Останній вогник
Вчора почула історію, яка вколола моє серце так, шо аж сльози навернулись, і мало не скотилися по щоках... Передам розповідь не зовсім так, як чула, суть залишу... Але напишу тут те, що уявлялось мені, шо бачили тільки мої очі, тільки в пустому вікні ночі, де насправді нічого не відбувалось, а лише мої думки снували павутинку дитячого болю...
Історія ця про маленьку бездомну дівчинку... Одного холодного зимового вечора гуляла вона забіленими міськими вулицями. Сніжок усе падав, кружляв у передсвятковому танку, стрибав по доріжках світла, які стелились од стареньких ліхтарів. Морозець теж не сумував, а добре так "припік", зі всіх сил... Дівчинці було страшенно холодно в її обдертому пальтішку і дирявих черевичках, але вона все бродила вулицями... Вона чекала Чуда... Бо ще її матуся, коли живою була, розповідала, шо в Новорічну ніч трапляються дива. От маленька й вірила, що саме сьогодні, саме в цю ніч має статися щось неймовірне.
Раптом під ногами дівчинка помітила маленьку коробочку... Підняла її. І виявилось, шо то звичайнісінькі сірники... Вона міцно стиснула картонний прямокутник в кулачку і подалася в двір одного будинку, де так любила бувати влітку. Там красиві гойдалки, та й діти тут якісь найдобріші, завше грались із нею...
От і тепер дівчинка сіла на свою улюблену лавочку, з якої було дуже добре видно вікна квартири, яка знаходилась на першому поверсі. Тут жила неймовірна сім"я. Тато, мама і троє діточок... Вони рідко коли закривали штори, тому можна було спостерігати за їхніми дружніми вечорами, такими теплими стосунками...
Цього разу теж нічого не заважало дивитися у вікна, тому дівчинка якось звично сіла на лавочку і спрямувала свій погляд на яскраве світло, що так манило з-за скла. Особливо приємно було їй дивитись на ялинку, обвішану іграшками і кольоровими гірляндами, що так красиво блимали... Сім"я була святково вдягнена, і сиділа за пишним столом... Так гарно, так по-домашньому...
Дівчинці ставало все холодніше... І раптом вона згадала про свої сірники. Витягла їх з кишені, і почала запалювати. Один за одним... Так, щоб вони догоряли до кінця, шоб аж трішки пальчики обпікало... Вона так хотіла зігрітися... І в полум"ї дівчинка бачила не лише той вогник, яким горять сірники, а вогник надії, у якім палахкотіли її найтепліші і найпотаємніші мрії... Один за одним... Один за одним... Вогонь... Мрії...
Чоловік поспішав додому... На нього вже давно чекає дружина і троє прекрасних діточок. Через дві годинки наступить Новий рік, а він же щойно з аеропорту... Раптом чоловік побачив дівчинку, що сиділа на лавці, яка стояла під вікнами його квартири. Він підійшов до неї, і побачив у маленьких рученятах пачку сірників... Але тут залишився лише один, останній сірник... Дівчинка не рухалась, очі її були заплющені... "Спить?"-подумав чоловік, і тут же пришвидшив ходу, бо помітив, що вже вся сім"я сидить за столом. А на вулиці так холодно!
І тільки останній сірник не згорів... Не було останнього вогника надії... Бо руки,очі, серце дівчинки просто замерзли....
Але це вже нікого не цікавило.... Скоро мав наступити Новий рік.. Усі були в очікуванні Чуда...
Історія ця про маленьку бездомну дівчинку... Одного холодного зимового вечора гуляла вона забіленими міськими вулицями. Сніжок усе падав, кружляв у передсвятковому танку, стрибав по доріжках світла, які стелились од стареньких ліхтарів. Морозець теж не сумував, а добре так "припік", зі всіх сил... Дівчинці було страшенно холодно в її обдертому пальтішку і дирявих черевичках, але вона все бродила вулицями... Вона чекала Чуда... Бо ще її матуся, коли живою була, розповідала, шо в Новорічну ніч трапляються дива. От маленька й вірила, що саме сьогодні, саме в цю ніч має статися щось неймовірне.
Раптом під ногами дівчинка помітила маленьку коробочку... Підняла її. І виявилось, шо то звичайнісінькі сірники... Вона міцно стиснула картонний прямокутник в кулачку і подалася в двір одного будинку, де так любила бувати влітку. Там красиві гойдалки, та й діти тут якісь найдобріші, завше грались із нею...
От і тепер дівчинка сіла на свою улюблену лавочку, з якої було дуже добре видно вікна квартири, яка знаходилась на першому поверсі. Тут жила неймовірна сім"я. Тато, мама і троє діточок... Вони рідко коли закривали штори, тому можна було спостерігати за їхніми дружніми вечорами, такими теплими стосунками...
Цього разу теж нічого не заважало дивитися у вікна, тому дівчинка якось звично сіла на лавочку і спрямувала свій погляд на яскраве світло, що так манило з-за скла. Особливо приємно було їй дивитись на ялинку, обвішану іграшками і кольоровими гірляндами, що так красиво блимали... Сім"я була святково вдягнена, і сиділа за пишним столом... Так гарно, так по-домашньому...
Дівчинці ставало все холодніше... І раптом вона згадала про свої сірники. Витягла їх з кишені, і почала запалювати. Один за одним... Так, щоб вони догоряли до кінця, шоб аж трішки пальчики обпікало... Вона так хотіла зігрітися... І в полум"ї дівчинка бачила не лише той вогник, яким горять сірники, а вогник надії, у якім палахкотіли її найтепліші і найпотаємніші мрії... Один за одним... Один за одним... Вогонь... Мрії...
Чоловік поспішав додому... На нього вже давно чекає дружина і троє прекрасних діточок. Через дві годинки наступить Новий рік, а він же щойно з аеропорту... Раптом чоловік побачив дівчинку, що сиділа на лавці, яка стояла під вікнами його квартири. Він підійшов до неї, і побачив у маленьких рученятах пачку сірників... Але тут залишився лише один, останній сірник... Дівчинка не рухалась, очі її були заплющені... "Спить?"-подумав чоловік, і тут же пришвидшив ходу, бо помітив, що вже вся сім"я сидить за столом. А на вулиці так холодно!
І тільки останній сірник не згорів... Не було останнього вогника надії... Бо руки,очі, серце дівчинки просто замерзли....
Але це вже нікого не цікавило.... Скоро мав наступити Новий рік.. Усі були в очікуванні Чуда...