ПИРОГОВО
На минулому тижні перший раз у житті побував у Пирогові.
За півдня встиг обійти тільки Середню Наддніпрянщину, Закарпаття та Гуцульщину (ну, ще трошки Полісся). Це приблизно лише четверта частина скансену.
Але, щоб розповісти навіть про це і усе вам показати, потрибно мінімум тиждень. Тому, потрохи почнемо з інформації про Музей народної архітектури і побуту НАН України, взятої з брошурки про скансен.
На мальовничих наддніпрянських пагорбах, де відчувається подих Київської Русі, на краю прадавнього Ґолосіївського лісу, поблизу села Пирогів, розкинулися села-хутори Музею народної архітектури та побуту Національної академії наук України.
Заснований в 1969 році з ініціативи культурної громадськості, Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, музейний комплекс увібрав у себе ліси, узлісся, розлогі долини, байраки, старовинні ставки І давньоруські кургани. Тут збереглися давні літописні урочища - Феофанія, Пирогів, Китаїв, Церковщина. Сірякове, Городище, Хотів, Ярівці, Соловйове, Дьогтярка, Литвинове, Фіалкове, які тяжіють до літописної річки Віти. Сьогодні це один з найбільших музеїв-скансенів у світі - його площа становить близько 150 га.
В етнографічному природному середовищі встановлено понад 300 унікальних пам'яток народного будівництва ХУІ-ХХ століть з основних історико-етнографічних регіонів України: Середньої Наддніпрянщини, Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат і Півдня України. Найбільш типові пам'ятки: хати, комори, клуні, повітки, курники сформовано в садиби.
Українська хата, створена народом протягом віків, зберегла традиційну побудову інтер'єру, в якому обов'язковим елементом були покуть (хатній іконостас), піч. піл, жердка з одягом, скриня, стіл, лави, мисник.
Окремо, на майдані, громадський центр давнього села - церква, церковно¬парафіяльна школа, сільська управа, шинок, тощо.
Незважаючи па те, що по всій території України побутували однакові типи церков, жител, господарчих та виробничих споруд, будівельні особливості кожного регіону мають ряд характерних рис. обумовлених не тільки природно-кліматичнимн умовами, але я етнічними традиціями. Ці традиції зберігаються і тепер. Прикладом тому є створена у 1979 р. експозиція „Народна творчість в архітектурі сільського житла 60-70-х років XX ст.". Будівлі в цій експозиції зведені, як копії, місцевими майстрами, що дало можливість зберегти характерні особливості народного будівництва відповідного регіону. В обладнаннях інтер'єрів використано традиційні зразки народної творчості - полтавська і кролевецька вишивка, дегтярівське І решетилівеьке ткацтво, опішнянська і Васильківська кераміка, косівська різьба, петриківський розпис, тощо.
Фонди музею налічують більше 70 тисяч етнографічних пам'яток, серед яких значна колекція хатніх ікон, рушників, одягу, кераміки, знарядь праці, одна з кращих колекцій народних музичних інструментів.
Поряд з показом матеріальної культури Київський скансен відтворює і духовну культуру. У музеї діє три православні церкви, дві з них Київського патріархату та одна церква греко-католицького обряду. Завдяки їм набули духовного змісту щорічні народні календарні свята: Різдво, Водохреще, Вербна неділя, Великдень, Зелена неділя. Купала, загально-державні пам'ятні дати: день пам'яті Т. Г. Шевченка, вшанування пам'яті жертв Чорнобиля, день пам'яті жертв голодомору, свято Незалежності України, жнива, етнографічні ярмарки, весілля, тощо.
Відвідувачі музею мають можливість замовити кінні екскурсії.
У корчмі „Ярівці", „Кулішній" та в „Шинку" можна скуштувати українські страви, а в експозиціях - придбати вироби народних майстрів.
Нині музей є важливим науково-методичним центром України по вивченню матеріальної та духовної культури, її збереженню, патріотичному вихованню нації. На часі створення на базі музею - Національного заповідника народної культури України.
ДАЛІ БУДЕ