Віанден
Туристи не перестають мене дивувати. В непримітному Люксембурзі, столиці герцогства - натовпи туристів. В середньовічному Віандені з приголомшливим замком і автентичним старим містом з вузькими вуличками і кольоровими кам'яницями - жодного туриста. Логічного пояснення щодо цього факту в мене немає. Але все ж таки дав пораду тим, хто збирається в цю міні-державу: якщо в вас буде день чи півдня в Люксембурзі, не витрачайте його на столицю. Сміло їдьте в Віанден. В цьому маленькому містечку - весь Люксембург!
Щодо того, як сюди дістатися. Люксембург - дуже зручна і дешева країна для подорожей. Купуєте за 4 євро проїзний, і катаєтесь по всій країні цілий день будь-яким транспортом: поїздами, автобусами, міським транспортом. Щоб дістатися Віандена, треба доїхати поїздом до станції Еттельбрюк. З Еттельбрюка через Віанден раз на годину ходять автобуси. Розраховуйте на те, що для того, щоб роздивитися замок з усіх смачних ракурсів, піде не менше 3 годин.
Віанден, передусім, відомий найбільшим, найфотогенічнішим і одним з найдавнішим в Прирейнській області замком, який височіє над однойменним містечком. Він відомий і тим, що в місті часто зупинявся Віктор Гюго.
Як і багато інших міст центральної Європи, Віанден був заснований ще римлянами під назвою Вієнненсіс. У середньовіччя він став центром невеликого феодального володіння, графства Віанден, а в 1308 році граф Філіп II, що жив прямо тут у замку, надав Віандену права міста. Цей Філіп II був одним з предків Нассауської династії, до якої, зокрема, належать члени королівського будинку Нідерландів. Як і в інших європейських містах, місто жило ремеслами, з яких найбільш значним стало дублення шкіри. Шкіряні підприємства існували аж до 1950-х років.
Головною пам'яткою міста Віанден є однойменний замок, що нависає над містом і річкою Ур на висоті 450 м. Його традиційно показують іменитим гостям Люксембурга, президентам і королям. Будівництво цієї фортеці-резиденції відбувалося з 11 по 14 століття на залишках древніх римських фортифікацій на кам'яному плато. Спочатку замок служив резиденцією місцевих графів Віанденських.
У 1621 році замок перейшов у спадок представникам Орансько-Нассауської династи - нащадків Голландського королівського будинку і родової лінії Великого Герцогства Люксембург, і був частково перероблений під ренесанс. Тут навіть деякий час жив Вільгельм Оранський, перший штатгальтер Голландії, а потім формально його власниками вважалися нідерландські штатгальтери і королі.
У 1820 році вони продали замок, і він досить швидко прийшов до занепаду. Власниками його врешті-решт виявилися герцоги люксембурзькі, і у кінці XIX століття замок був відреставрований. У війну він знову постраждав (виявилось, що навіть в 1940-і роки він все ще був непоганим військовим укріпленням), і після війни знову був відновлений. У 1977 році герцог Жан передав замок державі.
Доступ в замок був ускладнений із-за системи кріпосних стін і веж - Білої Вежі на північному сході і Чорної Вежі на північному заході. У фортецю можна було потрапити через п'ять воріт, з яких головні мали почіпний міст.
Будівля замку складається з цілого ряду дивовижних будов : Великий палац, Малий палац, каплиця, Біла вежа, Чорна вежа, неприступні кріпосні стіни, замкові ворота. Каплиця, Малий і Великий Палац були створені в першій половині 13 століття. На особливу увагу заслуговує Зал Зброї Малого Палацу, стіни якого прикрашають арбалети, мушкети, рушниці і інша захисна амуніція графів де Вианден і де Нассау. Усі експонати - оригінали, що добре реставруються.
Від замку добре видно старовинне місто Віанден:
Так само, і замок видно майже з кожного куточка містечка:
Віанден, як і полагається, був оточений стіною, від якої зберіглася невелика частина з цілими і напіврозібраними вежами. Побудували їх не раніше XIV століття, а в XVII столітті вже почали розбирати за непотрібністю, і так би усі і розібрали, якби в 1934 році залишки стіни не оголосили культурною спадщиною. Уздовж стіни існує маркірована стежка.
Як я вже писав, у Віандені зупинявся великий письменник Віктор Гюго. Який з його приголомшливих романів створений у Виандене - залишається тільки гадати. Перед будівлею його будинку-музею стоїть бюст письменника роботи Огюста Родена, подарований місту французьким сенатом.
В місті є ратуша - красива ренесансна будівля 1579 року побудови. Раніше використовувалося для житла лицарями при дворі власника замку.
