"большое видится на расстоянии"
Раз на рік додому приїжджає моя подруга з Ізраїлю. Ні. це не зовсім подруга, майже сестра, бо більш ближчі до мене лише діти й чоловік. Ми дихаємо в унісон, тільки живемо за три години льоту одна від одної. та сьогодні, дякуючи усім можливим видам зв"язку, це не перешкода.
але цей приїзд став особливим. Лена вперше приїхала разом з чоловіком, лікарем-ізраїльтянином, що народився в Лондоні, виріс у Тель-Авіві, навчався в Будапешті й Америці й нині працює в одній з відомих ізраїльських клінік.
Наш екскурс по Києву почався вже після відвідування гостями Музею російського мистецтва (насправді, збиралися вони в музей західного й східного мистецтва, але музей було зачинено через відсутність світла).
Так я вперше наживо побачила Арні. Відгадайте, як звучала перша фраза після знайомства?
"Як це: музей російського мистецтва в Україні".
і за деякий час, звернена до нас: "чому ви між собою спілкуєтесь російською, а не українською".
всім, хто не знає, говорю: не бачила у житті більш патріотів від ізраїльтян. не повірите, проте на весіллі, коли гості мають вже розходитися, ізраїльтяни співають ГІМН.
приємне спілкування, жваве зацікавлення, розуміння історії і архітектури. сподобалося все (як приємно). на вулиці Хмельницького Арні вигукнув "точно як Париж!"
а далі пояснюю єврею, звідки в нас Московський патріархат.НЕДОУМЕНИЕ на обличчі.
потім їдемо в Дарницю, до нас в гості. і біля нашого нового міні-хмарочоса Арні, який провів у Києві лише півдня, раптом видає: "а знаєш, ви як були комуністами, так і залишилися. дорогі машини, круті телефони,і нічого не робиться для людей". ось такий сумний діагноз від людини, яка побачила майже півсвіту. гарний лікар той, який вміє правильно поставити діагноз.
але цей приїзд став особливим. Лена вперше приїхала разом з чоловіком, лікарем-ізраїльтянином, що народився в Лондоні, виріс у Тель-Авіві, навчався в Будапешті й Америці й нині працює в одній з відомих ізраїльських клінік.
Наш екскурс по Києву почався вже після відвідування гостями Музею російського мистецтва (насправді, збиралися вони в музей західного й східного мистецтва, але музей було зачинено через відсутність світла).
Так я вперше наживо побачила Арні. Відгадайте, як звучала перша фраза після знайомства?
"Як це: музей російського мистецтва в Україні".
і за деякий час, звернена до нас: "чому ви між собою спілкуєтесь російською, а не українською".
всім, хто не знає, говорю: не бачила у житті більш патріотів від ізраїльтян. не повірите, проте на весіллі, коли гості мають вже розходитися, ізраїльтяни співають ГІМН.
приємне спілкування, жваве зацікавлення, розуміння історії і архітектури. сподобалося все (як приємно). на вулиці Хмельницького Арні вигукнув "точно як Париж!"
а далі пояснюю єврею, звідки в нас Московський патріархат.НЕДОУМЕНИЕ на обличчі.
потім їдемо в Дарницю, до нас в гості. і біля нашого нового міні-хмарочоса Арні, який провів у Києві лише півдня, раптом видає: "а знаєш, ви як були комуністами, так і залишилися. дорогі машини, круті телефони,і нічого не робиться для людей". ось такий сумний діагноз від людини, яка побачила майже півсвіту. гарний лікар той, який вміє правильно поставити діагноз.