Блуа
Колишня столиця Франції не відрізняється пишністю і строкатістю. Про її могутність нагадує хіба що королівський замок Блуа, який не лише є найбільшим в долині Луари, але й увібрав в себе всю еволюцію французьких архітектурних стилів. Саме місто досить скромне, хоча і середньовіччям тут віддає скрізь. Як і будь-яке місто Луари, Блуа - чорно-біле, а точніше брудно-біле або сіре. Як правило, луарські містечка - це одно-двохповерхові будиночки з білого піщаника. Іноді на фасадах будинків - вкраплення з червоної цегли. Іноді трапляються і фахверкові будиночки - але також дуже стримані, однокольорові.
Сьогодні Блуа - головне місто департаменту Луар і Шер, що стоїть на правому високому березі Луари між Орлеаном і Туром. Населення складає 47,8 тис. мешканців. Перед тим, як розпочати прогулянку місто, раджу завітати кафешку напроти залізничного вокзалу. Там - неймовірно смачні страви французького бістро. Коштує все копійки по французьким міркам. Я сам заходив туди двічі і прикладав багато зусиль, щоб встати із-за столу і піти роздивлятися місто.
У середньовіччя володарі місцевості, графи Блуа, володіли також Шампанью. Етьен де Блуа був королем Англії, а Шарль де Блуа - герцогом Бретані. Коли прадавній графський рід, до якого належав також англійський король Стефан (1135-1154 рр.), згас у чоловічому коліні, графство Блуа перейшло за шлюбним договором до дому Шатийон, останній нащадок якого продав свої володіння синові Карла V, герцогові Людовику Орлеанському.
Під управлінням Орлеанів Блуа відігравав значну роль. Людовик Орлеанський і його дружина, Валентина Висконті з Мілана, поклали початок зборам книг і документів, з яких потім утворювалася знаменита палацова бібліотека, збагачена скарбами, награбованими в Мілане і Неаполі. Після вбивства Людовика I Орлеанського у 1407 році Блуа 20 років залишався у володінні його родини. Герцог Карл Орлеанський тримав тут блискуче подвір’я. При Карі, який був видатним поетом, в Блуа влаштовувалися поетичні змагання.
Блуа був приєднаний до корони в 1498 році. Син герцога Карла Орлеанського король Франції Людовик XII, що народився в Блуа, часто скликав сюди державні чини і вирішував у замку найважливіші державні справи. 15 січня 1499 року тут був укладений союз між Францією і Венецією, а 14 березня 1513 року наступальний і оборонний союз проти Папи та імператора. 1 грудня 1513 року відразу підписаний мирний договір між Людовиком XII і Фердинандом Арагонським. Те ж саме відбувалося при Франциску I.
В 1588 Генріх III скликав у Блуа сейм, щоб заманити сюди герцога Генріха де Гіза і кардинала Людвіга де Гіза, які були вбиті в ніч із 11 на 12 грудня в «чорній кімнаті» замка. У цьому ж замку, в 1589 році вмерла Катерина Медичі.
Починаючи з Генріха IV, Блуа перестав бути королівською резиденцією і з тих пір втратив свою історичну роль. Людовик XIII передав замок братові своєму Гастону Орлеанському, після смерті якого він дістався братові Людовика XIV Філіпу. 1 квітня 1814 року в Блуа прибула імператриця Марія Луїза зі своїм сином і звідси видала відозву до французів. У грудні 1870 року Блуа був зайнятий прусськими військами і залишався в їхніх руках до кінця попереднього мирного договору.
Центр Блуа досить компактний, але й не дуже маленький. Старе місто розташоване на левом березі Луари, через яку перекинуть кам'яний міст на 11 арках довжиною в 305 м, що з'єднує місто з передмістям Вьєнна. Старе місто зберегло відмітні риси середньовічного міста зі звивистими крутими вулицями.
З замку дуже добре видно церкву Сен-Николя (Église St-Nicolas, XII-XIII ст.). Належала монастирю бенедикток. На відміну від більшості французьких храмів, це - зовсім не полум’яніюча готика, поєднання готичного і романського стилів. Храм виглядає дуже строгим і похмурим.
Але головний храм Блуа - це, все ж таки, не Сен-Николя , а катедральний собор Сен-ЛуЇ (Cathédrale St-Louis). Стара церква, що стояла на місці собору Сен-Луї, була зруйнована ураганом в 1678 році. Тоді ж її перебудували в готичному стилі. Від первісної будівлі збереглися східний фасад і апсиди.
Добре видно риси полум’яніючої готики:
Головний портал собору:
Ще один храм Блуа - Сен-Вінсент у стилі бароко, XVII століття:
Одна з середньовічних башт міста:
Палац юстицій:
Палац культури:
Будинок фабрики шоколаду:
Середньовічні вулички з фахверковими будинками:
Сьогодні Блуа - головне місто департаменту Луар і Шер, що стоїть на правому високому березі Луари між Орлеаном і Туром. Населення складає 47,8 тис. мешканців. Перед тим, як розпочати прогулянку місто, раджу завітати кафешку напроти залізничного вокзалу. Там - неймовірно смачні страви французького бістро. Коштує все копійки по французьким міркам. Я сам заходив туди двічі і прикладав багато зусиль, щоб встати із-за столу і піти роздивлятися місто.
У середньовіччя володарі місцевості, графи Блуа, володіли також Шампанью. Етьен де Блуа був королем Англії, а Шарль де Блуа - герцогом Бретані. Коли прадавній графський рід, до якого належав також англійський король Стефан (1135-1154 рр.), згас у чоловічому коліні, графство Блуа перейшло за шлюбним договором до дому Шатийон, останній нащадок якого продав свої володіння синові Карла V, герцогові Людовику Орлеанському.
Під управлінням Орлеанів Блуа відігравав значну роль. Людовик Орлеанський і його дружина, Валентина Висконті з Мілана, поклали початок зборам книг і документів, з яких потім утворювалася знаменита палацова бібліотека, збагачена скарбами, награбованими в Мілане і Неаполі. Після вбивства Людовика I Орлеанського у 1407 році Блуа 20 років залишався у володінні його родини. Герцог Карл Орлеанський тримав тут блискуче подвір’я. При Карі, який був видатним поетом, в Блуа влаштовувалися поетичні змагання.
Блуа був приєднаний до корони в 1498 році. Син герцога Карла Орлеанського король Франції Людовик XII, що народився в Блуа, часто скликав сюди державні чини і вирішував у замку найважливіші державні справи. 15 січня 1499 року тут був укладений союз між Францією і Венецією, а 14 березня 1513 року наступальний і оборонний союз проти Папи та імператора. 1 грудня 1513 року відразу підписаний мирний договір між Людовиком XII і Фердинандом Арагонським. Те ж саме відбувалося при Франциску I.
В 1588 Генріх III скликав у Блуа сейм, щоб заманити сюди герцога Генріха де Гіза і кардинала Людвіга де Гіза, які були вбиті в ніч із 11 на 12 грудня в «чорній кімнаті» замка. У цьому ж замку, в 1589 році вмерла Катерина Медичі.
Починаючи з Генріха IV, Блуа перестав бути королівською резиденцією і з тих пір втратив свою історичну роль. Людовик XIII передав замок братові своєму Гастону Орлеанському, після смерті якого він дістався братові Людовика XIV Філіпу. 1 квітня 1814 року в Блуа прибула імператриця Марія Луїза зі своїм сином і звідси видала відозву до французів. У грудні 1870 року Блуа був зайнятий прусськими військами і залишався в їхніх руках до кінця попереднього мирного договору.
Центр Блуа досить компактний, але й не дуже маленький. Старе місто розташоване на левом березі Луари, через яку перекинуть кам'яний міст на 11 арках довжиною в 305 м, що з'єднує місто з передмістям Вьєнна. Старе місто зберегло відмітні риси середньовічного міста зі звивистими крутими вулицями.
З замку дуже добре видно церкву Сен-Николя (Église St-Nicolas, XII-XIII ст.). Належала монастирю бенедикток. На відміну від більшості французьких храмів, це - зовсім не полум’яніюча готика, поєднання готичного і романського стилів. Храм виглядає дуже строгим і похмурим.
Але головний храм Блуа - це, все ж таки, не Сен-Николя , а катедральний собор Сен-ЛуЇ (Cathédrale St-Louis). Стара церква, що стояла на місці собору Сен-Луї, була зруйнована ураганом в 1678 році. Тоді ж її перебудували в готичному стилі. Від первісної будівлі збереглися східний фасад і апсиди.
Добре видно риси полум’яніючої готики:
Головний портал собору:
Ще один храм Блуа - Сен-Вінсент у стилі бароко, XVII століття:
Одна з середньовічних башт міста:
Палац юстицій:
Палац культури:
Будинок фабрики шоколаду:
Середньовічні вулички з фахверковими будинками: