80/20
Люди себе обманюють. Усілякими способами прагнуть перебити гіркий присмак самотності, що лежить на самому дні океану, присипана рештками потонулих кораблів. Ті кораблі - це кохання, приязнь, надії, давно розбиті й оповиті іронією. Варто було б знову відправитись в далеке плавання, але Ви не впевнені, що цього разу Вам вдасться дістатись берега живими. І Ви або залишаєтесь стовбичити на причалі, або першими утікаєте з корабля, як ті щурі, ледь занюхавши небезпеку.
А потім Ви занурюєте свій сум в дорогий алкоголь, купуєте собі кращі навушники, щоб приглушити думки якісним звуком, харчуєтесь лише в престижних ресторанах, щоб задовільнити свій шлунок і естетичний смак. Ви прагнете фінансової вседозволеності, влади й визнання, хоча це все, якщо вірити принципу Парето, складає всього лиш 20 % вашого щастя. Якби замість того, щоб постійно переставляти головну проблему у ряд другорядних аби вона припала байдужістю, Ви намагались вирішити її, то може б нарешті відчули, що таке 100 % щастя...
Це ніби відкладати якусь справу на завтра, розуміючи, що її все одно прийдеться зробити. І коли закінчуються ті "завтра", коли відкладати вже нікуди, ви усвідомлюєте: справитись з справою такого обсягу за мінімум часу практично неможливо. Прийдеться виснажити себе, довести до стану духовного інваліда, понівеченого безхатченка чи скаліченого дворового пса. Або ж... залишити проблему ржавіти, покриватись порохом, так і просидівши все свідоме життя на суходолі, струшуючи пісок із своєї, вже рідної і дорогої серцю, самотності.
