Нотр-Дам де Парі
Нотр-Дам - один з головних символів Парижа поряд з Ейфелевою вежею, Тріумфальною аркою чи Мулен Ружем. Але, на відміну він вище переліченого, Паризький собор - символ справжній, достойний і майже вічний: він ненабагато молодший за сам Париж. Для того, хто вперше бачить справжню готику (а така є лише у Франції), носієм якої є Нотр-Дам де Парі, враження від побаченого зашкалюють. Так було і зі мною. Я просто не уявляв, якими будуть ці враження, коли я побачу собори в Руані, Турі і Амьєні. Але на той момент паризький Нотр-Дам був для мене неперевершеним.
Він - одна з перших споруд, в якій остаточно сформувався готичний стиль, хоча в ньому ще збереглися деякі особливості романської архітектури: масивні, круглі в плані стовпи, а також масивні стіни, деяка затемненість інтер'єра. Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва стоїть на острові Сіте - місці, де виник Париж. Раніше на його місці стояла перша християнська церква Парижу - базиліка Святого Стефана. Цей храм був побудований на місці галло-римського храму Юпітеру, що стояв тут за часів римської влади.
Собор був спланований у ХІІ ст. Морісом де Сюллі. В 1163 році Людовиком VII було закладено перший камінь фундаменту, але розділяється думка про те хто саме - єпископ Моріс де Сюллі або Папа Олександр III заклав перший камінь. Будівництво тривало понад сто років. За задумами, він мав поміщати всіх жителів Парижу (10 000 чоловік), але за час будівництва кількість мешканців міста збільшилось у декілька разів.
Будівництво західного фронтону з його відмітними двома баштами почалося в приблизно в 1200 році, перш ніж центральний підхід до вівтарю був закінчений. За період будівництва численні архітектори брали в ньому участь, про що свідчать стилі, що відрізняються, і різна висота західної сторони і башти. Башти були закінчені в 1245, а весь собор в 1345 році.
В часи Людовіка XIV, в кінці XVII століття собор пережив серйозні зміни: могили і вітражі були зруйновані. В результаті французької Революції, в кінці XVIII століття багато що зі скарбів собору було зруйновано або вкрадено, проте великі дзвони собору уникнули долі бути переплавленими; сам собор використовувався як продовольчий склад.
Реставрація була почата в 1841 р., під керівництвом архітектора Віолле-ле-Дюка (1814-1879). Цей талановитий паризький реставратор також займався реставрацією Лаонського і Ам'єнського соборів, фортеці Каркассон на півдні Франції і готичної церкви Сент-Шапель. Відновлення тривало 23 роки і включало будівництво шпилю. Його ідеям також належить галерея химер.
Собор був місцем суспільного життя міста. Його оточували численні лавки та ятки, де продавали різноманітні товари. Купці тут заключали угоди, а світські дами приходили похизуватись своїм вбранням. Також тут обмінювались новинами та плітками. Тут влаштовували танці та карнавали, грали у м'яч. Під час небезпеки в соборі знаходили притулок мешканці сусідніх селищ не тільки зі своїми пожитками, а навіть і з худобою. Також в соборі професори читали лекції своїм студентам, роблячи перерву під час богослужінь.
Докладніше зупинюсь на головному фасаді храму, який і є його обличчям. Створення західного фасаду собору розпочалося близько 1200 року і завершилося спорудженням спочатку Північної вежі в 1240 році, а потім й Південної в 1250 роках. Ширина фасаду становить 41 метр, висота до основи башт - 43, до їхніх верхівок - 63 метри.
Високо підносяться над площею могутні башти. Це ще не високі шпилясті беффруа пізніших часів, проте вони нічого спільного не мають з романськими глухими баштами. Широкі, стрільчасті прорізи і безліч вертикальних тяг роблять їх легкими й ажурними. Нижче - верхній ярус собору з прозорого мережива декоративної аркади, ще нижче - середній ярус з величезним круглим вікном - "розою".
Посередині фасаду, над галереєю королів, знаходиться круглий вітраж Велика Роза, створена в 50-х роках XIII століття, діаметром 9,6 метри. Створена 1225 року, роза знаходиться за статуєю Діви Марії з малим Ісусом, з обох боків котрої знаходяться статуї Адама і Єви, що символізують первородний гріх. Ця скульптурна композиція було відновлена в XIX столітті архітектором Віолле-ле-Дюком.
Попід балюстрадою знаходиться галерея королів - 28 статуй, що зображають царів Юдеї. Встановлені в XIII столітті, статуї правителів Юдеї стали уособлювати правителів Франції, тому під час Французької революції 1789 року ці статуї біли знищені революціонерами, як символ монархії та деспотизму.
В 1847 році, коли архітектори Віолле-ле-Дюк та Лассюс взялися за відновлення собору, в галереї не залишилося жодної статуї. Сучасні статуї були створені майстернею Жофруа-Дешома. В 1977 році в ході ремонтних робіт на вулиці Шосе-д'Антен робітниками було знайдено 143 фрагменти старовинних статуй царів, які нині експонуються в музеї Клюні.
Під галереєю королів знаходяться три портали. Центральний портал Страшного суду є найвищим з-поміж трьох інших. Лівий портал присвячений Богородиці, правий - святій Анні. На порталах містяться зображення великої кількості всіляких персонажів. В нішах між порталами встановлені статуї, відновлені в XIX столітті Віолле-ле-Дюком. Справа від порталу святої Анни в ніші розміщена статуя диякона святого Етьєна, зліва від порталу Богородиці - статуя єпископа святого Дені. Справа та зліва від порталу Страшного Суду знаходяться алегоричні статуї Синагоги та Церкви відповідно.
Портал Страшного Суду є наймолодшим з-поміж всіх трьох порталів Собору Паризької Богоматері, він створювався впродовж 1220-1230-х років. Портал відтворює сцену Страшного Суду, що описана в Євангелії від Матвея.
На нижньому рівні зображено сцену, коли мертві воскрешаються, кидаючи свої могили. На наступному рівні розміщено скульптурне зображення архангела Михаїла, який тримає ваги. На вагах архангел зважує душі померлих та визначає, хто з померлих направити до раю (ліворуч), а кого до пекла (праворуч). На верхньому рівні зображено Христа, що сидить на троні. Спаситель підіймає свої руки вгору, демонструючи рани на долонях та на боці, обабіч нього стоять янголи, що тримають в руках символи віри: янгол зліва - спис, янгол справа - хрест. Скульптурна композиція довершується фігурами Івана Богослова ліворуч та Діви марії праворуч, що стоять навколішки перед Спасителем.
В 1771 році архітектор Жак-Жермен Суффло на замовлення архієпископа та Капітули прибрав стовп, що підтримував портал. В 1792 році революціонери зруйнували портал, який був відновлений лише в XIX столітті.
З обох боків воріт розміщено 13 скульптур апостолів у повний зріст. З лівого боку скульптури Варфоломія, Симона, Якова Молодшого, Іваана, Андрія та Петра, з правого боку скульптури Павла, Якова Старшого, Хоми, Пилипа, Юди та Матвія. По середині роміщено статую Ісуса. Під статуями апостолів знаходяться картини, що відображають чесноти та пороки, які їм протидіють. Подібна тема відображена в Південній Троянді.
Південна Роза була створена за часів правління короля Людовика IX, автором вітражу був спочатку Жан де Шель, потім П'єр де Монтро. Роза була завершена 1260 року, її діаметр становить 12,9 метри, а з урахуванням вікон, що під нею, її висота складаю близько 19 метрів. Тема Троянди присвячена Новому Заповіту.
Вид собору з тилу:
Горгулії:
Зайдемо в середину:
Головний вівтар:
Вітражі:
Північна Роза:
Південна Роза:
Орган і головна роза:
Скульптурна композиція в одній з каплиць:
Він - одна з перших споруд, в якій остаточно сформувався готичний стиль, хоча в ньому ще збереглися деякі особливості романської архітектури: масивні, круглі в плані стовпи, а також масивні стіни, деяка затемненість інтер'єра. Один з найпрекрасніших витворів готичного мистецтва стоїть на острові Сіте - місці, де виник Париж. Раніше на його місці стояла перша християнська церква Парижу - базиліка Святого Стефана. Цей храм був побудований на місці галло-римського храму Юпітеру, що стояв тут за часів римської влади.
Собор був спланований у ХІІ ст. Морісом де Сюллі. В 1163 році Людовиком VII було закладено перший камінь фундаменту, але розділяється думка про те хто саме - єпископ Моріс де Сюллі або Папа Олександр III заклав перший камінь. Будівництво тривало понад сто років. За задумами, він мав поміщати всіх жителів Парижу (10 000 чоловік), але за час будівництва кількість мешканців міста збільшилось у декілька разів.
Будівництво західного фронтону з його відмітними двома баштами почалося в приблизно в 1200 році, перш ніж центральний підхід до вівтарю був закінчений. За період будівництва численні архітектори брали в ньому участь, про що свідчать стилі, що відрізняються, і різна висота західної сторони і башти. Башти були закінчені в 1245, а весь собор в 1345 році.
В часи Людовіка XIV, в кінці XVII століття собор пережив серйозні зміни: могили і вітражі були зруйновані. В результаті французької Революції, в кінці XVIII століття багато що зі скарбів собору було зруйновано або вкрадено, проте великі дзвони собору уникнули долі бути переплавленими; сам собор використовувався як продовольчий склад.
Реставрація була почата в 1841 р., під керівництвом архітектора Віолле-ле-Дюка (1814-1879). Цей талановитий паризький реставратор також займався реставрацією Лаонського і Ам'єнського соборів, фортеці Каркассон на півдні Франції і готичної церкви Сент-Шапель. Відновлення тривало 23 роки і включало будівництво шпилю. Його ідеям також належить галерея химер.
Собор був місцем суспільного життя міста. Його оточували численні лавки та ятки, де продавали різноманітні товари. Купці тут заключали угоди, а світські дами приходили похизуватись своїм вбранням. Також тут обмінювались новинами та плітками. Тут влаштовували танці та карнавали, грали у м'яч. Під час небезпеки в соборі знаходили притулок мешканці сусідніх селищ не тільки зі своїми пожитками, а навіть і з худобою. Також в соборі професори читали лекції своїм студентам, роблячи перерву під час богослужінь.
Докладніше зупинюсь на головному фасаді храму, який і є його обличчям. Створення західного фасаду собору розпочалося близько 1200 року і завершилося спорудженням спочатку Північної вежі в 1240 році, а потім й Південної в 1250 роках. Ширина фасаду становить 41 метр, висота до основи башт - 43, до їхніх верхівок - 63 метри.
Високо підносяться над площею могутні башти. Це ще не високі шпилясті беффруа пізніших часів, проте вони нічого спільного не мають з романськими глухими баштами. Широкі, стрільчасті прорізи і безліч вертикальних тяг роблять їх легкими й ажурними. Нижче - верхній ярус собору з прозорого мережива декоративної аркади, ще нижче - середній ярус з величезним круглим вікном - "розою".
Посередині фасаду, над галереєю королів, знаходиться круглий вітраж Велика Роза, створена в 50-х роках XIII століття, діаметром 9,6 метри. Створена 1225 року, роза знаходиться за статуєю Діви Марії з малим Ісусом, з обох боків котрої знаходяться статуї Адама і Єви, що символізують первородний гріх. Ця скульптурна композиція було відновлена в XIX столітті архітектором Віолле-ле-Дюком.
Попід балюстрадою знаходиться галерея королів - 28 статуй, що зображають царів Юдеї. Встановлені в XIII столітті, статуї правителів Юдеї стали уособлювати правителів Франції, тому під час Французької революції 1789 року ці статуї біли знищені революціонерами, як символ монархії та деспотизму.
В 1847 році, коли архітектори Віолле-ле-Дюк та Лассюс взялися за відновлення собору, в галереї не залишилося жодної статуї. Сучасні статуї були створені майстернею Жофруа-Дешома. В 1977 році в ході ремонтних робіт на вулиці Шосе-д'Антен робітниками було знайдено 143 фрагменти старовинних статуй царів, які нині експонуються в музеї Клюні.
Під галереєю королів знаходяться три портали. Центральний портал Страшного суду є найвищим з-поміж трьох інших. Лівий портал присвячений Богородиці, правий - святій Анні. На порталах містяться зображення великої кількості всіляких персонажів. В нішах між порталами встановлені статуї, відновлені в XIX столітті Віолле-ле-Дюком. Справа від порталу святої Анни в ніші розміщена статуя диякона святого Етьєна, зліва від порталу Богородиці - статуя єпископа святого Дені. Справа та зліва від порталу Страшного Суду знаходяться алегоричні статуї Синагоги та Церкви відповідно.
Портал Страшного Суду є наймолодшим з-поміж всіх трьох порталів Собору Паризької Богоматері, він створювався впродовж 1220-1230-х років. Портал відтворює сцену Страшного Суду, що описана в Євангелії від Матвея.
На нижньому рівні зображено сцену, коли мертві воскрешаються, кидаючи свої могили. На наступному рівні розміщено скульптурне зображення архангела Михаїла, який тримає ваги. На вагах архангел зважує душі померлих та визначає, хто з померлих направити до раю (ліворуч), а кого до пекла (праворуч). На верхньому рівні зображено Христа, що сидить на троні. Спаситель підіймає свої руки вгору, демонструючи рани на долонях та на боці, обабіч нього стоять янголи, що тримають в руках символи віри: янгол зліва - спис, янгол справа - хрест. Скульптурна композиція довершується фігурами Івана Богослова ліворуч та Діви марії праворуч, що стоять навколішки перед Спасителем.
В 1771 році архітектор Жак-Жермен Суффло на замовлення архієпископа та Капітули прибрав стовп, що підтримував портал. В 1792 році революціонери зруйнували портал, який був відновлений лише в XIX столітті.
З обох боків воріт розміщено 13 скульптур апостолів у повний зріст. З лівого боку скульптури Варфоломія, Симона, Якова Молодшого, Іваана, Андрія та Петра, з правого боку скульптури Павла, Якова Старшого, Хоми, Пилипа, Юди та Матвія. По середині роміщено статую Ісуса. Під статуями апостолів знаходяться картини, що відображають чесноти та пороки, які їм протидіють. Подібна тема відображена в Південній Троянді.
Південна Роза була створена за часів правління короля Людовика IX, автором вітражу був спочатку Жан де Шель, потім П'єр де Монтро. Роза була завершена 1260 року, її діаметр становить 12,9 метри, а з урахуванням вікон, що під нею, її висота складаю близько 19 метрів. Тема Троянди присвячена Новому Заповіту.
Вид собору з тилу:
Горгулії:
Зайдемо в середину:
Головний вівтар:
Вітражі:
Північна Роза:
Південна Роза:
Орган і головна роза:
Скульптурна композиція в одній з каплиць: