Київ: вулиця Бульварно-Кудрявська
Сьогодні познайомлю вас з цікавою київською вулицею, яка знаходиться всього в 15 хвилин від мого помешкання в Києві. Вулиця Бульварно-Кудрявська (колишня назва - Воровського) з’єднує Львівську площу з площею Перемоги і проходить вздовж південно-західного схилу Старокиївського плато з ухилом у бік заплави р. Либідь. Вулиця була прокладена в середині ХІХ ст. за планом Києва 1837 р., а існуюча її забудова сформувалася у 80 - 90-і роки позаминулого століття. Частина вулиці - це бульвар, який був влаштований на початку ХХ ст. Збережена забудова - це три- та п’ятиповерхові прибуткові будинки, малоповерхові особняки, будівлі громадського призначення, вирішені в різних історичних стилях, типових для періоду еклектизму, та у стилі модерн. Незважаючи на значні втрати, вулиця зберегла історичний вигляд, у створенні якого брали участь визначні київські архітектори ХІХ - ХХ ст.
Прибутковий будинок за адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 1 на розі з вулицею Ярославів Вал збудовано у 1899 році і перебудовано у 1923 - 24 роках:
Особняк Сербулових (№3) зведений у 1876 за проектом архітектора П. Спарро в стилі неоготики для статського радника В. Сербулова. В оздобленні його фасаду використано модельовані у цеглі неоготичні елементи - пари навісних гранчастих напівколонок із зубчастими капітелями, що фіксують кути карниза. Карниз оздоблено зубцями, стрілчастою аркатурою, фігурною кладкою. Високі вікна обрамлено простими лиштвами з вузькими тягами-сандриками.
Споруда - оригінальний зразок житлової архітектури періоду історизму з рисами неоготики.
Будинок прибутковий (№7) збудований на початку ХХ ст.
Цікаве сучасне оформлення будинку на бульварній частині вулиці:
Пам'ятник угорському поету Шандору Петефі:
Завершує фронт забудови невеликого бульвару прибутковий будинок (№16), в якому містилася редакція «Української хати», а згодом - окупаційне управління у справах фольксдойче. З 1905 р. ця ділянка належала інженеру-технологу, дворянину Й. Добровольському, коштом якого 1907 р. зведено будинок (архітектори А. Краусс та П. Скульт).
Будинок прибутковий (№19), що зводився у 1909-10 роках, є одним з найяскравіших творів стилю модерн у житловому будівництві Києва. Збудований за проектом арх. М. Клуга на замовлення А. Септера, власника булочної та кондитерської. Головний симетричний за композицією фасад вирішено у формах раннього, інтернаціонального модерну з характерними для нього вертикальними тягами, розміщеними між вікнами ліпними поясами рослинного орнаменту, синіми майоліковими плямами вставок у верхніх частинах лопаток центрального ризаліту, виділеного великими віконними прорізами. Розташовані по боках ризаліту балкони мають різноманітне оформлення: масивні цегляні огорожі на потужних кронштейнах на рівні третього поверху, ажурні металеві ґрати з гнучким геометричним рисунком на другому й четвертому поверхах.
Найвиразнішим елементом фасаду є його вінцева частина, утворена плоским звисом покрівлі, що спирається на фігурні кронштейни, дугоподібним завершенням центрального ризаліту.
Будинок лікарні надання допомоги хворим дітям (№20) споруджено у 1897-1898 роках за проектом інженера-архітектора М. Артинова за консультуванням професора медицини В. Чернова на ділянці, відведеній Міською думою для Товариства надання допомоги хворим дітям у м. Києві. Усі витрати з будівництва та обладнання лікарні здійснено коштом підприємця і мецената Л. Бродського, якого на цей час було обрано головою будівельної комісії товариства. Зведений у цегляному стилі з модернізованими романо-готичними деталями.
Велика будівля комерційного училища (№24) була зведена на ділянці міської землі, що прилягала до астрономічної обсерваторії. У1897 році вона була відведена для спорудження 1-го Київського комерційного училища, створеного з ініціативи та коштом Київського купецького товариства. 19 серпня 1897 р. відбулися урочисті закладини будинку, до осені 1898 р. будівельні роботи було завершено, 19 грудня 1900 р. споруду визнано закінченою. Автор проекту - арх. Г. Шлейфер, роботи здійснювалися київською будівельною конторою Л. Гінзбурга. Значні гроші на зведення будинку пожертвував підприємець і меценат Л. Бродський.
Третій поверх було надбудовано в 1920 - 23 роках за проектом арх. П. Альошина, внаслідок чого втрачено вінцеві елементи (парапети, баню, та ін.), порушено єдність і пропорції споруди. Головну вісь було виділено ризалітом, увінчаним двома трикутними фронтонами і аттиковою стіною з потужною банею.
Найвиразніша споруда всієї вулиці - будинок Київського товариства сприяння початковій освіті (№26). Його було зведено на замовлення однієї з найстаріших громадських організацій міста - Київського товариства сприяння початковій освіті, заснованого 1882 р. Перший будинок, завершений 1895 р. (арх. М. Бєлелюбський), був капітально перебудований 1909 р. за конкурсним проектом арх. В. Рикова.
Зберігаючи колишні розміри вздовж вулиці, його було розширено в глибину ділянки, перероблено фасади. Влаштування перегородок, добудова викликані новим характером використання в 1918 - 30 рр. під клуб, театр та інші заклади.
Його симетрична композиція ґрунтується на елементах ренесансної та барокової архітектури. До перших належить загальна урівноваженість композиції, мотив арок, плоский руст, карниз із вінцевим аттиком. До стилю бароко - розкріповані фронтони, рисунок картушів і овальні вікна. На рівні фриза в картушах - назва організації-замовника і роки спорудження.
Будинок - яскравий зразок нового типу споруд для культурно-просвітницьких організацій, поширених з 90-х pp. 19 ст. Тут була лекційна зала, бібліотека, кімнати для гуртків, приміщення чайної, в яких товариство здійснювало свою просвітницьку діяльність.
Неоготичний особняк барона Штейнгеля (№27Б) міг би стати окрасою всієї вулиці, якби у радянські часи за на ним не збудували великий жахливий совковий корпус, про чому також самого кольору, як і особняк.
З 1872 р. вже існюючий будинок належав княгині С. Кудашевій. У травні 1877 р. садибу придбав барон Р. Штейнгель, який замовив арх. В. Ніколаєву проект чолової добудови до існуючого особняка. Невдовзі В. Ніколаєв відмовився від нагляду за будівництвом, і власник садиби запросив академіка архітектури В. Сичугова. Добудову було здійснено, ймовірно, у 1877 - 79 рр., але будинок лише в основних деталях планування нагадує первісний проект.
У 1901 р. садибу придбав лікар, професор Київського університету М. Лапинський. В 1976 - 81 рр. найстарішу частину особняка зруйновано, натомість зведено новий значний об’єм для Київського НДІ ортопедії МОЗ УРСР. У 1980-х pp. будинок відреставровано за проектом арх. В. Корнєєвої.
Особняк розташований у глибині ділянки, головним фасадом виходить на вулицю. Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з підвалом, наріжною вежею, ґанком, під’їздом і терасою. В обробці фасадів використано елементи англійської готики: характерні абриси віконних та дверних прорізів, сандрики, фіали, зубчасте завершення стін, готичний рисунок кам’яного балконного огородження, маскарон у вигляді лев’ячої голови, консоль для скульптури.
Композиційне вирішення асиметричне, південно-західне наріжжя завершує декоративна вежа, на якій за давнім лицарським звичаєм підіймали прапор на знак перебування господаря вдома. Металеві ковані ґрати вітражованоі лоджіі мають закомпоновані у візерунку ініціали власників, зокрема - «RS».
Власник садиби й особняка - Штейнгель Рудольф Васильович (1841 - 92) - барон, інженер шляхів сполучення. Брав участь у будівництві Московсько-Курської, Балтійської, Царицинської, Лозово-Севастопольської та інших залізниць; очолював спорудження Владикавказької залізниці. Уславився зразковою аграрною діяльністю на Кавказі; започаткував виноробство на Кубані. В 1889 р. розробив у Києві теорію вітряних двигунів для сільських маєтків. Його син - Штейнгель Федір Рудольфович (1870 - 1946) - відомий громадсько-політичний і культурний діяч, член І Державної думи, активний діяч партії кадетів, ТУП, УПСФ, в 1917 р. - член Виконкому Ради об’єднаних громадських організацій у Києві, в 1918 р. - посол Української Держави в Берліні.
За адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 29Б знаходиться один з будинків міської садиби, побудований у 1891 році:
Елементи декору будинку:
Під № 30- прибутковий будинок на розі з вул. Гололівською, зведений у 1870-ті роки, який надбудовувався у 1897-1998 та 1900 роках:
Симпатичний флігель однієї з міських садиб за адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 34В (1890-ті роки):
Завершує вулицю п’ятиповерховий, прибутковий будинок, споруджений у 1904 році (№51). Його зведено як прибутковий будинок ковбасного фабриканта К. Бульйона (на фасаді є монограма власника).
Насиченість декоративного оздоблення фасадів, виконаного у ренесансній стилістиці, наростає за поверхами. Декор - архітектурний (руст, кронштейни, лиштви, карнизи, тричвертєві колони композитного ордера) і орнаментальний ліпний (виті тяги, декоративні вставки, маскарони) добре прорисований та якісно виконаний. Частково збереглися первісні ажурні ґрати балконів і парапету даху.
Прибутковий будинок за адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 1 на розі з вулицею Ярославів Вал збудовано у 1899 році і перебудовано у 1923 - 24 роках:
Особняк Сербулових (№3) зведений у 1876 за проектом архітектора П. Спарро в стилі неоготики для статського радника В. Сербулова. В оздобленні його фасаду використано модельовані у цеглі неоготичні елементи - пари навісних гранчастих напівколонок із зубчастими капітелями, що фіксують кути карниза. Карниз оздоблено зубцями, стрілчастою аркатурою, фігурною кладкою. Високі вікна обрамлено простими лиштвами з вузькими тягами-сандриками.
Споруда - оригінальний зразок житлової архітектури періоду історизму з рисами неоготики.
Будинок прибутковий (№7) збудований на початку ХХ ст.
Цікаве сучасне оформлення будинку на бульварній частині вулиці:
Пам'ятник угорському поету Шандору Петефі:
Завершує фронт забудови невеликого бульвару прибутковий будинок (№16), в якому містилася редакція «Української хати», а згодом - окупаційне управління у справах фольксдойче. З 1905 р. ця ділянка належала інженеру-технологу, дворянину Й. Добровольському, коштом якого 1907 р. зведено будинок (архітектори А. Краусс та П. Скульт).
Будинок прибутковий (№19), що зводився у 1909-10 роках, є одним з найяскравіших творів стилю модерн у житловому будівництві Києва. Збудований за проектом арх. М. Клуга на замовлення А. Септера, власника булочної та кондитерської. Головний симетричний за композицією фасад вирішено у формах раннього, інтернаціонального модерну з характерними для нього вертикальними тягами, розміщеними між вікнами ліпними поясами рослинного орнаменту, синіми майоліковими плямами вставок у верхніх частинах лопаток центрального ризаліту, виділеного великими віконними прорізами. Розташовані по боках ризаліту балкони мають різноманітне оформлення: масивні цегляні огорожі на потужних кронштейнах на рівні третього поверху, ажурні металеві ґрати з гнучким геометричним рисунком на другому й четвертому поверхах.
Найвиразнішим елементом фасаду є його вінцева частина, утворена плоским звисом покрівлі, що спирається на фігурні кронштейни, дугоподібним завершенням центрального ризаліту.
Будинок лікарні надання допомоги хворим дітям (№20) споруджено у 1897-1898 роках за проектом інженера-архітектора М. Артинова за консультуванням професора медицини В. Чернова на ділянці, відведеній Міською думою для Товариства надання допомоги хворим дітям у м. Києві. Усі витрати з будівництва та обладнання лікарні здійснено коштом підприємця і мецената Л. Бродського, якого на цей час було обрано головою будівельної комісії товариства. Зведений у цегляному стилі з модернізованими романо-готичними деталями.
Велика будівля комерційного училища (№24) була зведена на ділянці міської землі, що прилягала до астрономічної обсерваторії. У1897 році вона була відведена для спорудження 1-го Київського комерційного училища, створеного з ініціативи та коштом Київського купецького товариства. 19 серпня 1897 р. відбулися урочисті закладини будинку, до осені 1898 р. будівельні роботи було завершено, 19 грудня 1900 р. споруду визнано закінченою. Автор проекту - арх. Г. Шлейфер, роботи здійснювалися київською будівельною конторою Л. Гінзбурга. Значні гроші на зведення будинку пожертвував підприємець і меценат Л. Бродський.
Третій поверх було надбудовано в 1920 - 23 роках за проектом арх. П. Альошина, внаслідок чого втрачено вінцеві елементи (парапети, баню, та ін.), порушено єдність і пропорції споруди. Головну вісь було виділено ризалітом, увінчаним двома трикутними фронтонами і аттиковою стіною з потужною банею.
Найвиразніша споруда всієї вулиці - будинок Київського товариства сприяння початковій освіті (№26). Його було зведено на замовлення однієї з найстаріших громадських організацій міста - Київського товариства сприяння початковій освіті, заснованого 1882 р. Перший будинок, завершений 1895 р. (арх. М. Бєлелюбський), був капітально перебудований 1909 р. за конкурсним проектом арх. В. Рикова.
Зберігаючи колишні розміри вздовж вулиці, його було розширено в глибину ділянки, перероблено фасади. Влаштування перегородок, добудова викликані новим характером використання в 1918 - 30 рр. під клуб, театр та інші заклади.
Його симетрична композиція ґрунтується на елементах ренесансної та барокової архітектури. До перших належить загальна урівноваженість композиції, мотив арок, плоский руст, карниз із вінцевим аттиком. До стилю бароко - розкріповані фронтони, рисунок картушів і овальні вікна. На рівні фриза в картушах - назва організації-замовника і роки спорудження.
Будинок - яскравий зразок нового типу споруд для культурно-просвітницьких організацій, поширених з 90-х pp. 19 ст. Тут була лекційна зала, бібліотека, кімнати для гуртків, приміщення чайної, в яких товариство здійснювало свою просвітницьку діяльність.
Неоготичний особняк барона Штейнгеля (№27Б) міг би стати окрасою всієї вулиці, якби у радянські часи за на ним не збудували великий жахливий совковий корпус, про чому також самого кольору, як і особняк.
З 1872 р. вже існюючий будинок належав княгині С. Кудашевій. У травні 1877 р. садибу придбав барон Р. Штейнгель, який замовив арх. В. Ніколаєву проект чолової добудови до існуючого особняка. Невдовзі В. Ніколаєв відмовився від нагляду за будівництвом, і власник садиби запросив академіка архітектури В. Сичугова. Добудову було здійснено, ймовірно, у 1877 - 79 рр., але будинок лише в основних деталях планування нагадує первісний проект.
У 1901 р. садибу придбав лікар, професор Київського університету М. Лапинський. В 1976 - 81 рр. найстарішу частину особняка зруйновано, натомість зведено новий значний об’єм для Київського НДІ ортопедії МОЗ УРСР. У 1980-х pp. будинок відреставровано за проектом арх. В. Корнєєвої.
Особняк розташований у глибині ділянки, головним фасадом виходить на вулицю. Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний, з підвалом, наріжною вежею, ґанком, під’їздом і терасою. В обробці фасадів використано елементи англійської готики: характерні абриси віконних та дверних прорізів, сандрики, фіали, зубчасте завершення стін, готичний рисунок кам’яного балконного огородження, маскарон у вигляді лев’ячої голови, консоль для скульптури.
Композиційне вирішення асиметричне, південно-західне наріжжя завершує декоративна вежа, на якій за давнім лицарським звичаєм підіймали прапор на знак перебування господаря вдома. Металеві ковані ґрати вітражованоі лоджіі мають закомпоновані у візерунку ініціали власників, зокрема - «RS».
Власник садиби й особняка - Штейнгель Рудольф Васильович (1841 - 92) - барон, інженер шляхів сполучення. Брав участь у будівництві Московсько-Курської, Балтійської, Царицинської, Лозово-Севастопольської та інших залізниць; очолював спорудження Владикавказької залізниці. Уславився зразковою аграрною діяльністю на Кавказі; започаткував виноробство на Кубані. В 1889 р. розробив у Києві теорію вітряних двигунів для сільських маєтків. Його син - Штейнгель Федір Рудольфович (1870 - 1946) - відомий громадсько-політичний і культурний діяч, член І Державної думи, активний діяч партії кадетів, ТУП, УПСФ, в 1917 р. - член Виконкому Ради об’єднаних громадських організацій у Києві, в 1918 р. - посол Української Держави в Берліні.
За адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 29Б знаходиться один з будинків міської садиби, побудований у 1891 році:
Елементи декору будинку:
Під № 30- прибутковий будинок на розі з вул. Гололівською, зведений у 1870-ті роки, який надбудовувався у 1897-1998 та 1900 роках:
Симпатичний флігель однієї з міських садиб за адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 34В (1890-ті роки):
Завершує вулицю п’ятиповерховий, прибутковий будинок, споруджений у 1904 році (№51). Його зведено як прибутковий будинок ковбасного фабриканта К. Бульйона (на фасаді є монограма власника).
Насиченість декоративного оздоблення фасадів, виконаного у ренесансній стилістиці, наростає за поверхами. Декор - архітектурний (руст, кронштейни, лиштви, карнизи, тричвертєві колони композитного ордера) і орнаментальний ліпний (виті тяги, декоративні вставки, маскарони) добре прорисований та якісно виконаний. Частково збереглися первісні ажурні ґрати балконів і парапету даху.
