Іваньки
Велике село Іваньки - зовсім поруч з відомими усім Буками. Сюди можна заїхати пообідати (бо в Буках немає де це робити), а також подивитися місцеві цікавинки - млин, церкву, цукровий завод та садибу.
Перша згадка про Іваньки - 1594 рік. У 1613 році поселення було позначено на карті Великого князівства Литовського. У 1622 році Іваньки згадується у рішенні Люблінського трибунального суду між Федором Шандировським (позивачем) і землевласником Адамом Калиновським (відповідачем): «підданих з маєтку села Тростянця у воєводстві Брацлавському, які з дружинами та майном втекли до наново заселюваної слободи на території маєтку сторони відповідача - до міста Іваня».
В середині XIX ст. Іваньки купив у графині Кисильової князь С. Любомирский, який в 1848 р. відкрив цукровий завод і добився надання Іванькам статусу містечка. У 1899 р. завод був реконструйований, був запущений винокурний і спиртоочисний заводи, які є основними підприємствами села і зараз. Залишки заводу збереглися:
З 1782 р. у Іваньках була дерев'яна Успенська церква. У 1910 році на її місці розпочали будівництво мурованого храму Успіння. Кошти на будівництво збирали усім селом, а будівельні роботи велися толокою. Церкву освятили у 1914 р. Іконостас був виготовлений майстрами Києво-Печерської Лаври, а сам храм мав форму великого хреста.
У 1936 р. будівлю передали колгоспу під склад, але купол і дзвіницю не знесли. У 1941 р. під час настання німці спалили церкву. У 1962 р. згоріла будівля переробили під будинок культури. У кінці 2000-х рр. церква був повернена релігійній общині села, а в 2010 р. почався процес реконструкції. Був зведений купол, знесена частина стін.
Плебанія у стилі українського модерну:
У 1782 році на березі річки був зведений водяний млин, який зберігся і до сьогодні. У 2013 р. його відбудував художник А. Бартосик, стилізувавши під промислову архітектуру XIX ст., в якому відкрив художню галерею з корчмою і магазином:
В Іваньках є мальовничий парк відпочинку "Александрія":
На західній околиці села є щось схоже на садибу: садибний будинок і флігель. Природу його з'ясувати поки не вдалося.
Перша згадка про Іваньки - 1594 рік. У 1613 році поселення було позначено на карті Великого князівства Литовського. У 1622 році Іваньки згадується у рішенні Люблінського трибунального суду між Федором Шандировським (позивачем) і землевласником Адамом Калиновським (відповідачем): «підданих з маєтку села Тростянця у воєводстві Брацлавському, які з дружинами та майном втекли до наново заселюваної слободи на території маєтку сторони відповідача - до міста Іваня».
В середині XIX ст. Іваньки купив у графині Кисильової князь С. Любомирский, який в 1848 р. відкрив цукровий завод і добився надання Іванькам статусу містечка. У 1899 р. завод був реконструйований, був запущений винокурний і спиртоочисний заводи, які є основними підприємствами села і зараз. Залишки заводу збереглися:
З 1782 р. у Іваньках була дерев'яна Успенська церква. У 1910 році на її місці розпочали будівництво мурованого храму Успіння. Кошти на будівництво збирали усім селом, а будівельні роботи велися толокою. Церкву освятили у 1914 р. Іконостас був виготовлений майстрами Києво-Печерської Лаври, а сам храм мав форму великого хреста.
У 1936 р. будівлю передали колгоспу під склад, але купол і дзвіницю не знесли. У 1941 р. під час настання німці спалили церкву. У 1962 р. згоріла будівля переробили під будинок культури. У кінці 2000-х рр. церква був повернена релігійній общині села, а в 2010 р. почався процес реконструкції. Був зведений купол, знесена частина стін.
Плебанія у стилі українського модерну:
У 1782 році на березі річки був зведений водяний млин, який зберігся і до сьогодні. У 2013 р. його відбудував художник А. Бартосик, стилізувавши під промислову архітектуру XIX ст., в якому відкрив художню галерею з корчмою і магазином:
В Іваньках є мальовничий парк відпочинку "Александрія":
На західній околиці села є щось схоже на садибу: садибний будинок і флігель. Природу його з'ясувати поки не вдалося.