Krummhübel (Карпач)
Відомий в Нижній Сілезії курорт Карпач знаходиться в Судетах (гірський масив Карконоше) у підніжжя гори Снєжка, що є найвищою вершиною цієї гірської системи. До кінця Другої світової війни містечко носило німецьку назву Krummhübel. Як і в будь-якому гірському курортному місці, в Карпачі є багато прикладів дерев'яної або напівдерев'яної курортної архітектури у закопанському стилі. Є декілька цікавих храмів, з яких найцікавіший - дерев'яний костел Ванг XII століття, споруджений в Норвегії і перевезений сюди у позаминулому столітті.
Знайомство з Карпачем почнемо з його головної пам'ятки - костелу Ванг (Świątynia Wang). Дерев'яний костельчик знаходиться у самому кінці поселення в його найвищій частині. Щоб потрапити сюди, треба з центру Карпачу їхати у західному напрямку близько 10 кілометрів звивистою дорогою.
Цей дерев'яний храм побудували між XII і XIII століннями на півдні Норвегії в поселенні Грінденхайм, яке розташоване на березі озера Ванг. Християнство в Норвегії широко поширилося в середині XI століття, і вже незабаром там стали будувати з дерева ставкірки - дерев'яні церкви на каркасі, основа якого - викладені прямокутником горизонтальні бруси внахлест, сполучені із стовпами, в яких через пази закріплюються колоди і дошки конструкції і перекриттів. Всього подібних церков з XI по XIV ст. було зведено близько 1700, але до наших днів в Норвегії зберіглося тільки 30. Ставкірка на березі озера Ванг, мабуть, одна з самих ранніх, і язичницькі мотиви в декорації свідчать про те, що її, можливо, почали будувати ще раніше - в XI ст.
Норвегія стала протестантською в XVI столітті. У XIX столітті місцеві жителі захотіли побудувати на цьому місці нову кам'яну церкву, а стару виставили на продаж під розбирання. Вона не вміщувала великої кількості вірян, та і вимагала дуже дорогої реставрації. Але руйнувати її не захотіли і вирішили продати, а на виручені гроші почати нове будівництво. Про продаж дізнався живописець Ян Крістіан Даль, що опинився у Вангу. Він цікавився давніми храмами своєї батьківщини і тому спробував перенести будівлю в Осло в Палацовий парк. Однодумців він не знайшов і звернувся до короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма IV, щоб викупити споруду для берлінського музею. Говорять, що короля і здивувала, і захопила така пропозиція. 18 січня 1841 року відбувся аукціон, на якому професор Я.-Х. Даль викупив за 427 марок архітектурний шедевр. Небагато хто знав, що насправді власником став сам король.
За наказом короля в Норвегію відправився архітектор Ширтц, щоб розібрати будівлю. Усі деталі, придатні для відновлення будівлі, особливо різьблені портали і колони дуже дбайливо уклали в скрині і влітку 1841 року навантаживши на корабель, їх відправили до Королівського музею Берліна. Саме тоді графиня Фридеріка фон Реден - відома меценатка і благодійниця - переконала короля встановити храм в Сілезії і подарувати його євангелістам міста Карпач. Скрині переправили по Одеру до Легниці, а потім перевезли на возах в Карпач.
Місцеві теслярі не були знайомі із скандинавськими технологіями безцвяхового будівництва і насилу відновили будівлю. При цьому частину конструктивних елементів довелося замінити. Дерев'яні клини і кілочки міцно сполучають просочену смолою норвезьку сосну. 2 серпня 1842 року король Фрідріх-Вільгельм IV заклав наріжний камінь, а через два роки відбулося урочисте освячення костьолу в присутності королівської пари, священнослужителів і будівельників. Костел Ванг увійшов до складу місцевого євангельського приходу.
Нинішня будівля костелу реконструйована із застосуванням копій старих деталей. Найдорогоцінніше в храмі - це древні справжні портали, і колони з різьбленими капітелями. Західний портал обрамляють напівколонки, прикрашені різьбленим рослинним орнаментом. Стилізовані леви з людськими особами охороняють вхід в костел до цього дня.
Дах храму прикрашають дракони з відкритими пащами. Вікінги встановлювали таких драконів на своїх човнах, щоб відганяти злих духів, а тут вони захищають вірян. Так елементи язичництва проникли в християнство.
Поряд з костелом стоїть чотиригранна дзвіниця з сірого граніту 24 м заввишки. Її побудували в XIX столітті, вона захищає костьол від сильних вітрів, що дмуть з боку гори Снєжки. У дзвіниці знаходиться малий дзвін, який називається "Агнець Божий".
Костел знаходиться у найвищій точці Карпачу, тому звідси можна побачити непогану панораму околиць:
Гора Снєжка (1602 м.):
Панорама села Мислаковіце:
Центр Карпачу забудований готелями, ресторанами та дерев'яними віллами:
Найяскравіша будівля центральної частини Карпачу - готель "Мешко" з граційною вежечкою, що нагадує ратушу:
Напроти - будинок з вежечкою, де продаються сувенири:
Біля нього - дивний пам'ятник:
Поруч, в центрі Карпачу розташовано декілька цінних за своєю архітектурою храмів. Костел Відвідування Найсвятішої Діви Марії, 1910 рік:
Значно цікавішим є костел Найсвятішого Серця Ісуса, 1908 рік:
Його вежа нагадує оборонні башти, і прикрашена фахверковими візерунками і годинником:
Не менш цікавим є інтер'єр храму:
Капличка:
Центральна вулиця Карпачу - вул. Конституції 3 травня:
Оформлення квітників:
Будинок "Судової корчми", 1836 рік:
Ще одна корчма:
Музей спорту і туризму регіону Kaрконоше, розташований в будинку XVIII століття:
Дерев'яні і напівдерев'яні вілли в центральній частині Карпачу:
Знайомство з Карпачем почнемо з його головної пам'ятки - костелу Ванг (Świątynia Wang). Дерев'яний костельчик знаходиться у самому кінці поселення в його найвищій частині. Щоб потрапити сюди, треба з центру Карпачу їхати у західному напрямку близько 10 кілометрів звивистою дорогою.
Цей дерев'яний храм побудували між XII і XIII століннями на півдні Норвегії в поселенні Грінденхайм, яке розташоване на березі озера Ванг. Християнство в Норвегії широко поширилося в середині XI століття, і вже незабаром там стали будувати з дерева ставкірки - дерев'яні церкви на каркасі, основа якого - викладені прямокутником горизонтальні бруси внахлест, сполучені із стовпами, в яких через пази закріплюються колоди і дошки конструкції і перекриттів. Всього подібних церков з XI по XIV ст. було зведено близько 1700, але до наших днів в Норвегії зберіглося тільки 30. Ставкірка на березі озера Ванг, мабуть, одна з самих ранніх, і язичницькі мотиви в декорації свідчать про те, що її, можливо, почали будувати ще раніше - в XI ст.
Норвегія стала протестантською в XVI столітті. У XIX столітті місцеві жителі захотіли побудувати на цьому місці нову кам'яну церкву, а стару виставили на продаж під розбирання. Вона не вміщувала великої кількості вірян, та і вимагала дуже дорогої реставрації. Але руйнувати її не захотіли і вирішили продати, а на виручені гроші почати нове будівництво. Про продаж дізнався живописець Ян Крістіан Даль, що опинився у Вангу. Він цікавився давніми храмами своєї батьківщини і тому спробував перенести будівлю в Осло в Палацовий парк. Однодумців він не знайшов і звернувся до короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма IV, щоб викупити споруду для берлінського музею. Говорять, що короля і здивувала, і захопила така пропозиція. 18 січня 1841 року відбувся аукціон, на якому професор Я.-Х. Даль викупив за 427 марок архітектурний шедевр. Небагато хто знав, що насправді власником став сам король.
За наказом короля в Норвегію відправився архітектор Ширтц, щоб розібрати будівлю. Усі деталі, придатні для відновлення будівлі, особливо різьблені портали і колони дуже дбайливо уклали в скрині і влітку 1841 року навантаживши на корабель, їх відправили до Королівського музею Берліна. Саме тоді графиня Фридеріка фон Реден - відома меценатка і благодійниця - переконала короля встановити храм в Сілезії і подарувати його євангелістам міста Карпач. Скрині переправили по Одеру до Легниці, а потім перевезли на возах в Карпач.
Місцеві теслярі не були знайомі із скандинавськими технологіями безцвяхового будівництва і насилу відновили будівлю. При цьому частину конструктивних елементів довелося замінити. Дерев'яні клини і кілочки міцно сполучають просочену смолою норвезьку сосну. 2 серпня 1842 року король Фрідріх-Вільгельм IV заклав наріжний камінь, а через два роки відбулося урочисте освячення костьолу в присутності королівської пари, священнослужителів і будівельників. Костел Ванг увійшов до складу місцевого євангельського приходу.
Нинішня будівля костелу реконструйована із застосуванням копій старих деталей. Найдорогоцінніше в храмі - це древні справжні портали, і колони з різьбленими капітелями. Західний портал обрамляють напівколонки, прикрашені різьбленим рослинним орнаментом. Стилізовані леви з людськими особами охороняють вхід в костел до цього дня.
Дах храму прикрашають дракони з відкритими пащами. Вікінги встановлювали таких драконів на своїх човнах, щоб відганяти злих духів, а тут вони захищають вірян. Так елементи язичництва проникли в християнство.
Поряд з костелом стоїть чотиригранна дзвіниця з сірого граніту 24 м заввишки. Її побудували в XIX столітті, вона захищає костьол від сильних вітрів, що дмуть з боку гори Снєжки. У дзвіниці знаходиться малий дзвін, який називається "Агнець Божий".
Костел знаходиться у найвищій точці Карпачу, тому звідси можна побачити непогану панораму околиць:
Гора Снєжка (1602 м.):
Панорама села Мислаковіце:
Центр Карпачу забудований готелями, ресторанами та дерев'яними віллами:
Найяскравіша будівля центральної частини Карпачу - готель "Мешко" з граційною вежечкою, що нагадує ратушу:
Напроти - будинок з вежечкою, де продаються сувенири:
Біля нього - дивний пам'ятник:
Поруч, в центрі Карпачу розташовано декілька цінних за своєю архітектурою храмів. Костел Відвідування Найсвятішої Діви Марії, 1910 рік:
Значно цікавішим є костел Найсвятішого Серця Ісуса, 1908 рік:
Його вежа нагадує оборонні башти, і прикрашена фахверковими візерунками і годинником:
Не менш цікавим є інтер'єр храму:
Капличка:
Центральна вулиця Карпачу - вул. Конституції 3 травня:
Оформлення квітників:
Будинок "Судової корчми", 1836 рік:
Ще одна корчма:
Музей спорту і туризму регіону Kaрконоше, розташований в будинку XVIII століття:
Дерев'яні і напівдерев'яні вілли в центральній частині Карпачу:
