Місто Проболінгго з населенням близько 200 тис. мешканців є перевалочним пунктом на шляху з
Сурабаї до
Національного парку "Bromo Tengger Semeru", де знаходяться легкодоступні для туристів вулкани. Від прогулянки Проболінгго отримав величезне задоволення. Попри 40-градусну спеку та 100% вологість, різнокольорові будинки з черепичними дахами залишили неймовірні враження. Проболінгго мені сильно нагадав
Сігішоару в
Трансільванії. В ще мене дуже вразили люди: добрі, щирі, відкриті. Видно, що більшість з них жодного разу не спілкувалися з іноземцями. Тож всі, хто зустрічав мене на вулиці, віталися, раділи, намагалися спілкуватися.
До Проболінгго я дістався поїздом з
Сурабаї (вокзал Gubeng). Поїзда в Індонезії переповнені (населення лише острова Ява - 140 млн.), на офіційному сайті індрнезійських залізниць квитки на українську кредитку купити неможливо, тому треба їх купляти на сайті tiket.com. Там є комісія, але невелика. Квитки на поїзди в Індонезії дешеві. Не скажу, що поїзди дуже вже комфортні, але їздити можна.
Станція Проболінгго:
Мечеть біля вокзалу:
В Проболінгго дуже яскраве і колоритне старе місто:
Початок кожної вулочки позначаються подібними пілонами:
Вулочки старого міста:
Мечеть в старому місті:
Оформлення традиційних будинків:
Маріна в Проболінгго:
Приклади колоніальної архітектури:
Костельчик: