Егль
Швейцарське місто Егль (Aigle) знаходиться в долині Рони (кантон Во) на схід від озера Леман (Женевського озера). Місто, передусім, приваблює своїм середньовічним замком, який розташований серед виноградників на тлі Альп. Крім замку, в Еглі є справжній куточок Сходу - Єрусалимська вулиця, забудована у східному стилі. А ще - старовинний центр з вузькими вулочками та різнокольоровими будиночками.
У 1076 році імператор Священної Римської імперії Генріх IV передав район Егля герцогам Савойським. Сам Егль вперше письмово згадується в 1152 році під назвою Aleo. З кінця XI століття представники відомого дворянського дому д'Егль (d'Aigle) побудували тут замок.
У XIII столітті права на Егль переходять до синьйор де Сільйон. У 1231 році граф Савойський Томас I дарує місту право проведення торгових ярмарків, а у 1314 році він отримує від графа Амадея V Савойського міські права. У середньовіччі Егль відомий як заможний торговий центр на шляху з Італії у Францію.
Замок Егль (Château d’Aigle) є чудовим зразком середньовічної архітектури. У 1434-1476 роках замок знаходився у владі роду Компі. Війська Берну повністю спалили замок в 1475 році, і ними ж був відновлений в якості захисного укріплення, а також як резиденція для намісників Берну. Після революції у кантоні Во у 1798 році замок повернувся місцевій владі і служив в'язницею аж до 1972 року, коли не знайшлося нікого на посаду тюремника, після чого усіх ув'язнених довелося перевести у Веве. Сьогодні в стінах замку розташований Музей винограду і вина.
Вхід до замку:
Замкове подвір'я:
Сам замок оточений виноградниками. В Еглі виробляється найкраще в країні біле вино.
Замок Егль знаходиться в пару кілометрах на північний схід від залізничної станції. До замку можна пройти пішки. Краєвиди про дорогі - проголомшливі:
А можна під'їхати на такому зубчастому поїзді:
Поруч із замком - невеликий старовинний квартал виноробів:
Тут же знаходиться церква св. Маврікія (Église St-Maurice). Церква була закладена у 1143 році, проте з часом її не раз оновлювали, додавши стилістичних елементів з різних епох.
Дорога від замку до міста:
Головна вулиця Егля - Rue de la Gare, яка веде з залізничної в історичний центр міста:
На ній стоїть міська ратуша:
Родзинка міста - вулиця Єрусалимська. Вузенька вулиця забудована будинками з дерев'яними балкончиками, що дуже нагадує забудову міст Близького Сходу ХІХ століття:
Паралельно вулиці Єрусалимській йде Rue de Bourg - мальовнича і затишна вуличка, наповнена ресторанчиками і магазинами. Це - єдина вулиця в місті, що зберегла середньовічний колорит і надає Еглю певний міський вид. Тут можна перейнятися розміреним і спокійним життям швейцарців, без метушливого і шумного натовпу туристів, такого типового для великих популярних міст.
Альпи навколо Егля виглядають суворо:
Зубчастий поїзд карабкається в гори:
Ще пару поглядів за замок і Альпи:
У 1076 році імператор Священної Римської імперії Генріх IV передав район Егля герцогам Савойським. Сам Егль вперше письмово згадується в 1152 році під назвою Aleo. З кінця XI століття представники відомого дворянського дому д'Егль (d'Aigle) побудували тут замок.
У XIII столітті права на Егль переходять до синьйор де Сільйон. У 1231 році граф Савойський Томас I дарує місту право проведення торгових ярмарків, а у 1314 році він отримує від графа Амадея V Савойського міські права. У середньовіччі Егль відомий як заможний торговий центр на шляху з Італії у Францію.
Замок Егль (Château d’Aigle) є чудовим зразком середньовічної архітектури. У 1434-1476 роках замок знаходився у владі роду Компі. Війська Берну повністю спалили замок в 1475 році, і ними ж був відновлений в якості захисного укріплення, а також як резиденція для намісників Берну. Після революції у кантоні Во у 1798 році замок повернувся місцевій владі і служив в'язницею аж до 1972 року, коли не знайшлося нікого на посаду тюремника, після чого усіх ув'язнених довелося перевести у Веве. Сьогодні в стінах замку розташований Музей винограду і вина.
Вхід до замку:
Замкове подвір'я:
Сам замок оточений виноградниками. В Еглі виробляється найкраще в країні біле вино.
Замок Егль знаходиться в пару кілометрах на північний схід від залізничної станції. До замку можна пройти пішки. Краєвиди про дорогі - проголомшливі:
А можна під'їхати на такому зубчастому поїзді:
Поруч із замком - невеликий старовинний квартал виноробів:
Тут же знаходиться церква св. Маврікія (Église St-Maurice). Церква була закладена у 1143 році, проте з часом її не раз оновлювали, додавши стилістичних елементів з різних епох.
Дорога від замку до міста:
Головна вулиця Егля - Rue de la Gare, яка веде з залізничної в історичний центр міста:
На ній стоїть міська ратуша:
Родзинка міста - вулиця Єрусалимська. Вузенька вулиця забудована будинками з дерев'яними балкончиками, що дуже нагадує забудову міст Близького Сходу ХІХ століття:
Паралельно вулиці Єрусалимській йде Rue de Bourg - мальовнича і затишна вуличка, наповнена ресторанчиками і магазинами. Це - єдина вулиця в місті, що зберегла середньовічний колорит і надає Еглю певний міський вид. Тут можна перейнятися розміреним і спокійним життям швейцарців, без метушливого і шумного натовпу туристів, такого типового для великих популярних міст.
Альпи навколо Егля виглядають суворо:
Зубчастий поїзд карабкається в гори:
Ще пару поглядів за замок і Альпи:
