ПРО ЩО НЕ РОЗКАЗУВАВ ГРІН

[angel_ierne]

Що Ассоль за роки чекання
Навчилася ставить вітрило.
Не червоне, звичайно, - навіщо?
Набагато практичніше біле.
Що вона не боялася шторму
І пила з моряками на рівних.
А коли після доброго рому
Хтось питав про червоне вітрило,
То Ассоль тільки дзвінко сміялась
(А колись могла дати і в рило),
Що маленька була і кумедна -
Хто ж в дитинстві не вірив у диво?
Тож коли в понеділок о шостій
(це був січень і вже сутеніло)
У порту нетверезі матроси
Загорлали «Червоне вітрило!»
То Ассоль зачинила кватирку:
«Алкашня відриває від діла».
А на площі збиралися люди,
Щоб нарешті побачити диво.
І коли увірвались до неї -
«Це по тебе, Ассоль! Це по тебе!» -
І палало червоне вітрило
Проти сірого сніжного неба,
То вона розсердилась ще дужче:
«Це дурниці! Не в кольорі діло!
У китайців або комуністів,
Кажуть, також червоне вітрило!»
Але Грей уже сходив на берег
Із букетом троянд і мімози.
А Ассоль закривала обличчя
І кричала на нього крізь сльози.
«Схаменися! Отямся, ти мариш!
Як ти можеш мене так кохати?
Так не буде, бо так не буває!»
Грей схилився її обійняти.
«Але ж я не чекала! Здалася!
Я програла - мені не до того!»
Але він не боявся зневіри,
Як вона не боялася шторму.
Він їй потім розкаже про пошук
Й навіженно-вітрильну ідею.
І щаслива Ассоль прошепоче
В напівтемряві «Дякую, Грею»
(c) Iryna Zhurakovska 10/02/2017