Сторожинець. Частина 2
ПОЧАТОК - ТУТ
На розі вулиць Хмельницького і Грушевського розташована міська ратуша - символ більшості західноукраїнських міст. Сторожинецька ратуша, збудована у 1905 році, є другою на Буковині після чернівецької як по висоті, так і по красоті.
Двоповерхову будівлю ратуші, вкритою червоною черепицею, увінчує двоярусна вежа з годинником на фронтоні між першим і другим ярусами. На другому ярусі розташований оглядовий майданчик, куди ведуть круті сходи. Завершенням ратуші є декоративна главка з ліхтариком та шпилем. Як і 100 років тому сьогодні сторожинецька ратуша є символом місцевого самоврядування в місті: тут розташована міська рада.
Навколо ратуші - ціле скупчення старих будиночків, що милують око своїми фасадами та їх оздобленнями.
Невелика вулиця Грушевського приведе нас до найоригінальнішої споруди міста - костелу Святої Анни. Його високу готичну вежу з годинником видно з багатьох куточків Сторожинця. Каталог місцевих пам’яток архітектури Чернівецької області вказує на дату побудови костелу - 1794 рік. Ймовірно, що це є датою побудови його попередника - дерев’яного костелу. За іншими джерелами, дерев’яний костел постав протягом 1853 - 1857 років коштами Георга Флондора та Ігнаціо Барті, капелана Красної (сучасного Красноїльська).
У 1870 році (за іншими даними - у 1880) році на місці святині побудовано кам’яний костел у готичному стилі, якій ми бачимо сьогодні. У 1905 році костел освятив архієпископ Й.Вебер. У 60-ті роки ХХ століття храм закрито комуністичною владою, а у 1990 році повернути віруючим.
Ліворуч з костелом Святої Анни сусідує православна Свято-Георгіївська церква. Вона була першим в місті великим храмом. Побудована у 1829 році на кошти Катерини Гарсте - дружини Миколи Флондора, церква і сьогодні вражає своєю величчю і монументальністю.
Від костелу пройдемо праворуч вулицею Шевченка один квартал до перетину з вулицею Юрія Федьковича. Якщо повернути праворуч і пройти декілька кварталів, побачимо двоповерхову будівлю під черепичним дахом із двома заломами. Це - залізничний вокзал. Як і багато інших будівель залізничних станцій на Буковині, сторожинецький вокзал, побудований наприкінці ХІХ століття після відкриття державної залізниці Глибока - Сторожинець - Берегомет-над-Серетом, увібрав у себе найкращі традиції австрійської «вокзальної» архітектури.
Якщо ж повернути з вулиці Шевченка ліворуч на вулицю Федьковича, то незабаром на лівому боці вулиці побачимо будівлю колишньої синагоги. Як і в більшості містечок Буковини, у ХІХ столітті євреї відігравали значну роль у суспільному житті Сторожинця. На початку століття вони складали третину населення міста, а у 80-ті роки ХІХ століття - майже половину. Як правило, євреї були торгівцями, ремісниками, власниками промислових підприємств, магазинів, а іноді й чиновниками. Наприкінці століття мером міста був єврей Ісидор Кац, який багато зробив для розвитку міста.
Свої богослужіння євреї провадили у невеликих молитовних домах. Лише наприкінці ХІХ століття на благодійні внески віруючих протягом 1890 - 1900 років споруджено велику синагогу - темпель з рядом культових єврейських споруд, зокрема, мікви (ритуальної лазні). Відтоді і до початку Першої світової війни темпель був центром єврейського життя міста. Росіяни, що тричі захоплювали місто, перетворили синагогу на військовий склад російської армії, а мікву зруйнували. Проте після закінчення війни темпель було відремонтовано коштами нащадків родини Оренштайнів.
Після другої світової війни у Сторожинці залишилося лише 10 єврейських сімей. Решта була знищена нацистами або депортована до Сибіру за рішенням Москви. З тих пір синагога для богослужінь не використовувалася. У перетвореному будинку колишнього темпля сьогодні розміщується багато закладів, у тому числі і спортивна школа.
Знайомство з пам’ятками культової архітектури продовжимо, повернувши з вулиці Шевченка ліворуч на Богдана Хмельницького. Через один квартал після залізничного переїзду на лівому боці вулиці розташувався двоповерховий молитовний будинок. Це - євангелістська церква, яка постала у 1909 - 1911 роках за проектом архітектора з Лейпцингу Цаулека на замовлення німецької громади Сторожинця, яку тоді очолював Макс Вайдауер.
З правого боку вулиці Хмельницького - міський парк Юність, за яким перед мостом через Серет ліворуч починається вулиця Олександра Матросова. Проїхавши квартал, на правому боці вулиці побачимо новий дерев’яний храм - Свято-Преображенську церкву (Святих Царствених Мучеників), зведену у 2001 році. Свіжі дерев’яні стіни та вкритий бляхою дах з баштою над бабинцем чи навряд привернуть увагу шанувальників дерев’яного зодчества. Архітектурні прийоми, за якими побудований храм, мало нагадують буковинські традиції будівництва дерев’яних церков, а більше відображають якусь незрозумілу сучасність.
Проте справжній старий дерев’яний храм у Сторожинці все ж таки є. Він знаходиться на околиці міста, що має назву Майдан. Щоб побачити церкву, треба продовжити рух вулицею Богдана Хмельницького у напрямку Красноїльська. Четвертий поворот ліворуч після мосту через Серет - 2й провулок Б.Хмельницького, приведе до румунського кладовища, поруч з яким і розташований храм.
Свято-Михайлівська церква на Майдані є не лише найстарішим храмом міста, але й найдавнішою будівлею міста, що збереглася до наших днів. Церква була збудована протягом 1796 - 1798 років у «хатньому» буковинському стилі. Пізніше до нави було зроблено бічну добудову а дах увінчано декоративною главкою з ліхтариком. Поруч з церквою - двоярусна дерев’яна дзвіниця.
Поховання біля церкви:
На розі вулиць Хмельницького і Грушевського розташована міська ратуша - символ більшості західноукраїнських міст. Сторожинецька ратуша, збудована у 1905 році, є другою на Буковині після чернівецької як по висоті, так і по красоті.
Двоповерхову будівлю ратуші, вкритою червоною черепицею, увінчує двоярусна вежа з годинником на фронтоні між першим і другим ярусами. На другому ярусі розташований оглядовий майданчик, куди ведуть круті сходи. Завершенням ратуші є декоративна главка з ліхтариком та шпилем. Як і 100 років тому сьогодні сторожинецька ратуша є символом місцевого самоврядування в місті: тут розташована міська рада.
Навколо ратуші - ціле скупчення старих будиночків, що милують око своїми фасадами та їх оздобленнями.
Невелика вулиця Грушевського приведе нас до найоригінальнішої споруди міста - костелу Святої Анни. Його високу готичну вежу з годинником видно з багатьох куточків Сторожинця. Каталог місцевих пам’яток архітектури Чернівецької області вказує на дату побудови костелу - 1794 рік. Ймовірно, що це є датою побудови його попередника - дерев’яного костелу. За іншими джерелами, дерев’яний костел постав протягом 1853 - 1857 років коштами Георга Флондора та Ігнаціо Барті, капелана Красної (сучасного Красноїльська).
У 1870 році (за іншими даними - у 1880) році на місці святині побудовано кам’яний костел у готичному стилі, якій ми бачимо сьогодні. У 1905 році костел освятив архієпископ Й.Вебер. У 60-ті роки ХХ століття храм закрито комуністичною владою, а у 1990 році повернути віруючим.
Ліворуч з костелом Святої Анни сусідує православна Свято-Георгіївська церква. Вона була першим в місті великим храмом. Побудована у 1829 році на кошти Катерини Гарсте - дружини Миколи Флондора, церква і сьогодні вражає своєю величчю і монументальністю.
Від костелу пройдемо праворуч вулицею Шевченка один квартал до перетину з вулицею Юрія Федьковича. Якщо повернути праворуч і пройти декілька кварталів, побачимо двоповерхову будівлю під черепичним дахом із двома заломами. Це - залізничний вокзал. Як і багато інших будівель залізничних станцій на Буковині, сторожинецький вокзал, побудований наприкінці ХІХ століття після відкриття державної залізниці Глибока - Сторожинець - Берегомет-над-Серетом, увібрав у себе найкращі традиції австрійської «вокзальної» архітектури.
Якщо ж повернути з вулиці Шевченка ліворуч на вулицю Федьковича, то незабаром на лівому боці вулиці побачимо будівлю колишньої синагоги. Як і в більшості містечок Буковини, у ХІХ столітті євреї відігравали значну роль у суспільному житті Сторожинця. На початку століття вони складали третину населення міста, а у 80-ті роки ХІХ століття - майже половину. Як правило, євреї були торгівцями, ремісниками, власниками промислових підприємств, магазинів, а іноді й чиновниками. Наприкінці століття мером міста був єврей Ісидор Кац, який багато зробив для розвитку міста.
Свої богослужіння євреї провадили у невеликих молитовних домах. Лише наприкінці ХІХ століття на благодійні внески віруючих протягом 1890 - 1900 років споруджено велику синагогу - темпель з рядом культових єврейських споруд, зокрема, мікви (ритуальної лазні). Відтоді і до початку Першої світової війни темпель був центром єврейського життя міста. Росіяни, що тричі захоплювали місто, перетворили синагогу на військовий склад російської армії, а мікву зруйнували. Проте після закінчення війни темпель було відремонтовано коштами нащадків родини Оренштайнів.
Після другої світової війни у Сторожинці залишилося лише 10 єврейських сімей. Решта була знищена нацистами або депортована до Сибіру за рішенням Москви. З тих пір синагога для богослужінь не використовувалася. У перетвореному будинку колишнього темпля сьогодні розміщується багато закладів, у тому числі і спортивна школа.
Знайомство з пам’ятками культової архітектури продовжимо, повернувши з вулиці Шевченка ліворуч на Богдана Хмельницького. Через один квартал після залізничного переїзду на лівому боці вулиці розташувався двоповерховий молитовний будинок. Це - євангелістська церква, яка постала у 1909 - 1911 роках за проектом архітектора з Лейпцингу Цаулека на замовлення німецької громади Сторожинця, яку тоді очолював Макс Вайдауер.
З правого боку вулиці Хмельницького - міський парк Юність, за яким перед мостом через Серет ліворуч починається вулиця Олександра Матросова. Проїхавши квартал, на правому боці вулиці побачимо новий дерев’яний храм - Свято-Преображенську церкву (Святих Царствених Мучеників), зведену у 2001 році. Свіжі дерев’яні стіни та вкритий бляхою дах з баштою над бабинцем чи навряд привернуть увагу шанувальників дерев’яного зодчества. Архітектурні прийоми, за якими побудований храм, мало нагадують буковинські традиції будівництва дерев’яних церков, а більше відображають якусь незрозумілу сучасність.
Проте справжній старий дерев’яний храм у Сторожинці все ж таки є. Він знаходиться на околиці міста, що має назву Майдан. Щоб побачити церкву, треба продовжити рух вулицею Богдана Хмельницького у напрямку Красноїльська. Четвертий поворот ліворуч після мосту через Серет - 2й провулок Б.Хмельницького, приведе до румунського кладовища, поруч з яким і розташований храм.
Свято-Михайлівська церква на Майдані є не лише найстарішим храмом міста, але й найдавнішою будівлею міста, що збереглася до наших днів. Церква була збудована протягом 1796 - 1798 років у «хатньому» буковинському стилі. Пізніше до нави було зроблено бічну добудову а дах увінчано декоративною главкою з ліхтариком. Поруч з церквою - двоярусна дерев’яна дзвіниця.
Поховання біля церкви: