Замок Шильон
Найзнаменитіший і найфотогенічніший швейцарський замок Шильон знаходиться на березі озера Леман (Женевського озера) у 3 кілометрах східніше найдорожчого курорту Швейцарії Монтре. Всесвітньої відомості замок набув завдяки поемі Джорджа Байрона «Шильонський в'язень» (1816 рік), історичною основою для якої послужило ув'язнення у замку за наказом Карла III Савойського Франсуа Бонівара в 1530-1536 рр. Хоч біля замку є залізнична платформа і зупинка тролейбусу, дістатися сюди краще всього з Монтре по квітучій набережній. Види з набережної на озеро і Альпи будуть просто неперевершеними, а замок буде з'являтися перед перехожим у різних заворожуючих ракурсах.
Перша письмова згадка про замок, як резиденцію герцогів Савойських, належить до 1160 року, хоча замок міг бути закладений ще раніше, в IX столітті. Природні умови і особливості рельєфу дозволяли замку контролювати стратегічно важливу дорогу, що пролягала між озером і горами. Довгий час ця дорога, у поєднанні з Сен-Бернарським перевалом слугувала єдиним шляхом з Північної Європи в Південну. Дорога не втратила свого значення досі і всього в 200 метрах від замку можна бачити побудовану на п'ятдесятиметрових пилонах і як би ширяючу над замком дорогу Е27, що сполучає Швейцарію і Італію.
В середині XII століття замок, званий Castrum Quilonis, стає резиденцією герцогів Савойських. Герцоги походили з регіону Савоя у Франції. У 1230 р. Тома I Савойський переносить свою резиденцію в Шильон. У 1253 р. ключі від Шильонського замку отримує П'єр II Савойський. Під час його правління архітектор П'єр Меньє здійснив перебудову Шильона, і замок набув свої нинішні розміри і вигляд 25 приміщень, побудованих в класичному романському і ранньому готичному стилях, які утворюють три внутрішні двори. У замку з'явилися розкішно обставлені житла, каплиця, арсенал, а в підвалах фортеці була влаштована велика в'язниця.
Активна перебудова замку тривала аж до XV століття. Саме у цей період були зведені основні споруди, що визначили історичний вигляд замку.
Традиційно замок служив також в'язницею. Людовик Благочестивий тримав тут в ув'язненні абата Валу з Корвея. У шильонських підземеллях в середні віки боролися з відьмами і чаклунами. У дворі фортеці спалювали жінок, звинувачених в чаклунстві. У вересні 1348 року тут були замучені або згоріли на вогнищах євреї міста Вільнев. Під тортурами вони зізналися в пред'явленому їм звинуваченні - отруєнні питної води в навколишніх колодязях, внаслідок чого від епідемії чуми померли тисячі християн. Від подальших погромів єврейських поселень в швейцарських і німецьких містах іудеїв не врятувало навіть втручання папи Клемента VI.
У 1532 році за наказом Карла III, дев'ятого герцога Савойського, Бонівар був кинутий в темницю Шильонского замку і провів там "без суду і слідства" чотири роки, прикований до стовпа. 29 березня 1536 року після двох днів облоги протестантами Берну замок був узятий, а Бонівар був звільнений, Шильон відійшов до бернців. Джордж Байрон, що з'явився проїздом в цих краях влітку 1816 року, почув розповідь про Бонівара, побував в замку і, приголомшений побаченим, написав поему "Шильонский в'язень". Багато що для романтизації образу замку зробили також Жан-Жак Руссо, Персі Шелли, Віктор Гюго і Олександр Дюма.
У 1536-1798 рр. замок знаходився в руках бернців, про це свідчить емблема Берну, що збереглася на стінах фортеці, - ведмідь. Нові хазяї не зробили будь-яких істотних змін в архітектурі замку - лише перетворили декілька веж на склади зброї і провіанту, а також частину відвели під казарми.
Починаючи з 1656 р., Шильон стає основною базою для військового флоту кантону Берн. Підземелля фортеці як і раніше служать і арсеналом для військ, і державною в'язницею, проте в XVIII столітті відкриття дороги на схід від Шильона, через сусідній з Сен-Бернарським перевал Сен-Готард, зменшило значення замку як оборонної споруди.
11 січня 1798 р. війська кантону Во оточили Шильон і убили охорону замку. З утворенням 24 січня 1798 р. Леманської республіки і оголошенням незалежності кантоном Во у 1803 році Шильонский замок перейшов у власність кантону.
Шильонський замок складається з трьох палаців, оточених дозорними вежами з конусоподібними теракотовими дахами. На найвищій з них майоріє червоний з білим хрестом прапор Швейцарії.
Декілька цікавих ракурсів замку:
Альпи і озеро Леман:
Перша письмова згадка про замок, як резиденцію герцогів Савойських, належить до 1160 року, хоча замок міг бути закладений ще раніше, в IX столітті. Природні умови і особливості рельєфу дозволяли замку контролювати стратегічно важливу дорогу, що пролягала між озером і горами. Довгий час ця дорога, у поєднанні з Сен-Бернарським перевалом слугувала єдиним шляхом з Північної Європи в Південну. Дорога не втратила свого значення досі і всього в 200 метрах від замку можна бачити побудовану на п'ятдесятиметрових пилонах і як би ширяючу над замком дорогу Е27, що сполучає Швейцарію і Італію.
В середині XII століття замок, званий Castrum Quilonis, стає резиденцією герцогів Савойських. Герцоги походили з регіону Савоя у Франції. У 1230 р. Тома I Савойський переносить свою резиденцію в Шильон. У 1253 р. ключі від Шильонського замку отримує П'єр II Савойський. Під час його правління архітектор П'єр Меньє здійснив перебудову Шильона, і замок набув свої нинішні розміри і вигляд 25 приміщень, побудованих в класичному романському і ранньому готичному стилях, які утворюють три внутрішні двори. У замку з'явилися розкішно обставлені житла, каплиця, арсенал, а в підвалах фортеці була влаштована велика в'язниця.
Активна перебудова замку тривала аж до XV століття. Саме у цей період були зведені основні споруди, що визначили історичний вигляд замку.
Традиційно замок служив також в'язницею. Людовик Благочестивий тримав тут в ув'язненні абата Валу з Корвея. У шильонських підземеллях в середні віки боролися з відьмами і чаклунами. У дворі фортеці спалювали жінок, звинувачених в чаклунстві. У вересні 1348 року тут були замучені або згоріли на вогнищах євреї міста Вільнев. Під тортурами вони зізналися в пред'явленому їм звинуваченні - отруєнні питної води в навколишніх колодязях, внаслідок чого від епідемії чуми померли тисячі християн. Від подальших погромів єврейських поселень в швейцарських і німецьких містах іудеїв не врятувало навіть втручання папи Клемента VI.
У 1532 році за наказом Карла III, дев'ятого герцога Савойського, Бонівар був кинутий в темницю Шильонского замку і провів там "без суду і слідства" чотири роки, прикований до стовпа. 29 березня 1536 року після двох днів облоги протестантами Берну замок був узятий, а Бонівар був звільнений, Шильон відійшов до бернців. Джордж Байрон, що з'явився проїздом в цих краях влітку 1816 року, почув розповідь про Бонівара, побував в замку і, приголомшений побаченим, написав поему "Шильонский в'язень". Багато що для романтизації образу замку зробили також Жан-Жак Руссо, Персі Шелли, Віктор Гюго і Олександр Дюма.
У 1536-1798 рр. замок знаходився в руках бернців, про це свідчить емблема Берну, що збереглася на стінах фортеці, - ведмідь. Нові хазяї не зробили будь-яких істотних змін в архітектурі замку - лише перетворили декілька веж на склади зброї і провіанту, а також частину відвели під казарми.
Починаючи з 1656 р., Шильон стає основною базою для військового флоту кантону Берн. Підземелля фортеці як і раніше служать і арсеналом для військ, і державною в'язницею, проте в XVIII столітті відкриття дороги на схід від Шильона, через сусідній з Сен-Бернарським перевал Сен-Готард, зменшило значення замку як оборонної споруди.
11 січня 1798 р. війська кантону Во оточили Шильон і убили охорону замку. З утворенням 24 січня 1798 р. Леманської республіки і оголошенням незалежності кантоном Во у 1803 році Шильонский замок перейшов у власність кантону.
Шильонський замок складається з трьох палаців, оточених дозорними вежами з конусоподібними теракотовими дахами. На найвищій з них майоріє червоний з білим хрестом прапор Швейцарії.
Декілька цікавих ракурсів замку:
Альпи і озеро Леман: