раніше ходила до одної женщіни стригтися.
одного разу в процесі стрижки розказую їй, шо сьодні під час обідньої перерви разом з невідомою ранєє мені бабушкою рятувала голуба.
першою голуба побачила я - він лежав у траві, а коли я наблизилася, відчайдушно почав бити крилами у спробі порятуватися. але ноги, обплутані нитками, робили його легкою здобиччю.
я взяла птицю на коліна і намагалася видалити нитки, аж тут підбігла возмущонна бабушка, яка подумала, шо я хочу зробити шось недобре. зрештою ми порозумілися, і бабушка взялася мені допомагати.
ні в мене, ні у бабушкі не було гострих предметів, тому нитки ми видаляли за допомогою моєї запальнички. бабушка тримала міцно голуба, а я перепалювала нитки і розплутувала їх. голубу було, звичайно же боляче, бо нитки вже повпивалися йому в шкіру, але зрештою ми звільнили нещасного повністю.
бідна птиця, кульгаючи, пробігла кілька кроків і змогла злетіти.
ми з бабушкою, вдоволено побажали одна одній всього доброго і розійшлися.
..і от я, значить, розказую все це женщіні-палікмахтерші, вона мене в цей час стриже, киває головою, а затим каже:
- а, знаєтє, голубі очінь вкусниє. особєнно, єслі їх обжаріть в маслє хорошо. у ніх косточкі очєнь тонєнькіє, кстаті.
ну, я більше до неї стригтися не ходила.
це, звичайно, моя суб'єктивна думка, шо їсти голубів - то якась перверзія.
для женщіни-палікмахтєрши перверзією є моє нєєдєніє вкусних голубів.
но, рєбята, ніяка кулінарна перверзія не зрівняється з тим, шо проісходить в голові у Алєксандра Гєльєвіча Дугіна!! це піздєц. поки я писала цю умілітєльну історію, муж на своєму ноуті слухав його черговий висер. "пабєда, - верещав Алєксандр Гєльєвіч по скайпу в ефір якогось каналу, - ета бандеровскіє голови!" "єслі парад с красной площаді нє пойдьот на Украіну, для мєня празднік побєди будєт нєполним!"... та всього не передать - очінь смішно:
Click to view