Мабуть це осінь...
...що ти прокидаєшся щоранку і зовсім не хочеш нічого робити.Ліньки навіть з ліжка вставати.І розумієш,що потрібно вже якось вливатиьс в ритм життя,а не хочеться,бо нема резону-і так непогано ніби.
Зрештою це таке-скоро мені самій це набридне і загружу себе чимось по-повній,що не буде навіть коли вгору глянути.
А поки що усмішки щастя: щодня дзвінки і довгі розмови з коханим,який до бісу далеко ( хоч 230км ніби не відстань),реклама про кукусю по телебаченні,організаційні притання щодо весілля найкращої подруги,і нові серії доктора Хауса -щотижня!
Ну і таки гріє душу той факт,що бабусі в поліклініці називають мене вже не сестричка,а дохторка!
Зрештою це таке-скоро мені самій це набридне і загружу себе чимось по-повній,що не буде навіть коли вгору глянути.
А поки що усмішки щастя: щодня дзвінки і довгі розмови з коханим,який до бісу далеко ( хоч 230км ніби не відстань),реклама про кукусю по телебаченні,організаційні притання щодо весілля найкращої подруги,і нові серії доктора Хауса -щотижня!
Ну і таки гріє душу той факт,що бабусі в поліклініці називають мене вже не сестричка,а дохторка!