Бар
Одним з найвизначніших історичних міст на Поділлі є Бар. Багатовічна його історія залишила в місті багато пам'яток: руїни замку, неоготичний костел, монастирі кармелітів і єзуїтів, церкви, багаточисельні громадські споруди. Між Вінницею і Баром курсує величезна кількість автобусів і маршруток, проблем з добиранням не буде. Все дуже компактно розташовано в історичному центрі міста над широким ставком, утвореним розлиттям річки Рів.
Рів - саме такою була перша назва поселення. Перша письмова згадка про Рів відноситься до 1425 року. Тоді воно лежано на правому, піднесеному березі однойменної річки, там, де тепер село Чемериси-Барські. З цього місця зараз відкривається найкращий вид на Бар.
У 1443 році Рів належав шляхтичеві Стогневу Рею. У 1452 році татари вщент знищили розташоване на Кучманском шляху місто. У 1456 році король Казимир Ягелончик дозволив воєводі Одровонжу викупити місто у спадкоємців Рея. Він відбудував замок, збудований, очевидно, ще за князів Коріатовичів і знищений татарами. У 1532 році король Сигізмунд І дав привілей Рову і Сатанову, з усіма належними до них місцевими жителями, звільнення на 8 років від податків. Тоді ж Рів викупила у Станіслава Одровонжа дружина Сигізмунда І, королева Бона Сфорца. За її наказом було зведено нову фортецю, а у 1537 році вона перейменувала Рів на Бар - на честь свого рідного італійського міста Барі.
Дня нового замку було вибрано нове місце на протилежному лівому березі Рову. Спочатку замок був дерев'яним, стіни й будинки були зведені з дубових зрубів. Стіни були подвійні, між ними засипалася земля. Замок мав 5 дерев'яних двоповерхових башт, головна башта містила браму, над нею каплиця, на самому верху дзвін. На башті була мідна табличка з надписом на латині про те, як дбає та піклується Бона Сфорца про Бар та його замок: "Бона Сфорца Арагонська, королева польська, велика княгиня литовська, глава росів, Русі, Прусії, Мазовії, жаліючи частими набігами чужоземців спустошувані степи, повернула жителів, утримала їх і укріплене місто заснувала, і, по звичаю, міські дерев'яні стіни поставила, назвавши місто по імені рідного міста Барі, рік Божий 1537, ясного Сигизмунд короля польського чоловіка свого мир і спокій захистивши, за землю сплативши.". Інша башта теж містила браму, але меншу, вона зв'язувала замок з містом. Перед в'їздом був бастіон з дубових брусів з двома баштами. Сучасники називали фортецю не інакше, як «ключем до Східного Поділля».
У 1636 р. у Бар переніс свою резиденцію великий коронний гетьман Станіслав Конєцпольський. У 1630-1647 роках він збудував кам'яну фортецю за проектом французького інженера Ґійома Левассера де Боплана. Чотирикутна фортеця з чотирма бастіонами 6-метрової висоти стала третьою за величиною фортецею Речі Посполитої після Кам'янця і Меджибожа. Під час повстання 1648 р. Максим Кривоніс з військом рушив від Староконстянтинова на південь і, проминувши Меджибіж, 25 липня взяв приступом добре укріплений Бар.
29 лютого 1768 в Барі була проголошена Барська конфедерація. Проти конфедератів було послано російські війська під командою генерала Петра Кречетнікова, яких підтримувала вірна Станіславу Августу Понятовському коронна армія під командуванням Франциска Ксаверія Браницького. 9 червня 1768 із боями місто було взяте. 30 червня 1768 замок був взятий штурмом під командою Апраксіна. Після цього Барський замок був значно поруйнований і з тих пір став занепадати.
Сьогодні від колись могутнього замку залишилися лише фрагменти мурів, які розташовані і міському парку над розливом річки Рів:
Вид від замкових мурів:
Неподадік від замку на березі Рову виділяється велика двоповерхова будівля - колишній кляштор (монастир) кармелітів, заснований на місці колишнього монастиря, знищеного повсталими козаками в XVII столітті. Будівництво монастиря з колегіумом велося декілька десятиліть і закінчено в 1787 році.
Споруда кляштору зовні мало чим нагадує про своє сакральне минуле. Масивному виступу на головному фасаді відповідає гранована апсида, а на фасаді, зверненому до озера, - вбудований костел. Енергійно промальовували барочні наличники з красивим замковим каменем і фільончасті вставки між вікнами першого і другого поверхів. Усі приміщення обернені вікнами у бік озера, а дверима - в широкий коридор, що виходить на головний фасад.
Ймовірно, тут раніше знаходився колегіум, бо до будівлі примикав ліворуч, сполучаючись з ним, сусідній двоповерховий корпус келій. Поза сумнівом, невідомим архітектором був задуманий цікавий ансамбль.
Після польських повстань кляштор кармелітів був скасований і перетворений в православний Покровський монастир. Перед головним фасадом побудована з червоної цеглини надбрамна дзвіниця (1908 рік), стилістично абсолютно чужа комплексу, що стоїть позаду неї.
Безумовно, найяскравішою пам'яткою Бару є неоготичний костел св. Анни, розташований неподалік від руїн замку. Храм буз збудований у 1811 році домініканцями і відбудований у 1908 році в стилі неоготики.
Костел в Барі - один з найвражаючих прикладів неоготики в Україні. Гострі шпилі, пишні фасади з рельєфною ліпниною і благородні форми - все це ідеально вписується в ландшафт старого міста.
Деталі костелу:
Божа Матір на костельному подвір'ї:
Перед костелом є симпатичний пам'ятник св. Яну Непомуку:
Напроти костелу стоїть один з найстаріших збережених садибних будинків Бару, який часто називають "будинком Коцюбинського". В ХІХ столітті будинок орендував батько Михайла Коцюбинського, який був чиновником в Барі. Будинок перебуває в дуже занедбаному стані.
Сусідка костелу св. Анни - православна церква Успіння Богородиці. Кам'яна хрещата у плані церква була збудована у 1757 році старанням священика Тимофія Матковського.
Церква і костел:
Трохи далі від центру розташовані колишні будівлі монастиря єзуїтів, заснованого Станіславом Жолкевським в 1616 р. на місці руїн невідомого монастиря. Був зруйнований під час Визвольної війни 1648 - 1654 років. Собор та келії збудовані в 1701 - 1787 рр. у вигляді єдиного корпусу (тут був розміщений католицький кляштор). В 1787 р. до північного фасаду костелу прибудовано ще один П-подібний корпус келій. Його східна частина розібрана в 1960-х роках. Дзвіниця споруджена в 1908 р. Після скасування ордену єзуїтів влаштовано василіянський монастир.
В центральній частині міста зберігся ряд цікавих історичних будинків:
Сучасний центр міста:
І на останок, декілька цікавих видів на місто:
Рів - саме такою була перша назва поселення. Перша письмова згадка про Рів відноситься до 1425 року. Тоді воно лежано на правому, піднесеному березі однойменної річки, там, де тепер село Чемериси-Барські. З цього місця зараз відкривається найкращий вид на Бар.
У 1443 році Рів належав шляхтичеві Стогневу Рею. У 1452 році татари вщент знищили розташоване на Кучманском шляху місто. У 1456 році король Казимир Ягелончик дозволив воєводі Одровонжу викупити місто у спадкоємців Рея. Він відбудував замок, збудований, очевидно, ще за князів Коріатовичів і знищений татарами. У 1532 році король Сигізмунд І дав привілей Рову і Сатанову, з усіма належними до них місцевими жителями, звільнення на 8 років від податків. Тоді ж Рів викупила у Станіслава Одровонжа дружина Сигізмунда І, королева Бона Сфорца. За її наказом було зведено нову фортецю, а у 1537 році вона перейменувала Рів на Бар - на честь свого рідного італійського міста Барі.
Дня нового замку було вибрано нове місце на протилежному лівому березі Рову. Спочатку замок був дерев'яним, стіни й будинки були зведені з дубових зрубів. Стіни були подвійні, між ними засипалася земля. Замок мав 5 дерев'яних двоповерхових башт, головна башта містила браму, над нею каплиця, на самому верху дзвін. На башті була мідна табличка з надписом на латині про те, як дбає та піклується Бона Сфорца про Бар та його замок: "Бона Сфорца Арагонська, королева польська, велика княгиня литовська, глава росів, Русі, Прусії, Мазовії, жаліючи частими набігами чужоземців спустошувані степи, повернула жителів, утримала їх і укріплене місто заснувала, і, по звичаю, міські дерев'яні стіни поставила, назвавши місто по імені рідного міста Барі, рік Божий 1537, ясного Сигизмунд короля польського чоловіка свого мир і спокій захистивши, за землю сплативши.". Інша башта теж містила браму, але меншу, вона зв'язувала замок з містом. Перед в'їздом був бастіон з дубових брусів з двома баштами. Сучасники називали фортецю не інакше, як «ключем до Східного Поділля».
У 1636 р. у Бар переніс свою резиденцію великий коронний гетьман Станіслав Конєцпольський. У 1630-1647 роках він збудував кам'яну фортецю за проектом французького інженера Ґійома Левассера де Боплана. Чотирикутна фортеця з чотирма бастіонами 6-метрової висоти стала третьою за величиною фортецею Речі Посполитої після Кам'янця і Меджибожа. Під час повстання 1648 р. Максим Кривоніс з військом рушив від Староконстянтинова на південь і, проминувши Меджибіж, 25 липня взяв приступом добре укріплений Бар.
29 лютого 1768 в Барі була проголошена Барська конфедерація. Проти конфедератів було послано російські війська під командою генерала Петра Кречетнікова, яких підтримувала вірна Станіславу Августу Понятовському коронна армія під командуванням Франциска Ксаверія Браницького. 9 червня 1768 із боями місто було взяте. 30 червня 1768 замок був взятий штурмом під командою Апраксіна. Після цього Барський замок був значно поруйнований і з тих пір став занепадати.
Сьогодні від колись могутнього замку залишилися лише фрагменти мурів, які розташовані і міському парку над розливом річки Рів:
Вид від замкових мурів:
Неподадік від замку на березі Рову виділяється велика двоповерхова будівля - колишній кляштор (монастир) кармелітів, заснований на місці колишнього монастиря, знищеного повсталими козаками в XVII столітті. Будівництво монастиря з колегіумом велося декілька десятиліть і закінчено в 1787 році.
Споруда кляштору зовні мало чим нагадує про своє сакральне минуле. Масивному виступу на головному фасаді відповідає гранована апсида, а на фасаді, зверненому до озера, - вбудований костел. Енергійно промальовували барочні наличники з красивим замковим каменем і фільончасті вставки між вікнами першого і другого поверхів. Усі приміщення обернені вікнами у бік озера, а дверима - в широкий коридор, що виходить на головний фасад.
Ймовірно, тут раніше знаходився колегіум, бо до будівлі примикав ліворуч, сполучаючись з ним, сусідній двоповерховий корпус келій. Поза сумнівом, невідомим архітектором був задуманий цікавий ансамбль.
Після польських повстань кляштор кармелітів був скасований і перетворений в православний Покровський монастир. Перед головним фасадом побудована з червоної цеглини надбрамна дзвіниця (1908 рік), стилістично абсолютно чужа комплексу, що стоїть позаду неї.
Безумовно, найяскравішою пам'яткою Бару є неоготичний костел св. Анни, розташований неподалік від руїн замку. Храм буз збудований у 1811 році домініканцями і відбудований у 1908 році в стилі неоготики.
Костел в Барі - один з найвражаючих прикладів неоготики в Україні. Гострі шпилі, пишні фасади з рельєфною ліпниною і благородні форми - все це ідеально вписується в ландшафт старого міста.
Деталі костелу:
Божа Матір на костельному подвір'ї:
Перед костелом є симпатичний пам'ятник св. Яну Непомуку:
Напроти костелу стоїть один з найстаріших збережених садибних будинків Бару, який часто називають "будинком Коцюбинського". В ХІХ столітті будинок орендував батько Михайла Коцюбинського, який був чиновником в Барі. Будинок перебуває в дуже занедбаному стані.
Сусідка костелу св. Анни - православна церква Успіння Богородиці. Кам'яна хрещата у плані церква була збудована у 1757 році старанням священика Тимофія Матковського.
Церква і костел:
Трохи далі від центру розташовані колишні будівлі монастиря єзуїтів, заснованого Станіславом Жолкевським в 1616 р. на місці руїн невідомого монастиря. Був зруйнований під час Визвольної війни 1648 - 1654 років. Собор та келії збудовані в 1701 - 1787 рр. у вигляді єдиного корпусу (тут був розміщений католицький кляштор). В 1787 р. до північного фасаду костелу прибудовано ще один П-подібний корпус келій. Його східна частина розібрана в 1960-х роках. Дзвіниця споруджена в 1908 р. Після скасування ордену єзуїтів влаштовано василіянський монастир.
В центральній частині міста зберігся ряд цікавих історичних будинків:
Сучасний центр міста:
І на останок, декілька цікавих видів на місто: