Чернігів, ч.2: Троїцько-Іллінський монастир
див. також:
Чернігівський дитинець
Троїцько-Іллінський чоловічий монастир знаходиться на південно-західній околиці Чернігова на так званих «Болдиних горах». Православна обитель була заснована близько 1069 року Антонієм Печерським. У давні часи на цих горах були язичницькі капища. За переказами, в них Антоній Печерський викопав печери і заснував монастир, який у 1239 році був зруйнований монголо-татарами. Відбудували монастир 1649 року коштом чернігівського полковника Степана Пободайла. З другої половити XVII століття він був кафедрою чернігівських архієпископів. У 1679 році у монастир переведено Новгород-Сіверську друкарню.
З ініціативи архієпископа Лазаря Барановича коштом чернігівського полковника Василя Дунін-Борковського за допомогою також гетьмана Івана Мазепи у 1679 - 1689 роках збудували величний собор Святої Трійці. З того часу монастир називався Троїцько-Іллінським. 1786 року монастир закрито і перетворено на архієрейський дім. За радянської влади монастир, як церковний осередок, був ліквідований.
Сьогодні комплекс монастиря включає в себе Троїцький собор, Введенську трапезну церкву, дзвіницю, будинок архієрея, мур із баштами, корпуси келії та Іллінську церкву з Антонієвими печерами. Але останнім буде присвячено окрему розповідь.
Свято-Троїцький кафедральний собор - шедевр козацького (мазепинського) бароко - є головним собором монастиря та кафедральним собором Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Московського Патріархату). Він був закладений у 1679 р. Лазарем Барановичем за проектом і під керівництвом архітектора Іоанна Баптиста. Кошти на будівництво виділив гетьман України Іван Мазепа. Будівництво храму завершено у 1695 році.
За період існування він неодноразово горів, перебудовувався, але в результаті реставраційних робіт в 80-х роках ХХ ст. собор відновлено в первісних формах XVII ст. Автор проекту реставрації - київський архітектор М.М.Говденко.
Собор є визначною пам'яткою, яка розкриває шляхи становлення і розвитку архітектури українського бароко. Це тринавовий, шестистовпний, триапсидний храм. За своїм планом він наслідує традиції мурованого храмового будівництва княжої Русі. Верх собору лаконічно прикрашають сім барокових бань: головна баня вивершується над центром, дві менші здіймаються на бокових вежах західного фасаду, а решта розташована на основному об'ємі споруди.
Стіни собору, вікна, арковидні і квадратні ніші - заглиблення, які імітують вікна, багато прикрашені бароковими вертикальними та горизонтальними профільними лініями і напівколонками. Ніші заповнені розписами. В другому ярусі Троїцького собору над входом виділяється вікно у вигляді православного хреста, що є особливою ознакою чернігівських барокових храмів кін. XVII - поч. XVIII ст.
Каплички біля собору:
Введенська трапезна церква - другий храм, що входить до складу Троїцького монастиря. Була побудована в 1677 - 1679 роках, тобто ще до зведення головної споруди цього ансамблю - Троїцького собору. Це - єдина двобанна церква, що збереглась на лівобережній Україні.
Будинок архієрея (1750 р.):
Корпуси келій (70-ті роки XVIII ст.):
Одна з кутових башт:
Дзвіницю у стилі бароко було збудовано у 1774 - 1775 роках:
Беффруа по-українські:
На її верхній ярус можна піднятися всього за 2 гривні. Панорами з дзвіниці - приголомшливі:
Район залізничного вокзалу:
Панорама міста:
Єлецький монастир і Катерининська церква:
Єлецький монастир:
Дитинець:
Долина Десни:
ПРОДОВЖЕННЯ - У НАСТУПНІЙ ЧАСТИНІ
Чернігівський дитинець
Троїцько-Іллінський чоловічий монастир знаходиться на південно-західній околиці Чернігова на так званих «Болдиних горах». Православна обитель була заснована близько 1069 року Антонієм Печерським. У давні часи на цих горах були язичницькі капища. За переказами, в них Антоній Печерський викопав печери і заснував монастир, який у 1239 році був зруйнований монголо-татарами. Відбудували монастир 1649 року коштом чернігівського полковника Степана Пободайла. З другої половити XVII століття він був кафедрою чернігівських архієпископів. У 1679 році у монастир переведено Новгород-Сіверську друкарню.
З ініціативи архієпископа Лазаря Барановича коштом чернігівського полковника Василя Дунін-Борковського за допомогою також гетьмана Івана Мазепи у 1679 - 1689 роках збудували величний собор Святої Трійці. З того часу монастир називався Троїцько-Іллінським. 1786 року монастир закрито і перетворено на архієрейський дім. За радянської влади монастир, як церковний осередок, був ліквідований.
Сьогодні комплекс монастиря включає в себе Троїцький собор, Введенську трапезну церкву, дзвіницю, будинок архієрея, мур із баштами, корпуси келії та Іллінську церкву з Антонієвими печерами. Але останнім буде присвячено окрему розповідь.
Свято-Троїцький кафедральний собор - шедевр козацького (мазепинського) бароко - є головним собором монастиря та кафедральним собором Чернігівської єпархії Української Православної Церкви (Московського Патріархату). Він був закладений у 1679 р. Лазарем Барановичем за проектом і під керівництвом архітектора Іоанна Баптиста. Кошти на будівництво виділив гетьман України Іван Мазепа. Будівництво храму завершено у 1695 році.
За період існування він неодноразово горів, перебудовувався, але в результаті реставраційних робіт в 80-х роках ХХ ст. собор відновлено в первісних формах XVII ст. Автор проекту реставрації - київський архітектор М.М.Говденко.
Собор є визначною пам'яткою, яка розкриває шляхи становлення і розвитку архітектури українського бароко. Це тринавовий, шестистовпний, триапсидний храм. За своїм планом він наслідує традиції мурованого храмового будівництва княжої Русі. Верх собору лаконічно прикрашають сім барокових бань: головна баня вивершується над центром, дві менші здіймаються на бокових вежах західного фасаду, а решта розташована на основному об'ємі споруди.
Стіни собору, вікна, арковидні і квадратні ніші - заглиблення, які імітують вікна, багато прикрашені бароковими вертикальними та горизонтальними профільними лініями і напівколонками. Ніші заповнені розписами. В другому ярусі Троїцького собору над входом виділяється вікно у вигляді православного хреста, що є особливою ознакою чернігівських барокових храмів кін. XVII - поч. XVIII ст.
Каплички біля собору:
Введенська трапезна церква - другий храм, що входить до складу Троїцького монастиря. Була побудована в 1677 - 1679 роках, тобто ще до зведення головної споруди цього ансамблю - Троїцького собору. Це - єдина двобанна церква, що збереглась на лівобережній Україні.
Будинок архієрея (1750 р.):
Корпуси келій (70-ті роки XVIII ст.):
Одна з кутових башт:
Дзвіницю у стилі бароко було збудовано у 1774 - 1775 роках:
Беффруа по-українські:
На її верхній ярус можна піднятися всього за 2 гривні. Панорами з дзвіниці - приголомшливі:
Район залізничного вокзалу:
Панорама міста:
Єлецький монастир і Катерининська церква:
Єлецький монастир:
Дитинець:
Долина Десни:
ПРОДОВЖЕННЯ - У НАСТУПНІЙ ЧАСТИНІ