«Свобода» презентувала поштівки «Бандера та бандерівці» дніпродзержинській громаді
12 березня у Дніпродзержинській міській бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка Дніпропетровська обласна організація ВО "Свобода" презентувала набір світлин-поштівок «Бандера та бандерівці», виданих за сприяння Всеукраїнського об’єднання «Свобода» та присвячених 100-річчю з дня народження провідника ОУН Степана Бандери.
В цьому році виповнилося 100 років з дня народження провідника української нації Степана Бандери. Ще в середині 20-х років минулого століття відомий ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов сформулював три риси, яким повинен володіти будь-який політик: мудрість, мужність і шляхетність. Бо мудрого - не надуриш, мужнього - не залякаєш, а шляхетного - не підкупиш. Всіма цими трьома якостями і володів Степан Бандера на відміну від тих, хто сьогодні паплюжить його ім’я.
Бандера був людиною, яка вміла брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх наслідки. Він брав відповідальність, віддаючи львівському студенту Миколі Лемику наказ знищити кремлівського консула у Львові Майлова на знак протесту проти вчинення більшовиками геноциду українців на наддніпрянських землях. Завдяки цій акції європейська спільнота вперше дізналася про влаштований комуністами Голодомор, а судовий процес над Лемиком перетворився на процес з обвинувачення московської влади у Геноциді мільйонів українців.
Особисту відповідальність Степан Бандера взяв, віддаючи наказ знищити польського міністра внутрішніх справ Пєрацького за фізичне і духовне мордування поляками українців на окупованих ними західноукраїнських землях, за що й отримав смертний вирок, який пізніше був замінений довічним ув’язненням.
Відповідальність за долю українського народу бере на себе Бандера, відновлюючи Українську Державу 30 червня 1941 року. Акт про відновлення української державності проголошує на центральній площі Львова заступник голови проводу Організації Українських Націоналістів Ярослав Стецько, який і очолює Уряд новоствореної держави.
Гітлерівський режим жорстоко помстився за це Бандері та його побратимам. Самого Степана Бандеру нацисти заарештовують і відправляють до концтабору Заксенгаузен, його рідних братів, Олексу й Василя, звіряче закатовують до смерті, а проти членів нового українського уряду та простих українців застосовуються масові репресії.
Організація Українських Націоналістів, яку очолював Степан Бандера, майже 20 років веде визвольну війну українського народу за незалежність. Українська Повстанська Армія під командуванням генерал-хорунжого Романа Шухевича бореться проти польських шовіністів, які за підтримки гітлерівської Німеччини вирізали українців цілими селами, бореться з німецькою окупацією. Супротив українських повстанців гітлерівським військам у 1942 - 1943 роках був настільки сильним, що нацисти вимушені застосовувати проти них авіацію та важку артилерію. Але і це не допомогло: протягом 1943 року УПА звільняє від окупантів Волинь і Поділля, встановлюючи там українську владу.
Навесні 1944 року відбуваються перші бої Української Повстанської Армії з загонами НКВС, які складалися з добірних, найжорстокіших більшовицьких кадрів, завданням яких було розстрілювати кожного совєцького солдата, що проявляв слабість у бойових діях і намагався відступити за лінію фронту. Перед тим, як прийти на українську землю з метою знищення українського визвольного руху, банди НКВС вже мали за плечима величезний «досвід» жорстокого фізичного знищення мирного населення: відбирання хліба у українських селян, «допомога» у колективізації та масові репресії, жертвами якими стали десятки мільйонів невинних людей на всій території СССР.
Але й той досвід їм не допоміг. Вишколена, дисциплінована Українська Повстанська Армія за підтримки українського населення ще протягом 16 років веде відчайдушну боротьбу проти комуно-більшовицького режиму. Ця боротьба охоплює не лише Західну Україну, але й Наддніпрянщину, Донбас, Слобожанщину, Причорномор’я. Так, Провід ОУН на південно-східних українських землях очолює Василь Кук, офіс якого знаходився у Дніпропетровську на теперішній вулиці Юрія Савченка. Після загибелі у 1950 році Романа Шухевича, Василь Кук становиться Головним Командиром УПА.
Лише любов до свого народу, своєї країни, своєї землі, віра у майбутню Українську Державу надавала українським повстанцям сили для боротьби. Сьогодні можна впевнено сказати, що Українська Повстанська Армія була найсильнішим в Європі рухом супротиву у ХХ столітті. Через її лави пройшли більше 300 тисяч відданих українській національній ідеї воїнів. Французький генерал Шарль де Голль пізніше скаже: «Якщо б Франція мала таку армію, як УПА, німецький чобіт ніколи не топтав би паризьку бруківку».
Серед інших постатей, представлених у цій серії поштівок, слід виділити Степана Ленкавського - одного з співзасновників ОУН, її чільного ідеолога, автора Декалогу українського націоналіста, Провідника Закордонних Частин ОУН після вбивства Степана Бандери, величної і одночасно скромної в житті фігури, що цілком незаслужено перебуває поза увагою сьогоднішніх дослідників української історії.
Вже більше півстоліття комуно-більшовицькі ідеологи та їх послідовники ховають від українського народу та світової спільноти правду про борця за незалежність нашої Держави та про історію національно-визвольного руху українського народу середини ХХ століття. До якої тільки брехні не вдаються, щоб очорнити ім’я Степана Бандери, його соратників та сотень тисяч простих українців, що протягом двох десятиліть боролися за свободу нації.
Сьогодні говорять про нібито вороже ставлення українського повстанського руху до представників інших національностей. Проте чомусь мовчать, що в УПА воювали за українську ідею цілі курені інгушів, осетинів, черкесів, азербайджанців, узбеків, росіян, євреїв. Так, наприклад, єврейський курінь нараховував 1000 хлопців зі Львова й Тернополя, а через лави УПА пройшла не одна сотня євреїв, визволених повстанцями з німецьких концтаборів. А визвольна концепція ОУН передбачала створення широкого Антибільшовицького фронту поневолених народів, що виражалося лаконічною формулою «Свобода народам! Свобода людині!»
Маловідомим для багатьох є факт, що кожний з бійців УПА був не лише воїном, але й глибоко освіченою людиною. У перервах між боями та довгими зимовими вечорами в обов’язковому порядку вони студіюють курс історії, української літератури, вивчають такі дисципліни, як «Україна і геополітика», «Наука про державу», «Основи економіки», «Совєтознавство». До останніх днів боротьби командири УПА шлють вимоги до ОУН за кордоном передавати їм найновіші західні видання у галузях міжнародної політики, економіки, соціології, філософії, з якими обов’язково знайомилися всі рядові вояки. Отже головною зброєю тих, хто гинув за Українську Державу були не гвинтівки, а були ідея, воля і книга. Хочеться відразу запитати у тих, хто не чує і не хоче чути правду про Степана Бандеру і УПА, при цьому розповсюджуючи брехню про український визвольних рух: а скільки книжок прочитали вони, і коли взагалі вони брали їх останнього разу в руки?
На відміну від більшості тих, хто сьогодні живе в Україні, сприймаючі «в штики» все українське, Степан Бандера вільно володів кількома іноземними мовами. Хотілось би запитати сьогоднішніх українофобів: а чи знають вони хоча б одну, хоча б свою рідну мову?
На завершення хочу підсумувати вище сказане. Кожний з нас знає, що для того, щоб виросло дерево і дало свої плоди, треба посіяти в землю добре зерно. Саме це зробили Бандера і бандерівці, віддавши своє молоде життя за свободу нашого народу, за майбутнє України. Сьогодні вже немає і ніколи не буде тих двох монстрів, проти яких вони боролися: Третього Рейху і кривавої більшовицької імперії. Проте є незалежна Українська Держава, про яку вони мріяли і були впевнені в тому, що ми з вами будемо в ній жити.
Сьогоднішня Україна - це розточок, що виріс з тієї зернинки, яку поклали в землю люди, про яких ми сьогодні вам розповіли. Виростити з росточка велике дерево - єдину соборну Українську Державу та наповнити її українським змістом - є сьогодні святим обов’язком кожного українця!
Андрій Бондаренко,
заступник Дніпропетровської обласної організації ВО «Свобода»