Тут добре видно якісь старі фундаменти або ж підземелля ратуші:
На центральній вулиці міста знаходиться церква святого Миколая - невеликий готичний храм, побудований у XIII столітті, який сильно постраждав при пожежі 1723 року і був потім перебудований. Барочний вівтар відноситься до 1768 року.
І наостанок, прогуляємося брукованими вуличками містечка з різнокольоровими будиночками зі стриманими фасадами:
Щодо того, як сюди дістатися. Люксембург - дуже зручна і дешева країна для подорожей. Купуєте за 4 євро проїзний, і катаєтесь по всій країні цілий день будь-яким транспортом: поїздами, автобусами, міським транспортом. Щоб дістатися Віандена, треба доїхати поїздом до станції Еттельбрюк. З Еттельбрюка через Віанден раз на годину ходять автобуси. Розраховуйте на те, що для того, щоб роздивитися замок з усіх смачних ракурсів, піде не менше 3 годин.
Віанден, передусім, відомий найбільшим, найфотогенічнішим і одним з найдавнішим в Прирейнській області замком, який височіє над однойменним містечком. Він відомий і тим, що в місті часто зупинявся Віктор Гюго.
Як і багато інших міст центральної Європи, Віанден був заснований ще римлянами під назвою Вієнненсіс. У середньовіччя він став центром невеликого феодального володіння, графства Віанден, а в 1308 році граф Філіп II, що жив прямо тут у замку, надав Віандену права міста. Цей Філіп II був одним з предків Нассауської династії, до якої, зокрема, належать члени королівського будинку Нідерландів. Як і в інших європейських містах, місто жило ремеслами, з яких найбільш значним стало дублення шкіри. Шкіряні підприємства існували аж до 1950-х років.
Головною пам'яткою міста Віанден є однойменний замок, що нависає над містом і річкою Ур на висоті 450 м. Його традиційно показують іменитим гостям Люксембурга, президентам і королям. Будівництво цієї фортеці-резиденції відбувалося з 11 по 14 століття на залишках древніх римських фортифікацій на кам'яному плато. Спочатку замок служив резиденцією місцевих графів Віанденських.
У 1621 році замок перейшов у спадок представникам Орансько-Нассауської династи - нащадків Голландського королівського будинку і родової лінії Великого Герцогства Люксембург, і був частково перероблений під ренесанс. Тут навіть деякий час жив Вільгельм Оранський, перший штатгальтер Голландії, а потім формально його власниками вважалися нідерландські штатгальтери і королі.
У 1820 році вони продали замок, і він досить швидко прийшов до занепаду. Власниками його врешті-решт виявилися герцоги люксембурзькі, і у кінці XIX століття замок був відреставрований. У війну він знову постраждав (виявилось, що навіть в 1940-і роки він все ще був непоганим військовим укріпленням), і після війни знову був відновлений. У 1977 році герцог Жан передав замок державі.
Доступ в замок був ускладнений із-за системи кріпосних стін і веж - Білої Вежі на північному сході і Чорної Вежі на північному заході. У фортецю можна було потрапити через п'ять воріт, з яких головні мали почіпний міст.
Будівля замку складається з цілого ряду дивовижних будов : Великий палац, Малий палац, каплиця, Біла вежа, Чорна вежа, неприступні кріпосні стіни, замкові ворота. Каплиця, Малий і Великий Палац були створені в першій половині 13 століття. На особливу увагу заслуговує Зал Зброї Малого Палацу, стіни якого прикрашають арбалети, мушкети, рушниці і інша захисна амуніція графів де Вианден і де Нассау. Усі експонати - оригінали, що добре реставруються.
Від замку добре видно старовинне місто Віанден:
Так само, і замок видно майже з кожного куточка містечка:
Віанден, як і полагається, був оточений стіною, від якої зберіглася невелика частина з цілими і напіврозібраними вежами. Побудували їх не раніше XIV століття, а в XVII столітті вже почали розбирати за непотрібністю, і так би усі і розібрали, якби в 1934 році залишки стіни не оголосили культурною спадщиною. Уздовж стіни існує маркірована стежка.
Як я вже писав, у Віандені зупинявся великий письменник Віктор Гюго. Який з його приголомшливих романів створений у Виандене - залишається тільки гадати. Перед будівлею його будинку-музею стоїть бюст письменника роботи Огюста Родена, подарований місту французьким сенатом.
В місті є ратуша - красива ренесансна будівля 1579 року побудови. Раніше використовувалося для житла лицарями при дворі власника замку.
Тут добре видно якісь старі фундаменти або ж підземелля ратуші:
На центральній вулиці міста знаходиться церква святого Миколая - невеликий готичний храм, побудований у XIII столітті, який сильно постраждав при пожежі 1723 року і був потім перебудований. Барочний вівтар відноситься до 1768 року.
І наостанок, прогуляємося брукованими вуличками містечка з різнокольоровими будиночками зі стриманими фасадами: