покаянний пост
сьогодні моє болєє чим десятирічне просирання життя за харошу зарплату, окремий кабінет і ненапряжну роботу в посольстві расістской пєдєрацийі нарешті набуло смислу: нєкоторі з колишніх калєг задумалися, шо, може, шо-то не так, якшо навіть нєізмєнно-діпломатічна пєрєводчіца свєта написала заяву про звільнення.
один мущіна возмущонно восклікнув, потрясаючи принесеними на переклад документами:
- так к каму же ми тєпєрь будем абращатца за помощью?!
- к путіну абращайтєсь, - внєзапно ловко одповідаю я, - він любе всім помагать.
вибачте за хвастовство, канєшно