха.
Три довгих тижні.
Їде в літо з легким присмаком осені по один бік екватору та весни по інший.
А я чекаю справжньої весни і мої жовті замшеві туфлі аж вискакують з коробки.