Контраргументи до "немає лідера" і "нічого не зміниться"
Серед цілого потоку зовсім безглуздої маячні про госдеповські фінанси та фашизм, саме ці два аргументи противників Майдану мені здаються найсильнішими. Передусім - для тієї поміркованої частини нашого народу, що досі не визначилась, або лишається осторонь. Саме до цих людей я і хочу звернутися (троллів та ботів прошу не звертати увагу).
1. «В Майдану немає лідеру». «Оппозиція не контролює Майдан».
Ці факти є абсолютно правдивими. Коли ще в далекому мирному листопаді люди вийшли на тоді ще, дійсно, Євромайдан, вимагаючи підписати угоду про Ассоціацію з ЄС, три оппозиційні партії спробували і собі організувати міттинг на Європейській, але майданівці не приєдналися. З того часу ситуація змінювалась багато разів. Майдан дозволив оппозиційній трійці говорити від свого імені, але коли вони не виправдали очікувань (можливо, завищених), популярність оппо почала стрімко падати. Натомість, в Майдану є багато ситуативних чи локальних лідерів, як із політиків (Анатолій Гриценко, Юрій Луценко, Леся Оробець), так і з простих громадян, автомайданівців, активістів. Пригадайте, з чого почалась Вогняна Водохрещя: оппо мямлила під вигуки «ганьба», а потім вийшов Коба, і сказав «Ні до чого не закликаю, але ми з хлопцями йдемо на Грушевського» - і за ним пішли. В цьому найбільший парадокс Майдану: лідером може стати будь хто, хто подав слушну ідею. Якщо ідея має підтримку серед частини людей - вона буде втілена (медичний центр, автомайдан, бібліотека, «Крапля в океані»).
Тож факт є правдивим, але неправильно називати це недоліком Майдану. Навпаки - в цьому його сила. Якщо є лідер, його можна підкупити, скомпроментувати, зрештою, вбити. І все, протест сдується. Якщо єдиного лідера нема, то скільки б влада не обіцяла постів і грошей Яценюку чи Кличку, вони не зможуть зупинити Майдан. Скільки б не було вбито активістів - за ними прийдуть інші. Саме у відсутності лідера - секрет живучості Майдану.
Але найголовніша перевага відсутності лідера - пробудження нових лідерів і мікро-лідерів, усвідомлення «якщо не я - то хто?». Це як підлітки, які вперше лишились без допомоги дорослих і з подивом вчаться все робити самостійно, поступово самі стають дорослими. Це привчає людей самим думати, аналізувати, вирішувати, що робити.
2. «До влади прийдуть нові януковичі». «Якщо і зміняться призвища, то все решта залишиться таким самим».
Звісно, я не маю жодних іллюзій щодо Кличка, Порошенка чи будь-кого ще. Жоден не є янголятком. Але жоден з кандидатів на «нову дупу в кріслі» не має 2 кримінальні (не політичні!!!) ходки. Тож якщо «нова дупа» матиме бодай якісь зародиші моральних якостей та совісті, які повністю відсутні у нинішньої «дупи», то це вже покращення (в хорошому сенсі слова). Якщо дерибанити не 90% бюджету, а хоча б 50%, до країна отримає в 5 разів більше грошей (50% замість 10%).
Наступний аргумент - обережність. Хто б не прийшов на місце яника завдяки Майдану, буде завжди пам’ятати, що хто його породив, той і вбити може. Тому діятиме набагато обережніше, і так нахабно плювати на права громадян не буде.
Але це такє, песимістичні аргументи для песимістів і зневір. Головне ж - ось що. Від самого початку один з головних гасел Майдану була вимога «повного перезавантаження влади». Насправді ж відбулося (чи ще відбувається) щось набагато важливіше - повне перезавантаження суспільства (з рабського на громадянськє). Люди прокинулися, люди більше не дозволять робити з себе ідіотів. Через відсутність єдиного лідера прокидаються нові лідери. Ті, хто зараз організовує волонтерів, збирає самооборону, медпункти і т.д., завтра очолить міськради й облради, а після завтра - парламент. Ті ж, хто не захоче іти в політику, а після перемоги Майдану повернеться до свого бізнесу чи городу, більше не боятимуться висловлювати свою невдоволеність діями влади та протестувати проти них. Ті судді, які прийдуть на місце нинішніх (яких за «ручне судочинство» чекає люстрація), будуть знати, що за несправедливі вироки та підкупність на них чекає тяжке покарання та громадськє обурення («кат» на воротах, смс з прокльонами, наможливість хоч кудись в межах рідного міста піти спокійно з родиною). Словом, Україна має всі шанси стати першою справжньою демократією. Зрештою, своєї диктатури в нас небуло ніколи, а Республіка була з 16 ст.
Приєднуйтесь!
1. «В Майдану немає лідеру». «Оппозиція не контролює Майдан».
Ці факти є абсолютно правдивими. Коли ще в далекому мирному листопаді люди вийшли на тоді ще, дійсно, Євромайдан, вимагаючи підписати угоду про Ассоціацію з ЄС, три оппозиційні партії спробували і собі організувати міттинг на Європейській, але майданівці не приєдналися. З того часу ситуація змінювалась багато разів. Майдан дозволив оппозиційній трійці говорити від свого імені, але коли вони не виправдали очікувань (можливо, завищених), популярність оппо почала стрімко падати. Натомість, в Майдану є багато ситуативних чи локальних лідерів, як із політиків (Анатолій Гриценко, Юрій Луценко, Леся Оробець), так і з простих громадян, автомайданівців, активістів. Пригадайте, з чого почалась Вогняна Водохрещя: оппо мямлила під вигуки «ганьба», а потім вийшов Коба, і сказав «Ні до чого не закликаю, але ми з хлопцями йдемо на Грушевського» - і за ним пішли. В цьому найбільший парадокс Майдану: лідером може стати будь хто, хто подав слушну ідею. Якщо ідея має підтримку серед частини людей - вона буде втілена (медичний центр, автомайдан, бібліотека, «Крапля в океані»).
Тож факт є правдивим, але неправильно називати це недоліком Майдану. Навпаки - в цьому його сила. Якщо є лідер, його можна підкупити, скомпроментувати, зрештою, вбити. І все, протест сдується. Якщо єдиного лідера нема, то скільки б влада не обіцяла постів і грошей Яценюку чи Кличку, вони не зможуть зупинити Майдан. Скільки б не було вбито активістів - за ними прийдуть інші. Саме у відсутності лідера - секрет живучості Майдану.
Але найголовніша перевага відсутності лідера - пробудження нових лідерів і мікро-лідерів, усвідомлення «якщо не я - то хто?». Це як підлітки, які вперше лишились без допомоги дорослих і з подивом вчаться все робити самостійно, поступово самі стають дорослими. Це привчає людей самим думати, аналізувати, вирішувати, що робити.
2. «До влади прийдуть нові януковичі». «Якщо і зміняться призвища, то все решта залишиться таким самим».
Звісно, я не маю жодних іллюзій щодо Кличка, Порошенка чи будь-кого ще. Жоден не є янголятком. Але жоден з кандидатів на «нову дупу в кріслі» не має 2 кримінальні (не політичні!!!) ходки. Тож якщо «нова дупа» матиме бодай якісь зародиші моральних якостей та совісті, які повністю відсутні у нинішньої «дупи», то це вже покращення (в хорошому сенсі слова). Якщо дерибанити не 90% бюджету, а хоча б 50%, до країна отримає в 5 разів більше грошей (50% замість 10%).
Наступний аргумент - обережність. Хто б не прийшов на місце яника завдяки Майдану, буде завжди пам’ятати, що хто його породив, той і вбити може. Тому діятиме набагато обережніше, і так нахабно плювати на права громадян не буде.
Але це такє, песимістичні аргументи для песимістів і зневір. Головне ж - ось що. Від самого початку один з головних гасел Майдану була вимога «повного перезавантаження влади». Насправді ж відбулося (чи ще відбувається) щось набагато важливіше - повне перезавантаження суспільства (з рабського на громадянськє). Люди прокинулися, люди більше не дозволять робити з себе ідіотів. Через відсутність єдиного лідера прокидаються нові лідери. Ті, хто зараз організовує волонтерів, збирає самооборону, медпункти і т.д., завтра очолить міськради й облради, а після завтра - парламент. Ті ж, хто не захоче іти в політику, а після перемоги Майдану повернеться до свого бізнесу чи городу, більше не боятимуться висловлювати свою невдоволеність діями влади та протестувати проти них. Ті судді, які прийдуть на місце нинішніх (яких за «ручне судочинство» чекає люстрація), будуть знати, що за несправедливі вироки та підкупність на них чекає тяжке покарання та громадськє обурення («кат» на воротах, смс з прокльонами, наможливість хоч кудись в межах рідного міста піти спокійно з родиною). Словом, Україна має всі шанси стати першою справжньою демократією. Зрештою, своєї диктатури в нас небуло ніколи, а Республіка була з 16 ст.
Приєднуйтесь!