Замок-палац у П'ятничанах
П'ятничанський замок-палац - колишній маєток Грохольських, розташований в П'ятничанах - північному передмісті Вінниці. Був закладений брацлавським земським суддею Міхалом Грохольським разом з старшим сином - брацлавським воєводою Марціном у другій половині 18 століття. Будівля збудована татарськими та турецькими полоненими як оборонний замок-палац. На деякій відстані від самого замку були розміщені башти, від яких ішов рів та вал. До замку вели ворота з двома будинками. На рові та валах стояла ще одна циліндрична башта.
Марцін був одружений з Цецилією Мишкою-Холоневською. Після Марціна в палаці мешкав його син Міхал Грохольський, староста звенигородський. Його дружина Марія Сліжньовна сприяла перебудові замку ззовні, наказала змінити декорації стін всередині. Будинок був підвищений та були добудовані 2 бічні павільйони. Також у цей час були збудовані нові стайні, возовня, голубятник та інші господарські будівлі. Їхній син Генрик Кипріян закінчив перебудову та оздоблення салонів. Останім власником маєтку був його внук - Здзіслав Грохольський.
Незважаючи на перебудови, головний корпус носив на собі сліди замку і до кінця називався «П'ятничанський замок». Побудований у формах раннього класицизму. Цегляний, прямокутний в плані, триповерховий, з бічними ризалітами на головному і парковому фасадах. Кути будівлі рустовані. Стіни вінчає карниз доричного ордера.
Спочатку по обох сторонах палацу розміщувалися цегляні квадратні в плані двоповерхові флігелі, сполучені з ним одноповерховими напівциркульними галереями з колонадою (нині не існують). Перший поверх головного фасаду палацу був акцентований вбудованим між ризалітами шестиколонним портиком з терасою, а вікна були оформлені трикутними сандриками.
В замку були зали: мисливська, чорна, арабська, турецька, гербова, столова, помпейська, в замку містилась також каплиця. Крім того, була велика бібліотека на 10 000 томів французькою, польською і англійською мовами та багато родинних портретів відомих майстрів, а також інших картин різних майстрів. Була в замку колекція зброї та лицарських лаштунків.
Флігель палацу також був збудований наприкінці 18ст. Споруда цегляна, прямокутна в плані, двоповерхова, з центральним арочним проїздом в першому поверсі. Головний фасад в традиційній схемі класицизму розчленований спареними пілястрами тосканського ордера, піднятими на рустований цоколь. У кінці XIX ст. до західного, а в середині XX ст. до північного (задньому) фасадам були прибудовані господарські будівлі.
Поруч з флігелем - руїни павільйону у вигляді цегляної, круглої в плані, двох'ярусної вежі без завершення, з кладкою під великий руст. Другий ярус прорізає невеликими віконними отворами з наличниками. У першому ярусі розташовані декілька декоративних бійниць.
По комплексу павільйону входить двоповерхова будівля водокачки кінця XIX ст., виконана в романтичних формах неоготики з дикого каменю (цокольний поверх) і цеглини. Будівля в плані - витягнутий прямокутник з круглою кутовою вежею, завершеною, як і основний об'єм, зубцями.
На території замку містилась стайня для расових коней. В стайні було 36 коней арабської породи, рід яких ішов від арабських коней Вацлава Жевуського. Біля стайні стояла кругла башта. Возовня містила колекцію старих карет. До замку вела липова алея, посаджена на честь відвідин 17 листопада 1781 року короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовскі. Алея проіснувала до 40-х років XX ст. Парк займав 8 га. Старосвітський парк був перероблений Діонісієм Міклером близько 1830 року. В парку існувала оранжерея. На відстані півтора кілометра від замку розташованувався Чорний ліс, в якому містився звіринець. В звіринцю було 150 оленів. В замковій псярні тримали хортів та гончих псів (огири). Перед замком існували 2 газони. Сам замок-палац мав каналізаційну систему, містив кілька лазень. Вода надходила з криниці завглибшки 84 м, з яких 40 були прорубані в скелі.
17 січня 1918 року палац був спалений. У часи гетьмана Скоропадського Здзіслав, граф Грохольський, повернувся до Пятничан, приблизно тоді ж він покрив мури дахом. Сьогодні на території маєтку розташований Вінницький обласний клінічний ендокринологічний диспансер, а в самому будинку - адміністрація диспансеру.
Старий будинок в П'ятничанах:
Марцін був одружений з Цецилією Мишкою-Холоневською. Після Марціна в палаці мешкав його син Міхал Грохольський, староста звенигородський. Його дружина Марія Сліжньовна сприяла перебудові замку ззовні, наказала змінити декорації стін всередині. Будинок був підвищений та були добудовані 2 бічні павільйони. Також у цей час були збудовані нові стайні, возовня, голубятник та інші господарські будівлі. Їхній син Генрик Кипріян закінчив перебудову та оздоблення салонів. Останім власником маєтку був його внук - Здзіслав Грохольський.
Незважаючи на перебудови, головний корпус носив на собі сліди замку і до кінця називався «П'ятничанський замок». Побудований у формах раннього класицизму. Цегляний, прямокутний в плані, триповерховий, з бічними ризалітами на головному і парковому фасадах. Кути будівлі рустовані. Стіни вінчає карниз доричного ордера.
Спочатку по обох сторонах палацу розміщувалися цегляні квадратні в плані двоповерхові флігелі, сполучені з ним одноповерховими напівциркульними галереями з колонадою (нині не існують). Перший поверх головного фасаду палацу був акцентований вбудованим між ризалітами шестиколонним портиком з терасою, а вікна були оформлені трикутними сандриками.
В замку були зали: мисливська, чорна, арабська, турецька, гербова, столова, помпейська, в замку містилась також каплиця. Крім того, була велика бібліотека на 10 000 томів французькою, польською і англійською мовами та багато родинних портретів відомих майстрів, а також інших картин різних майстрів. Була в замку колекція зброї та лицарських лаштунків.
Флігель палацу також був збудований наприкінці 18ст. Споруда цегляна, прямокутна в плані, двоповерхова, з центральним арочним проїздом в першому поверсі. Головний фасад в традиційній схемі класицизму розчленований спареними пілястрами тосканського ордера, піднятими на рустований цоколь. У кінці XIX ст. до західного, а в середині XX ст. до північного (задньому) фасадам були прибудовані господарські будівлі.
Поруч з флігелем - руїни павільйону у вигляді цегляної, круглої в плані, двох'ярусної вежі без завершення, з кладкою під великий руст. Другий ярус прорізає невеликими віконними отворами з наличниками. У першому ярусі розташовані декілька декоративних бійниць.
По комплексу павільйону входить двоповерхова будівля водокачки кінця XIX ст., виконана в романтичних формах неоготики з дикого каменю (цокольний поверх) і цеглини. Будівля в плані - витягнутий прямокутник з круглою кутовою вежею, завершеною, як і основний об'єм, зубцями.
На території замку містилась стайня для расових коней. В стайні було 36 коней арабської породи, рід яких ішов від арабських коней Вацлава Жевуського. Біля стайні стояла кругла башта. Возовня містила колекцію старих карет. До замку вела липова алея, посаджена на честь відвідин 17 листопада 1781 року короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовскі. Алея проіснувала до 40-х років XX ст. Парк займав 8 га. Старосвітський парк був перероблений Діонісієм Міклером близько 1830 року. В парку існувала оранжерея. На відстані півтора кілометра від замку розташованувався Чорний ліс, в якому містився звіринець. В звіринцю було 150 оленів. В замковій псярні тримали хортів та гончих псів (огири). Перед замком існували 2 газони. Сам замок-палац мав каналізаційну систему, містив кілька лазень. Вода надходила з криниці завглибшки 84 м, з яких 40 були прорубані в скелі.
17 січня 1918 року палац був спалений. У часи гетьмана Скоропадського Здзіслав, граф Грохольський, повернувся до Пятничан, приблизно тоді ж він покрив мури дахом. Сьогодні на території маєтку розташований Вінницький обласний клінічний ендокринологічний диспансер, а в самому будинку - адміністрація диспансеру.
Старий будинок в П'ятничанах: