Вперше
Знаю. Все колись буває вперше в житті. Як правило, про це люблять поважні тьоті нагадувати молодим мамам, коли останні бояться вперше залишити свого малюка у дитячому садочку, або коли змушені своє хворе чадо залишити саме у лікарні.
Так буває. Скажу відверто, почуття абсолютно неприємні і у мам, і у дітей. Щось весь час гірчить.
А потім вже на автоматі ми, досвідчені мами, розкриваємо руки, щоб захистити наших вже дорослих дітей від несправедливості.
Бо ми пам"ятаємо - вже незрозуміле нашим дітям сьогодні - як до ВНЗ можна вступати декілька років поспіль, як керівники намагаються принижувати на роботі, як чиновники в адміністраціях дивляться на тебе повз тебе. І тоді ти вперше робиш якісь відчайдушні кроки.
Сама собі дивуюся: не боюся лізти на абразури, відстоюючи справедливість.
І страшенно боюся руху автомобілів. Проте сама себе переконую: треба, бо інакше страх знову мене переможе.
Змушую себе помінятися місцями з чоловіком і під його пильним оком їду.
Все гаразд. І раптом бачу, що між мною і машиною ліворуч простору не залишається. Глухий звук. Переможець-джип об"їжджає Мазду, вклеївши її в моє ліве крило, і як ні в чому не бувало продовжує рух.
приїхали. все колись буває вперше. І ДТП.
Дивлюся на свого чоловіка. Я ж не винна? ні. я у своєму ряду і не зі швидкістю 100.
Думаємо, що робити. Патруль ДАІ. Цинік-інспектор. очевидно, вважає, що всі дами за кермом не вміють їздити і не знають правил. назвіть номер джипа, що не зупинився. пріоритет на боці дорожчої машини. джип проїхав, Мазді, виявляється, я повинна була поступитися смугою руху (після знаку), бо у мене всього-навсього Шкода.
Півтори години даі-шники складають папірці. щось пишуть.
я віддаю права, одержую тимчасове посвідчення. головне: ніхто з нас не пам"ятає точне місце зіткнення. гальмуємо значно пізніше. кожен заднім числом усвідомлює, що відбулося.
попереду суд, де кожен з нас буде відстоювати свою правду.
все колись буває вперше.
а я ж їхала оглядати новий маршрут. гарна церква у Нещерові.
Так буває. Скажу відверто, почуття абсолютно неприємні і у мам, і у дітей. Щось весь час гірчить.
А потім вже на автоматі ми, досвідчені мами, розкриваємо руки, щоб захистити наших вже дорослих дітей від несправедливості.
Бо ми пам"ятаємо - вже незрозуміле нашим дітям сьогодні - як до ВНЗ можна вступати декілька років поспіль, як керівники намагаються принижувати на роботі, як чиновники в адміністраціях дивляться на тебе повз тебе. І тоді ти вперше робиш якісь відчайдушні кроки.
Сама собі дивуюся: не боюся лізти на абразури, відстоюючи справедливість.
І страшенно боюся руху автомобілів. Проте сама себе переконую: треба, бо інакше страх знову мене переможе.
Змушую себе помінятися місцями з чоловіком і під його пильним оком їду.
Все гаразд. І раптом бачу, що між мною і машиною ліворуч простору не залишається. Глухий звук. Переможець-джип об"їжджає Мазду, вклеївши її в моє ліве крило, і як ні в чому не бувало продовжує рух.
приїхали. все колись буває вперше. І ДТП.
Дивлюся на свого чоловіка. Я ж не винна? ні. я у своєму ряду і не зі швидкістю 100.
Думаємо, що робити. Патруль ДАІ. Цинік-інспектор. очевидно, вважає, що всі дами за кермом не вміють їздити і не знають правил. назвіть номер джипа, що не зупинився. пріоритет на боці дорожчої машини. джип проїхав, Мазді, виявляється, я повинна була поступитися смугою руху (після знаку), бо у мене всього-навсього Шкода.
Півтори години даі-шники складають папірці. щось пишуть.
я віддаю права, одержую тимчасове посвідчення. головне: ніхто з нас не пам"ятає точне місце зіткнення. гальмуємо значно пізніше. кожен заднім числом усвідомлює, що відбулося.
попереду суд, де кожен з нас буде відстоювати свою правду.
все колись буває вперше.
а я ж їхала оглядати новий маршрут. гарна церква у Нещерові.