Холодний Яр
Сьогодні, 14 квітня 2009 року, візначається 241 річниця початку гайдамацького повстання на Правобережній Україні - Коліївщини.
Для тих, хто не зміг цього року побувати у місцях козацької бойової слави, а також для тих, хто позавчора їздив з нами по цих місцях, пропоную фото екскурсію Холодним Яром - колискою Коліївщини та центром українського повстанського руху на Правобережній Україні у 1918 - 1922 роках.
Маршрут був наступний: Ребедайлівка - Михайлівка - Жаботин - Кам'янка - Цвітне - Чорний ліс (ночівля) - Грушівка - Мотронинський монастир - Буда - Мельники - Медведівка - Суботів - Чигирин - Стецівка
Почали з огляду дерев'яних церков Черкащини. Ребедайлівка:
Михайлівка:
Жаботин:
Кам'янка. Зелений будиночок садиби декабриста Давидова:
В садибному будинку - музей Холодноярської республіки:
Річка Тясмин в Кам'янці:
Село Цвітне. Пам'ятний знак на честь героя Холодноярського повстання отамана Хмари:
Хатки у селі Цвітне:
А таких покинутих хаток, нажаль, багато у будь-якому селі Кіровоградщини чи Черкащині...
Село Цибулеве:
Справжнім випробуванням була ночівля у наметі в Чорному лісі. Звичайно, я здогадувався, що буде холодно, але не думав, що це буде настільки важко. Більшу частину ночі, звичайно, не спав, намагаючись зігрітися у спальнику чи біля варти. Думав, що пальці ніг взагалі ніколи не відігріються. Відігрілися вони лише посла декількакілометрової пробіжки до сусіднього села Цибулеве. Все ж трохи заспокоювало те, що холодноярські повстанці скоріш за все ночували у більш некомфортних умовах :) Коли прокинулися зранку, офігіли: квас у пластиковій плашці був зі льодом! місцевий мешканець Володимир, що супроводжував нас, вже зранку повідомиа, що заморозок на ґрунті вночі досягав 5 градусів морозу...
Урочище "Чорний ліс", розташований між Знам'янкою та Цибулево, - частина території Холодноярської республіки, що існувала протягом 1918 - 1922 року. Краєвиди тут зачаровують: висока місцевість, порізана різноманітними ярами, пагорби, з яких відкриваються панорами на десятки кілометрів.
Могила дружини та 1,5-річного сина чорноліського отамана Кібия, закатованих більшовиками:
Мічений камінь - велика кам'яна глиба, розділена штучними жолобами, розташованими на прямій лінії на однаковій відстані. Хто це зробив і навіщо, невідомо.
Циганська могила:
Криниця:
Розбиваємо табір:
До півночі настрій піднімав Сергій Василюк - соліст гурту "Тінь сонця". Решта ночі була жахливою.
З ранку по дорозі до Холодного Яру оглянули ще одну дерев'яну церкву в селі Грушківка:
Хутір Буда. Тут розташована загальнонаціональна пам’ятка природи - дуб Залізняка, вік якого становить понад 1000 років:
Поруч ще декілька дубів, молодших за віком, та пам’ятник загиблим від рук «німецько-фашистських розбійників»:
По дорозі від Буди до монастиря праворуч від дороги розташований пам’ятний знак «Склик». Тут у козацьку добу висів великий казан, звук ударів по якому скликав козаків на раду:
Не доїжджаючи до Мотронинського монастиря є поворот ліворуч на поганеньку грунтівку, яка через декілька сот метрів приведе нас до стародавніх валів Мотрининського городища, збудованого скіфами наприкінці VII століття до н.е.:
Мотронинський монастир, заснований ще до монгольської навали, був духовним осередком Коліївщини і повстанського руху часів громадянської війни:
Головною спорудою монастиря є Троїцька церква, споруджена у 1800 - 1804 роках:
Поруч - дерев’яна дзвіниця, а також пам’ятний знак, встановлений про перебування у Холодному Ярі «революціонера-демократа» Тараса Шевченка:
А особливо вразило оце чудо совецької епохи:
Місцевість поруч з монастирем вся порізана глибокими ярами, а краєвиди тут - майже карпатські :)
Тут можна натрапити на досить численні печери. Деякі з них вириті зовсім недавно, деякі століття тому, деякі - ще раніше. Існує також легенда, що перші монастирські печери рив той самий Антоній, що копав перші печерні монастирі в Києві та Чернігові. За іншою версії перші печери копав преподобний Феодосій. Нажаль, на пошук і огляд печер часу не було: графік подорожі був досить напружений.
Неподалеку від монастиря знаходиться Монастирський став - той самий ставок, на якому гайдамаки святили ножі перед початком Коліївщини. У цьому році ножі «святили» численні групи українських патріотів, а також сучасні «козаки», з автівок яких лунав Михайло Круг… Ганьба!!!
Центр повстання холодноярців 1918 - 1922 років - село Мельники.
Місце останнього бою українських повстанців з більшовицькими бандами у 1922 році:
Могила головного отамана війська Холодноярської республіки Василя Чучупаки:
Нещодавно у Мельниках відкрито пам’ятний знак героям Холодного Яру:
На церемонії вшанування пам’яті героїв:
Наступний пункт екскурсії - село Медведівка - батьківщина провідника Коліївщини Максима Залізняка:
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Медведівці:
Криниця Максима Залізняка:
Селянські хатки в Медведівці:
Суботів:
Чигирин:
Останній пункт подорожі - скансен "Козацький хутір" у селі Стецівка:
Для тих, хто не зміг цього року побувати у місцях козацької бойової слави, а також для тих, хто позавчора їздив з нами по цих місцях, пропоную фото екскурсію Холодним Яром - колискою Коліївщини та центром українського повстанського руху на Правобережній Україні у 1918 - 1922 роках.
Маршрут був наступний: Ребедайлівка - Михайлівка - Жаботин - Кам'янка - Цвітне - Чорний ліс (ночівля) - Грушівка - Мотронинський монастир - Буда - Мельники - Медведівка - Суботів - Чигирин - Стецівка
Почали з огляду дерев'яних церков Черкащини. Ребедайлівка:
Михайлівка:
Жаботин:
Кам'янка. Зелений будиночок садиби декабриста Давидова:
В садибному будинку - музей Холодноярської республіки:
Річка Тясмин в Кам'янці:
Село Цвітне. Пам'ятний знак на честь героя Холодноярського повстання отамана Хмари:
Хатки у селі Цвітне:
А таких покинутих хаток, нажаль, багато у будь-якому селі Кіровоградщини чи Черкащині...
Село Цибулеве:
Справжнім випробуванням була ночівля у наметі в Чорному лісі. Звичайно, я здогадувався, що буде холодно, але не думав, що це буде настільки важко. Більшу частину ночі, звичайно, не спав, намагаючись зігрітися у спальнику чи біля варти. Думав, що пальці ніг взагалі ніколи не відігріються. Відігрілися вони лише посла декількакілометрової пробіжки до сусіднього села Цибулеве. Все ж трохи заспокоювало те, що холодноярські повстанці скоріш за все ночували у більш некомфортних умовах :) Коли прокинулися зранку, офігіли: квас у пластиковій плашці був зі льодом! місцевий мешканець Володимир, що супроводжував нас, вже зранку повідомиа, що заморозок на ґрунті вночі досягав 5 градусів морозу...
Урочище "Чорний ліс", розташований між Знам'янкою та Цибулево, - частина території Холодноярської республіки, що існувала протягом 1918 - 1922 року. Краєвиди тут зачаровують: висока місцевість, порізана різноманітними ярами, пагорби, з яких відкриваються панорами на десятки кілометрів.
Могила дружини та 1,5-річного сина чорноліського отамана Кібия, закатованих більшовиками:
Мічений камінь - велика кам'яна глиба, розділена штучними жолобами, розташованими на прямій лінії на однаковій відстані. Хто це зробив і навіщо, невідомо.
Циганська могила:
Криниця:
Розбиваємо табір:
До півночі настрій піднімав Сергій Василюк - соліст гурту "Тінь сонця". Решта ночі була жахливою.
З ранку по дорозі до Холодного Яру оглянули ще одну дерев'яну церкву в селі Грушківка:
Хутір Буда. Тут розташована загальнонаціональна пам’ятка природи - дуб Залізняка, вік якого становить понад 1000 років:
Поруч ще декілька дубів, молодших за віком, та пам’ятник загиблим від рук «німецько-фашистських розбійників»:
По дорозі від Буди до монастиря праворуч від дороги розташований пам’ятний знак «Склик». Тут у козацьку добу висів великий казан, звук ударів по якому скликав козаків на раду:
Не доїжджаючи до Мотронинського монастиря є поворот ліворуч на поганеньку грунтівку, яка через декілька сот метрів приведе нас до стародавніх валів Мотрининського городища, збудованого скіфами наприкінці VII століття до н.е.:
Мотронинський монастир, заснований ще до монгольської навали, був духовним осередком Коліївщини і повстанського руху часів громадянської війни:
Головною спорудою монастиря є Троїцька церква, споруджена у 1800 - 1804 роках:
Поруч - дерев’яна дзвіниця, а також пам’ятний знак, встановлений про перебування у Холодному Ярі «революціонера-демократа» Тараса Шевченка:
А особливо вразило оце чудо совецької епохи:
Місцевість поруч з монастирем вся порізана глибокими ярами, а краєвиди тут - майже карпатські :)
Тут можна натрапити на досить численні печери. Деякі з них вириті зовсім недавно, деякі століття тому, деякі - ще раніше. Існує також легенда, що перші монастирські печери рив той самий Антоній, що копав перші печерні монастирі в Києві та Чернігові. За іншою версії перші печери копав преподобний Феодосій. Нажаль, на пошук і огляд печер часу не було: графік подорожі був досить напружений.
Неподалеку від монастиря знаходиться Монастирський став - той самий ставок, на якому гайдамаки святили ножі перед початком Коліївщини. У цьому році ножі «святили» численні групи українських патріотів, а також сучасні «козаки», з автівок яких лунав Михайло Круг… Ганьба!!!
Центр повстання холодноярців 1918 - 1922 років - село Мельники.
Місце останнього бою українських повстанців з більшовицькими бандами у 1922 році:
Могила головного отамана війська Холодноярської республіки Василя Чучупаки:
Нещодавно у Мельниках відкрито пам’ятний знак героям Холодного Яру:
На церемонії вшанування пам’яті героїв:
Наступний пункт екскурсії - село Медведівка - батьківщина провідника Коліївщини Максима Залізняка:
Церква Успіння Пресвятої Богородиці у Медведівці:
Криниця Максима Залізняка:
Селянські хатки в Медведівці:
Суботів:
Чигирин:
Останній пункт подорожі - скансен "Козацький хутір" у селі Стецівка: