МІЛІЄВЕ - найцікавіше село між Вашківцями і Вижницею. Легенду щодо походження назви села розповіла у 1961 році мешканка Мілієва Марія Дубчак 1894 року народження: «Колись у Черемоші води було багато. У горах він був дуже бистрий і глибокий. А як виривався з гір, то на тому місці, де Мілієве мілів і ділився на багато річечок. У дощові роки всі вони наповнювалися водою, а в посуху на мілєвах люди пасли корови, вівці і коні. Добре родило все там, де повінь залишала намул. Між пастухами і були і такі відважні, що на мілєві будувалися. З роками русло ріки Черемош заглиблювалося, а на мілієві набудували багато хатів. З них і виникло село з назвою Міліїв. Пізніше його почали називати Мілієве.»
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1115807/1115807_600.jpg)
В селі - дві культових споруди. Найцікавіша з них: римо-католицький костьол Святої Анни знаходиться біля траси на виїзді з села у бік Вижниці.
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1115592/1115592_600.jpg)
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1116158/1116158_600.jpg)
Друга - дерев’яна гуцульська трьохкупольна церква Св. Параскеви 1885 року. Знаходиться вглибині села. Шукати її треба від ставку, що знаходиться у центрі села. Блискучі бані церкви звідси дуже добре видно.
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1116411/1116411_600.jpg)
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1116671/1116671_600.jpg)
Міліївська дерев’яна церква, як і усі без виключення гуцульські храми Буковини, вкрита бляхою. Дерево синього кольору можна побачити лише на нижніх зрубах.
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1116764/1116764_600.jpg)
Крім того, в Мілієві знаходиться один з кращих в краї краєзнавчих музеїв, який створений у 1968 році і займає дві зали у будинку культури. Музей знайомить з історією села предметами народного побуту, у тому числі національним одягом, різьбленими та розписаними скринями, дерев’яним начинням, гончарними виробами. В центрі села є прекрасний парк із ставочком.
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1117081/1117081_600.jpg)
Наступне село у бік Вижниці - Іспас. Село дуже велике. Тут мене цікавила лише дерев’яна церква Вознесіння Господня 1866 року. Але для того, щоб знайти її, мені довелося витратити майже 2 години, спалити величезний обсяг бензину, їздячи по неймовірно жахливим розмитим сільським дорогам. Яке б було моє раз очарування, коли я побачив ОЦЕ:
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1117513/1117513_600.jpg)
Ні сантиметру дерева, одна жесть!
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1117820/1117820_600.jpg)
Нова церква в Іспасі:
![](http://ic.pics.livejournal.com/andy_travelua/11986810/1117281/1117281_600.jpg)