(no subject)
Ніч музеїв: приватний погляд організатора на Управління культури
В Ніч музеїв з 15 на 16 травня 2010 р. у Харківському літмузеї не бракувало відвідувачів. Давніх музейних знайомців і особливо тих, хто прийшов до музею вперше, маленькі зали музею вмістити не могли, вільніше було лише в саду. І що особливо вражало співробітників, учасники Ночі усе прибували і після закінчення офіційної програми о першій ночі: просили продовжити кінопоказ, запрошений гурт повторив свій концерт, молоді літератори влаштували Читання у спальниках.
Публіка виглядала задоволеною, музейникам залишилося лише прибирання і очікування відгуків в мережі, найбільше цікавими з яких є саме приватні звіти і коментарі.
Разом з цим мене глибоко вразила специфіка допомоги цій акції з боку Управлінням культури Харківської міської ради. Справа в тому, що цей заклад можна сказати «провалив» заходи стосовно акції, які залежали саме від нього. Говорю про це, як особа цілком приватна, і лише з того уявлення, що досить таким фактам залишатися прихованими.
Говорити ж про ці проблеми з самим управлінням напряму навряд чи можливо: музеї і галереї від нього безпосередньо залежні, і хоча, напевно, більш лояльним співробітникам управління можна було б донести саму інформацію, проте годі чекати практичної реакції, швидше розведення руками «ми посилали листи».
За два з половиною місяці до Ночі музеїв ініціатори з Муніципальної галереї провели перше засідання директорів музеїв. На ньому, зокрема, учасники майбутнього заходу визначилися із необхідним переліком робіт, які потребувалися від управління. А саме: організація загальноміської реклами, в тому числі на місцевому телебаченні та екранах метро; забезпечення транспортом, що курсував би між майданчиками акції; встановлення дорожніх покажчиків на заклади культури; домовленість із метрополітеном про подовжений графік роботи у цю Ніч, щоби харківці могли роз’їхатися по домівках.
Загальноміська реклама передбачала афіші, листівки і відеоролик, а також розміщення цих матеріалів на рекламних стендах, відеоекранах та телебаченні. Розробивши програми і подавши тексти та зображення, музейники і галерейники з нетерпінням чекали рекламного продукту. Але він з’явився… за 2 дні до початку акції тоді, коли вже не було можливості його якісно розмістити. В результаті відвідувачі запитували мене, чому так мало реклами, а одні студенти розповіли, як бачили в Управлінні культури паку цих афіш і листівок і дуже дивувалися. (Хоча я думаю, що вони бачили паку не в управлінні - бо що студенти могли робити в управлінні? - а в Муніципальній галереї як у організатора акції.)
За три дні до дати заходу відбулася остаточна нарада в управлінні, на якій учасники із подивом дізналися, що управління… «пише листи». До телекомпаній на розміщення реклами, до департаменту транспорту на надання автобусів, до керівництва метрополітену. І ці листи ще не гарантують позитивної відповіді, просто, як сказала керівник зустрічі, «зазвичай нам не відмовляють».
За день до початку акції управління повідомило, що метро згодилося працювати до першої ночі, а автобуси курсувати між майданчиками - до третьої, і на розвезення співробітники можуть розраховувати теж о третій. Проте безпосередньо за 15 хвилин до дванадцятої ночі до Літмузею забігла засапана кураторка з Муніципальної галереї з повідомленням, що співробітники станцій метро нічого не знають про подовження роботи і закриють станції згідно з графіком. (Хоча новина про подовження роботи фігурує, наприклад, на офіційному сайті Харківського міської ради: http://www.city.kharkov.ua/rus/?page=news/kharkov/shownews.php (третя новина згори), а також на інших, наприклад, http://glavnoe.ua/news/n50543.) Цікаво, що публіка і не подумала розходитися, почувши про таку обставину :)
За ситуацію щодо метро, напевно, не несе відповідальності Управління культури, але, хтозна, чи не причиною того є запізнілі домовленості, які не встигли дійти до рядових співробітників метрополітену?
Ну і о першій ночі ми дізналися, що ніякого розвезення співробітників не буде.
Сказати ще про те, що прохання про посилення охорони музеїв, не було виконано, як і забезпечення дорожніми покажчиками, уже не виглядає таким принциповим.
На захист Управління культури можна сказати, що взагалі підтримка цієї ініціативи з боку влади чималого вартує, власне, департамент частково фінансував захід. З рештою витрат допомогли розібратися волонтери своєю участю і спонсори своїми внесками.
Я цілком свідома того, що Управління культури має безліч завдань, яким воно мусить давати раду. Водночас це не звільняє департамент від зобов’язань, які він сам покладає на себе, підтримуючи таку ініціативу. Не існує такого морального права не виконувати обов’язки і просто повідомляти про це в останній момент, наче це ні на що не впливає. Зрештою, коли колективи музеїв ухвалювали рішення, чи брати участь у Ночі музеїв (а далеко не всі музеї і галереї Харкова пристали на цю пропозицію, зокрема і найбільший Історичний) і до якої години працювати, то вони керувалися і домовленостями з Управлінням, зокрема щодо доставки співробітників додому.
Мене не цікаво, коли справді доречна і гарно продумана ініціатива у моєму місті скніє від недогляду влади. Можливо, таке зауваження на тлі сьогоднішьої ситуації в країні виглядає аж надто смішно і непринципово. Проте, на моє переконання, місцева влада має не лише «не заважати» (чого сьогодні від неї просять, як найбільшої милості), але й виконувати свої не такі вже грандіозні і складні зобов'язання, ну а в ідеалі - функціонувати ефективно. Щодо сьогодення ці побажання надто мрійливі, але зрештою - мрії збуваються!