Видубицький монастир
Видубицький монастир - чудовий архітектурний ансамбль храмів у стилі українського (козацького) бароко, що розташований на схилах Печерських пагорбів майже на березі Дніпра. Заснований монастир був ще до прийняття християнства на Русі, а його підземні печери вважаються старішими за Лаврські. Монастир вперше згадується в Повісті врем'яних літ у 1070 році. Будівництво архітектурних споруд монастиря, що збереглись до наших днів, розпочалось у другій половині XI ст. князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого, поблизу його заміської резиденції - Красного двору. А остаточно ансамбль Видубицького монастиря сформувався з середини XVIII століття.
Домінантою ансамблю монастиря є Георгіївський собор - один із найкращих шедеврів українського бароко. Храм зведено на честь Георгія Побідоносця коштом полковника Михайла Миклашевського протягом 1696 - 1701 років.
Урочисте закладення будівлі Георгіївського собору відбулось 11 червня 1696 року, завершено будівництво через п'ять років 15 липня 1701 року. В цьому ж році собор був посвячений митрополитом Варлаамом Ясинським.
25 листопада 1968 р. сталася велика пожежа, яка знищила дерев’яні конструкції споруди, покрівлю та бані. Відновлення храму проведено протягом 1968-1969 рр. під керівництвом Р.Бикової та за участю М.Говденко. Але, на жаль, ремонтно-реставраційні роботи не враховували минулого досвіду, зокрема, пов’язаного з насиченням фасадів кольором (розетки) та позолотою (херувими капітелей), що збагачувало архітектуру храму й відповідало бароковій традиції.
Собор є класичним типом п’ятикамерного п’ятиглавого храму з прибудовами між раменами хрещатого плану. Стрункі пропорції та висока майстерність пластики фасадів надають пам’ятці архітектурно-художньої неповторності.
Основний об’єм плавно переходить у високі, тісно поставлені бані, які закінчуються грушоподібними з перехватом по низу верхами. Головний дванадцятигранний (з такою ж кількістю вікон) підбанник встановлений на попружних арках і перекритий зімкненим склепінням. Високі бічні підбанники - восьмигранні і поставлені на зімкненому пірамідальному склепінні, виконаному в цеглі за типом так званих псевдосклепінь, сформованих напуском кожного з горизонтальних рядів мурування над попереднім.
Фасадні площини стін усіх рамен декоровано однаково, їхні грані підкреслено пілястрами з розкріпованим багатоступінчастим карнизом. Пілястри завершено оригінальними капітелями з “оберненими” волютами та херувимами, які у 2-й половині XIX ст. були позолоченими.
Вхідний портал:
Найстарішою спорудою Видубицького монастиря є Михайлівський собор. Він зведений у 1070-1088 роках Великим князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого.
Сучасний Михалівський собор являє собою кубоподібну споруду з однією апсидою і з похилим дахом, над яким здіймається одна башня. Отинькована східна частина споруди і купол мають барокові форми середини XVIII ст., західна частина - звільнена від тинькування і демонструє давньоруську будівельну техніку.
Спасо-Преображенська церква з трапезною збудована протягом 1696-1701 років (одночасно з Георгіївським собором) коштом стародубського полковника Михайла Миклашевського.
Трапезну звели на схилі і тому вона має різну поверховість: з північного боку - двоповерхова, з південного, що виходить на головний монастирський двір - одноповерхова. Фасади розчленовані пілястрами з капітелями, декор головного фасаду представлений низько розташованими спареними вікнами. Фриз і портал прикрашено витонченим ліпним рослинним орнаментом, за характером близьким до народної різьби по дереву.
Особливу увагу звертає на себе витончений за формою портал головного входу. Його тендітні колонки, поставлені на цоколь, підтримують невеликий сандрик. Над ним картуш з родовим гербом полковника М.Миклашевського, що являє собою лук з оберненими донизу перехрещеними стрілами.
Дзвіниця Видубицького монастиря зведена коштом гетьмана Данила Апостола у 1727 - 1733 роках. Відпочатку дзвіниця мала бути надбрамною, але під час будівництва арка, на яку спиралася споруда, дала тріщину, і її терміново заклали. В'їзд зробили поруч із дзвіницею через спеціально збудовані ворота. Споруда була квадратною у плані та мала три яруси. На другому ярусі була церква св. Данила, а на третьому - церковні дзвони.
У 1829 - 1833 роках було проведено роботи з укріплення фундаментів і за проектом архітектора Андрія Меленського було надбудовано червертий восьмигранний ярус в стилі класицизму. У 1910 - 1913 роках з північно-західного боку дзвіниці за проектом архітектора Євгена Єрмакова зроблено двоповерхову прибудову. На першому поверсі розміщувався магазин, а на другому - монастирська ризниця і бібліотека.
Особливістю споруди є те, що всі її фасади мають різне оздоблення. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з'явилося вперше після ремонту 1894 року.
Біля монастирю відновлений Красний двір - заміська резиденція князя Всеволода - сина Ярослава Мудрого:
Особливо гарно монастир виглядає у фарбах осені:
Домінантою ансамблю монастиря є Георгіївський собор - один із найкращих шедеврів українського бароко. Храм зведено на честь Георгія Побідоносця коштом полковника Михайла Миклашевського протягом 1696 - 1701 років.
Урочисте закладення будівлі Георгіївського собору відбулось 11 червня 1696 року, завершено будівництво через п'ять років 15 липня 1701 року. В цьому ж році собор був посвячений митрополитом Варлаамом Ясинським.
25 листопада 1968 р. сталася велика пожежа, яка знищила дерев’яні конструкції споруди, покрівлю та бані. Відновлення храму проведено протягом 1968-1969 рр. під керівництвом Р.Бикової та за участю М.Говденко. Але, на жаль, ремонтно-реставраційні роботи не враховували минулого досвіду, зокрема, пов’язаного з насиченням фасадів кольором (розетки) та позолотою (херувими капітелей), що збагачувало архітектуру храму й відповідало бароковій традиції.
Собор є класичним типом п’ятикамерного п’ятиглавого храму з прибудовами між раменами хрещатого плану. Стрункі пропорції та висока майстерність пластики фасадів надають пам’ятці архітектурно-художньої неповторності.
Основний об’єм плавно переходить у високі, тісно поставлені бані, які закінчуються грушоподібними з перехватом по низу верхами. Головний дванадцятигранний (з такою ж кількістю вікон) підбанник встановлений на попружних арках і перекритий зімкненим склепінням. Високі бічні підбанники - восьмигранні і поставлені на зімкненому пірамідальному склепінні, виконаному в цеглі за типом так званих псевдосклепінь, сформованих напуском кожного з горизонтальних рядів мурування над попереднім.
Фасадні площини стін усіх рамен декоровано однаково, їхні грані підкреслено пілястрами з розкріпованим багатоступінчастим карнизом. Пілястри завершено оригінальними капітелями з “оберненими” волютами та херувимами, які у 2-й половині XIX ст. були позолоченими.
Вхідний портал:
Найстарішою спорудою Видубицького монастиря є Михайлівський собор. Він зведений у 1070-1088 роках Великим князем Всеволодом, сином Ярослава Мудрого.
Сучасний Михалівський собор являє собою кубоподібну споруду з однією апсидою і з похилим дахом, над яким здіймається одна башня. Отинькована східна частина споруди і купол мають барокові форми середини XVIII ст., західна частина - звільнена від тинькування і демонструє давньоруську будівельну техніку.
Спасо-Преображенська церква з трапезною збудована протягом 1696-1701 років (одночасно з Георгіївським собором) коштом стародубського полковника Михайла Миклашевського.
Трапезну звели на схилі і тому вона має різну поверховість: з північного боку - двоповерхова, з південного, що виходить на головний монастирський двір - одноповерхова. Фасади розчленовані пілястрами з капітелями, декор головного фасаду представлений низько розташованими спареними вікнами. Фриз і портал прикрашено витонченим ліпним рослинним орнаментом, за характером близьким до народної різьби по дереву.
Особливу увагу звертає на себе витончений за формою портал головного входу. Його тендітні колонки, поставлені на цоколь, підтримують невеликий сандрик. Над ним картуш з родовим гербом полковника М.Миклашевського, що являє собою лук з оберненими донизу перехрещеними стрілами.
Дзвіниця Видубицького монастиря зведена коштом гетьмана Данила Апостола у 1727 - 1733 роках. Відпочатку дзвіниця мала бути надбрамною, але під час будівництва арка, на яку спиралася споруда, дала тріщину, і її терміново заклали. В'їзд зробили поруч із дзвіницею через спеціально збудовані ворота. Споруда була квадратною у плані та мала три яруси. На другому ярусі була церква св. Данила, а на третьому - церковні дзвони.
У 1829 - 1833 роках було проведено роботи з укріплення фундаментів і за проектом архітектора Андрія Меленського було надбудовано червертий восьмигранний ярус в стилі класицизму. У 1910 - 1913 роках з північно-західного боку дзвіниці за проектом архітектора Євгена Єрмакова зроблено двоповерхову прибудову. На першому поверсі розміщувався магазин, а на другому - монастирська ризниця і бібліотека.
Особливістю споруди є те, що всі її фасади мають різне оздоблення. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з'явилося вперше після ремонту 1894 року.
Біля монастирю відновлений Красний двір - заміська резиденція князя Всеволода - сина Ярослава Мудрого:
Особливо гарно монастир виглядає у фарбах осені:
