Пішки до Раю
Одного вихідного дня, коли я ще працював у Львові, згадав, що давно не був у своїх улюблених Бережанах і вирішив проїхатися туди, одночасно відвідавши Поморяни і Рай, в яких також давненько не бував. Але якби знав, через що доведеться пройти, діставшись Бережан і Раю, я б швидше б за все сидів вдома. Автобус без проблем довіз мене до Поморян, оглянувши які, я планував подорожувати далі у напрямку Бережан. Але цей шлях в майже три десятки кілометрів довелося долати пішки. Було непросто, але в підсумку поїздка (точніше, похід) вийшла непогана.
Вийшовши з автобуса, пішов оглядати Поморяни.
Замок з кожним роком розвалюється все більше і більше. Із смертю Бориса Возницького надія на його відновлення також вмерла.
Залишки ліпнини ще можна побачити:
Разом із замком помирає неоготична ратуша:
А ось костел Святої Трійці (1748 рік) живий:
Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці, 1690 р.:
На цвинтарі знайшов капличку, яку раніше не бачив:
Оглянувши Поморяни пішов на автобусну зупинку, щоб їхати в Бережани. Дізнаюсь, що автобус в тому напрямку буде лише після обіду. Зараз ранок. Думаю що робити, оглядаю поглядом навколишню місцевість. На горизонти видніється дерев'яна церква в Розгадові. Приймаю рішення йти пішки принаймні до Розгадова:
Позаду залишаються Поморяни з їхнім замком:
Опільські краєвиди милують око. Але по дорозі до Розгадова мене не обігнала жодна машина.
Так і дійшов до Розгадова. Церкву Святої Параскеви (1911 р.) пофарбували. Раніше вона виглядала так.
Важко щось додати:
Намагання застопити машину в Розгадові успіхом не увінчалося. Йду й далі пішки. Зліва від траси незабаром з'являється маленьке село Пліхів з хатками під атентичними черепичними дахами:
В Пліхові є дерев'яна церква. Ще є руїни невеличкого костелу, але з дороги я їх не побачив.
Ще близько години пішки (машин майже немає або не зупиняються) і починається село Урмань. Хатки тут також цікаві, типово опільські:
В селі є дуже гарна дерев'яна церква Петра і Павла, 1668 рік:
Є також мурований храм, значно пізнішого періоду будівництва:
За Урманю починається довге водосховище:
За ним - село Надрічне з руїнами симпатичного костелу:
Тим, хто подорожує цим маршрутом, дуже рекомендує заїхати в Біще, щоб подавитися вражаючі руїни оборонного костелу. Поворот на Біще - в Надрічному.
Йду далі, не відчуваючи ніг. Невже те, на горизонті - Бережани?
Виявляєть, так! Нарешті!
В Бережанському замку цього дні було свято, йому ж і присвячене:
Стан замку не змінився:
Костел-усипальниця Сенявських як зважди в риштуваннях:
За те у замковому дворі побудували модель замку:
Панорама замкового двору:
Кругла вежа-донжон:
Герб Сенявських над замурованим входом:
Панорама Бережан з пагорба з кляштором бернардинців:
В самому кляшторі бернардинців (30-ті роки XVII століття) зараз - в'язниця:
Ратуша, 1803 р.:
Будинок допомогової каси, 1910 р.:
Руїни синагоги, 1718 р.:
Вулиця Вірменська та вірменський костел:
Вілла Андрія Чайковського, 1890 р:
Вілла Дубицького:
Парафіяльний костел, 1620 р. та його дзвіниця:
По дорозі до Раю на цвнтарі знайшов капличку:
Ця маленька костелоподібна церква - це вже Рай:
Райський парк:
В Раю Микола Адам Сенявський збудував собі мисливський палац, в якому бував і Пьотр І:
Елементи декору палацу:
Ну хіба не рай?
До побачення, Рай!
Вийшовши з автобуса, пішов оглядати Поморяни.
Замок з кожним роком розвалюється все більше і більше. Із смертю Бориса Возницького надія на його відновлення також вмерла.
Залишки ліпнини ще можна побачити:
Разом із замком помирає неоготична ратуша:
А ось костел Святої Трійці (1748 рік) живий:
Дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці, 1690 р.:
На цвинтарі знайшов капличку, яку раніше не бачив:
Оглянувши Поморяни пішов на автобусну зупинку, щоб їхати в Бережани. Дізнаюсь, що автобус в тому напрямку буде лише після обіду. Зараз ранок. Думаю що робити, оглядаю поглядом навколишню місцевість. На горизонти видніється дерев'яна церква в Розгадові. Приймаю рішення йти пішки принаймні до Розгадова:
Позаду залишаються Поморяни з їхнім замком:
Опільські краєвиди милують око. Але по дорозі до Розгадова мене не обігнала жодна машина.
Так і дійшов до Розгадова. Церкву Святої Параскеви (1911 р.) пофарбували. Раніше вона виглядала так.
Важко щось додати:
Намагання застопити машину в Розгадові успіхом не увінчалося. Йду й далі пішки. Зліва від траси незабаром з'являється маленьке село Пліхів з хатками під атентичними черепичними дахами:
В Пліхові є дерев'яна церква. Ще є руїни невеличкого костелу, але з дороги я їх не побачив.
Ще близько години пішки (машин майже немає або не зупиняються) і починається село Урмань. Хатки тут також цікаві, типово опільські:
В селі є дуже гарна дерев'яна церква Петра і Павла, 1668 рік:
Є також мурований храм, значно пізнішого періоду будівництва:
За Урманю починається довге водосховище:
За ним - село Надрічне з руїнами симпатичного костелу:
Тим, хто подорожує цим маршрутом, дуже рекомендує заїхати в Біще, щоб подавитися вражаючі руїни оборонного костелу. Поворот на Біще - в Надрічному.
Йду далі, не відчуваючи ніг. Невже те, на горизонті - Бережани?
Виявляєть, так! Нарешті!
В Бережанському замку цього дні було свято, йому ж і присвячене:
Стан замку не змінився:
Костел-усипальниця Сенявських як зважди в риштуваннях:
За те у замковому дворі побудували модель замку:
Панорама замкового двору:
Кругла вежа-донжон:
Герб Сенявських над замурованим входом:
Панорама Бережан з пагорба з кляштором бернардинців:
В самому кляшторі бернардинців (30-ті роки XVII століття) зараз - в'язниця:
Ратуша, 1803 р.:
Будинок допомогової каси, 1910 р.:
Руїни синагоги, 1718 р.:
Вулиця Вірменська та вірменський костел:
Вілла Андрія Чайковського, 1890 р:
Вілла Дубицького:
Парафіяльний костел, 1620 р. та його дзвіниця:
По дорозі до Раю на цвнтарі знайшов капличку:
Ця маленька костелоподібна церква - це вже Рай:
Райський парк:
В Раю Микола Адам Сенявський збудував собі мисливський палац, в якому бував і Пьотр І:
Елементи декору палацу:
Ну хіба не рай?
До побачення, Рай!