Тернопіль-Київ....22:24
Блін,як мене достали ці поїзда!!!Ранком на парах буде відчуття,що мене переїхав автобус.Тут ніяк не виспешся.Зараз засну,а проснусь -ні плеєра, ні лептопа, ні мобілки.Буду писати .
Давно треба було створити тут щоденник.До паперового не пам"ятаю коли останній раз доходили руки,а писати щось треба,тим більше,що стільки думок.
В плеєрі виє Славко Вакарчук,а я щось згадала свій перший курс.Ностальгія ..Тоді точно так само їхала,слухала "Відпусти" тільки плеєр був не мп3,а сідюшнік.Той сідюшнік,який в мене сперли в цих же ср..них поїздах,коли випадково заснула...Відтоді очі стараюсь не закривати,коли їду сама.
Сиділа і дивилась за вікно, і не знала,що мене чекає в незнайомому Києві. в Тернополі залишалось палке шкільне кохання,друзі,батьки,сестра-гімнярка.Не радувало навіть те,що поступила на державний в Національний Економічний.
Не уявляла свого життя без нього там.Коханий завалив екзамени,а я їхала.І в одну мить розбились наші мрії.
Пройшло 4 роки..Коханий десь в районі штату Арізона,не уявляю як виглядає вже навіть..Та і не коханий давно вже.
Хоча треба буде якось написати..Може вже і одружився..А може і не напишу..Пішов він,не треба було тоді лишатись в тих довбаних штатах.Але якби не лишився,я би зараз не мала того,що маю.
Але все одно I HATE USA!!!Стільки друзів там...
Ніч така ще довга,а я вже хочу спати..П"ю каву з термоса.Треба було їхати денним поїздом,але тоді менше часу провела б зі своїми...Да,Колька знов буде сміятись з мого сонного фейсу на парах...Колька...Згадала і усміхнулась...
Скоро побачу,буду думати про нього і час пройде швидше..Останнім часом ловлю себе на думці,що хочу завжди засипати і прокидатись І бачити цю людину біля себе..Мені мало тих кількох днів в тиждень,що ми маєм!Надіюсь скоро так і буде.
А тепер пора повчити управління корпораціями...Замість страшилки на ніч!!!
Давно треба було створити тут щоденник.До паперового не пам"ятаю коли останній раз доходили руки,а писати щось треба,тим більше,що стільки думок.
В плеєрі виє Славко Вакарчук,а я щось згадала свій перший курс.Ностальгія ..Тоді точно так само їхала,слухала "Відпусти" тільки плеєр був не мп3,а сідюшнік.Той сідюшнік,який в мене сперли в цих же ср..них поїздах,коли випадково заснула...Відтоді очі стараюсь не закривати,коли їду сама.
Сиділа і дивилась за вікно, і не знала,що мене чекає в незнайомому Києві. в Тернополі залишалось палке шкільне кохання,друзі,батьки,сестра-гімнярка.Не радувало навіть те,що поступила на державний в Національний Економічний.
Не уявляла свого життя без нього там.Коханий завалив екзамени,а я їхала.І в одну мить розбились наші мрії.
Пройшло 4 роки..Коханий десь в районі штату Арізона,не уявляю як виглядає вже навіть..Та і не коханий давно вже.
Хоча треба буде якось написати..Може вже і одружився..А може і не напишу..Пішов він,не треба було тоді лишатись в тих довбаних штатах.Але якби не лишився,я би зараз не мала того,що маю.
Але все одно I HATE USA!!!Стільки друзів там...
Ніч така ще довга,а я вже хочу спати..П"ю каву з термоса.Треба було їхати денним поїздом,але тоді менше часу провела б зі своїми...Да,Колька знов буде сміятись з мого сонного фейсу на парах...Колька...Згадала і усміхнулась...
Скоро побачу,буду думати про нього і час пройде швидше..Останнім часом ловлю себе на думці,що хочу завжди засипати і прокидатись І бачити цю людину біля себе..Мені мало тих кількох днів в тиждень,що ми маєм!Надіюсь скоро так і буде.
А тепер пора повчити управління корпораціями...Замість страшилки на ніч!!!