Кути
Всього в парі-трійці кілометрах від найвідомішого на Львівщині Олеського замку стоїть цікаве старовинне село Кути. В селі всього дві вулиці, але уважний мандрівник знайде тут дві шедевральні дерев'яні церкви і маленький класицистичний мавзолей власників села Гнєвошів. Перша згадка про Кути - 1441 рік, і очевидного його історія тісно пов'язана з сусіднім Олеськом. До речі, з Олеська сюди можна прийти пішки. Вулиця, що йде крізь Олеський замок, перетинає трасу Київ-Чоп і прямує прямісенько до Кутів.
Найцікавіша з двох дерев'яних церков стоїть майже в кінці села на вулиці, паралельній центральній вулиці села. Михайлівська церква побудована у 1697 році майстром Григором Гебичим з села Сасів. Історію і архітектуру церкву найбільш повно описав дослідник дерев'яних храмів Віктор Громик. Його описання і буде використано нижче.
В 1865 році піддашшя замінили на опасання, яке опирається на стовпи, що утворюють аркаду. В 1910 р. і 1930-х роках ХХ ст. проведено ремонти, під час одного з них замінили гонтове кожухування стін і опасання на вертикальну шалівку дошками.
В 1956 р. куполи покриті бляхою. У 1974 році проведені реставраційні роботи (архіт. Могитич І.Р., Кіндзельський Б.Я.), під час яких розібрали північну ризницю, відремонтували конструкції і відновили ґонтове покриття. До другої світової війни покровителькою дерев`яної церкви була місцева землевласниця Марія з Замойських Гнєвошова.
Після багатьох років повільного руйнування церкву відреставрували за понад 250 тис. грн. зібраних з 2008 р. студентами Університету банківської справи НБУ і урочисто відкрили 26 вересня 2010 р. Тепер у церкві окрім проведення богослужінь, буде також своєрідний музей - перший в Україні Храм Пам'яті. Пам'ятка архітектури національного значення.
Церква тризрубна, триверха, розмірами 13,3 м. х 6,1 м., з великим, квадратовим в плані зрубом нави, до якого зі сходу прилягає вужчий гранчастий зруб вівтаря , а від заходу також вужчий квадратовий зруб бабинця. Церква оточена широким опасанням на аркадовій галереї. Стіни підопасання з відкритого зрубу, надопасання - кожуховані гонтами.
Нава вкрита пірамідальним наметовим верхом з трьома заломами, увінчаним маківкою, бабинець - пірамідальним дахом, вівтар - восьмибічною банею. Дуже понищену дерев'яну квадратову одноярусну дзвіницю, вкриту пірамідальним верхом врятувати не вдалося.
Надписи над входом до храму:
Дзвіниця доживає свої останні дні:
Друга дерев'яна церква стоїть в центрі села на його центральній вулиці. Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у 1750 році. В 1930-х рр. її ґонтове покриття замінене на цинковану бляху. До 1939 р. покровителькою церкви була місцева землевласниця Марія з Замойських Гнєвошова.
Церква тризрубна триверха, розмірами 20,2 м. х 10,2 м. До квадратової нави зі сходу прилягає вужчий видовжений гранчастий вівтар з великою ризницею при північній стіні, а з заходу - квадратовий бабинець з прибудованим рівношироким присінком. Будівлю оточує широке опасання на 20-ти деревяних стовпах з розкосами. Стіни підопасання складалися з відкритих соснових брусів зрубу, надопасання - були вертикально шальовані дошками і лиштвами.
По зовнішньому ремонті на поч. 2010-х рр. стіни церкви повністю ошалювали вертикально деревяною вагонкою, покриття опасання перекрили металочерепицею. Наву на низькому світловому восьмерику вкриває така ж низька баня, увінчана великим ліхтарем з маківкою. Дахи вівтаря та бабинця завершують менші цибулясті бані з маківками на сліпих ліхтарях. На стінах в інтер'єрі монументальний олійний живопис, виконаний у 1936 р. маляром Ярославом Левицьким.
Опасання церкви:
Дзвіниця:
Дерев'яна капличка поруч з церквою:
За церквою розташований сільський цвинтар:
На цвинтарі зберігся капличка-мавзолей власників села Гнєвошів. Мавзолей, виконаний у класицистичному стилі, нагадує споруди часів античності.
З дахом все дуже погано:
Давні поховання на цвинтарі:
Різьблений дерев'яний хрест:
Найцікавіша з двох дерев'яних церков стоїть майже в кінці села на вулиці, паралельній центральній вулиці села. Михайлівська церква побудована у 1697 році майстром Григором Гебичим з села Сасів. Історію і архітектуру церкву найбільш повно описав дослідник дерев'яних храмів Віктор Громик. Його описання і буде використано нижче.
В 1865 році піддашшя замінили на опасання, яке опирається на стовпи, що утворюють аркаду. В 1910 р. і 1930-х роках ХХ ст. проведено ремонти, під час одного з них замінили гонтове кожухування стін і опасання на вертикальну шалівку дошками.
В 1956 р. куполи покриті бляхою. У 1974 році проведені реставраційні роботи (архіт. Могитич І.Р., Кіндзельський Б.Я.), під час яких розібрали північну ризницю, відремонтували конструкції і відновили ґонтове покриття. До другої світової війни покровителькою дерев`яної церкви була місцева землевласниця Марія з Замойських Гнєвошова.
Після багатьох років повільного руйнування церкву відреставрували за понад 250 тис. грн. зібраних з 2008 р. студентами Університету банківської справи НБУ і урочисто відкрили 26 вересня 2010 р. Тепер у церкві окрім проведення богослужінь, буде також своєрідний музей - перший в Україні Храм Пам'яті. Пам'ятка архітектури національного значення.
Церква тризрубна, триверха, розмірами 13,3 м. х 6,1 м., з великим, квадратовим в плані зрубом нави, до якого зі сходу прилягає вужчий гранчастий зруб вівтаря , а від заходу також вужчий квадратовий зруб бабинця. Церква оточена широким опасанням на аркадовій галереї. Стіни підопасання з відкритого зрубу, надопасання - кожуховані гонтами.
Нава вкрита пірамідальним наметовим верхом з трьома заломами, увінчаним маківкою, бабинець - пірамідальним дахом, вівтар - восьмибічною банею. Дуже понищену дерев'яну квадратову одноярусну дзвіницю, вкриту пірамідальним верхом врятувати не вдалося.
Надписи над входом до храму:
Дзвіниця доживає свої останні дні:
Друга дерев'яна церква стоїть в центрі села на його центральній вулиці. Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у 1750 році. В 1930-х рр. її ґонтове покриття замінене на цинковану бляху. До 1939 р. покровителькою церкви була місцева землевласниця Марія з Замойських Гнєвошова.
Церква тризрубна триверха, розмірами 20,2 м. х 10,2 м. До квадратової нави зі сходу прилягає вужчий видовжений гранчастий вівтар з великою ризницею при північній стіні, а з заходу - квадратовий бабинець з прибудованим рівношироким присінком. Будівлю оточує широке опасання на 20-ти деревяних стовпах з розкосами. Стіни підопасання складалися з відкритих соснових брусів зрубу, надопасання - були вертикально шальовані дошками і лиштвами.
По зовнішньому ремонті на поч. 2010-х рр. стіни церкви повністю ошалювали вертикально деревяною вагонкою, покриття опасання перекрили металочерепицею. Наву на низькому світловому восьмерику вкриває така ж низька баня, увінчана великим ліхтарем з маківкою. Дахи вівтаря та бабинця завершують менші цибулясті бані з маківками на сліпих ліхтарях. На стінах в інтер'єрі монументальний олійний живопис, виконаний у 1936 р. маляром Ярославом Левицьким.
Опасання церкви:
Дзвіниця:
Дерев'яна капличка поруч з церквою:
За церквою розташований сільський цвинтар:
На цвинтарі зберігся капличка-мавзолей власників села Гнєвошів. Мавзолей, виконаний у класицистичному стилі, нагадує споруди часів античності.
З дахом все дуже погано:
Давні поховання на цвинтарі:
Різьблений дерев'яний хрест:
