Єреван старий
Мало кому відомо, що в Єревані збереглося Старе місто. Загальновідомий факт, що у 20-ті роки ХХ ст. історичний центр Єревану був повністю знесений, а на його місці виросло нове місто, збудовано з червоного туфу в національному стилі. Проте один великий квартал старого Єревану все ж такі зберігся. Про це мало хто знає, тому й туристи тут - велика рідкість. Район це знаходиться на пагорбі на захід від центру міста. Його назва - Конд, що в перекладі означає "голова". Окремі вкраплення старого Єревану збереглися і в центральній перебудованій частині міста. Це, зокрема, Блакитна мечеть, пару церков та небагаточисельні будинки ХІХ століття. З усім цим ми сьогодні і познайомимося.
Район Конд з'явився у ХVII столітті і чудом зберігся під час руйнування старого Єревану у 20-х роках минулого століття. З минулих років тут мало що змінилося. Старі, подекуди напіврозвалені, будинки, відсутність газу і опалення, білизна і предмети побуту на вулицях. Здається, і стиль життя за декілька століть тут не змінився. Район вважається найдепресивнішим в Єревані, проте в мене він викликав найтепліші почуття.
В закутках одного з кварталів по проспекту Маштоца заховався ще один шедевр старого Єревана - Блакитна мечеть. Хоча, насправді, її швидше можна назвати "куточком Ірану" у Вірменії. Головна соборна мечеть Єревана була побудована у 1766 році місцевим перським ханом Гусейналі-ханом Каджаром і на початку XX століття була однією з семи мечетей міста.
Купол і мінарет викладені декоративними фаянсовими плитками, оздоблені майолікою.
З чотирьох мінаретів мечеті (висотою в 25 метрів) три були знесені після 1945 року. У радянські роки перетворена спочатку в 1931 році, на Музей міста, потім на планетарій, є одним з культурних центрів іранської громади Вірменії. Її відновлення у 1996-1999 профінансував Іран.
Склепіння "зоряне небо":
Один з дореволюційних храмів, який зберігся в Єревані - вікаріальна церква Сурб Саргіс (Святого Сергія). Перша згадка про неї датується часами раннього християнства, коли церква входила в монастир - обитель святого Саргіса. Церква була зруйнована під час землетрусу в 1679 році і повністю відновлена, на тому ж місці, в 1835-1842 роках.
У 1972 році церква Сурб Саргис була повністю реконструйована, так як її зовнішній і внутрішній види не відповідали її призначенням як головної церкви Араратської Патріаршої єпархії. Стару будівля покрили помаранчевим туфом, побудували на західній стороні галерею для хору і дзвіницю.
Вхідний портал:
В центральній частині міста також фрагментарно збереглася дореволюційна забудова:
Район Конд з'явився у ХVII столітті і чудом зберігся під час руйнування старого Єревану у 20-х роках минулого століття. З минулих років тут мало що змінилося. Старі, подекуди напіврозвалені, будинки, відсутність газу і опалення, білизна і предмети побуту на вулицях. Здається, і стиль життя за декілька століть тут не змінився. Район вважається найдепресивнішим в Єревані, проте в мене він викликав найтепліші почуття.
В закутках одного з кварталів по проспекту Маштоца заховався ще один шедевр старого Єревана - Блакитна мечеть. Хоча, насправді, її швидше можна назвати "куточком Ірану" у Вірменії. Головна соборна мечеть Єревана була побудована у 1766 році місцевим перським ханом Гусейналі-ханом Каджаром і на початку XX століття була однією з семи мечетей міста.
Купол і мінарет викладені декоративними фаянсовими плитками, оздоблені майолікою.
З чотирьох мінаретів мечеті (висотою в 25 метрів) три були знесені після 1945 року. У радянські роки перетворена спочатку в 1931 році, на Музей міста, потім на планетарій, є одним з культурних центрів іранської громади Вірменії. Її відновлення у 1996-1999 профінансував Іран.
Склепіння "зоряне небо":
Один з дореволюційних храмів, який зберігся в Єревані - вікаріальна церква Сурб Саргіс (Святого Сергія). Перша згадка про неї датується часами раннього християнства, коли церква входила в монастир - обитель святого Саргіса. Церква була зруйнована під час землетрусу в 1679 році і повністю відновлена, на тому ж місці, в 1835-1842 роках.
У 1972 році церква Сурб Саргис була повністю реконструйована, так як її зовнішній і внутрішній види не відповідали її призначенням як головної церкви Араратської Патріаршої єпархії. Стару будівля покрили помаранчевим туфом, побудували на західній стороні галерею для хору і дзвіницю.
Вхідний портал:
В центральній частині міста також фрагментарно збереглася дореволюційна забудова:
