Шарлеруа
Останнє бельгійське місто, про яке я розповім, буде Шарлеруа. Останнє на сьогодні, бо таки маю надію ще раз відвідати Бельгію в цьому році. Ніколи б в житті в це жахливе місто я б не поїхав, якби не аеропорт, в який пробувають всі рейси бюджетних авіаліній. Доля розпорядилася так, що після Брюсселя залишок нашого часу (а це - 12 годин) до відльоту ми присвятили цьому «бельгійському» в лапках місту. Шарлеруа - місто негрів і сталеварів. Місто-побратим Шарлеруа в Україні - Донецьк. І цим все сказано.
Перевантаженим переважно чорношкірими пасажирами поїздом без кондиціонера ми поїхали з Брюсселя на південь країни у місто Шарлеруа, звідки мали наступного дня з ранку летіти до Кракова. Відсталість франкомовної Валлонії добре проглядаються з вікна поїзда: бідні села, купи сміття, загальна неохайність. Найавантюрнішою моєю забаганкою було вечірнє гуляння по Шарлеруа. Ще Андрій з Антверпена попереджав нас: Шарлеруа користується поганою славою, не гуляйте там по вечорах!
Ми так і "послухалися". До останнього автобуса в аеропорт залишалося ще дві години і ми пішли досліджувати Шарлеруа. Все стало ясно вже після 5 хвилин прогулянки: побиті стекла у вітринах і в звичайних житлових будинках, решітки на вітринах, багато сміття, я майже повна відсутність людей на вулицях (на виключенням бомжів). Ті, що попадалися, мали дуже антисоціальну зовнішність, кучкувалися групками, які ми обережно обходили. Відсоток негрів зашкалює: білу людину тут зустріти важко. Борони Боже Україну від такого "Євросоюзу"!
Тим не менш ми знайшли в собі сили дійти до центру міста.
В центрі міста купа розбитих вітрин:
Щоб вітрини не били, їх на вечір і ніч закривають залізними сітками.
Навіть в кам’яницях в самому центрі міста - розбиті вікна.
Центральна площа короля Шарля виявилася звичайним колом, від якого розходяться 8 вулиць. На площі - ні душі. Час від часу проїжджають машини з пасажирами неєвропейської зовнішності. Тут же, на площі, розташовані головні визначні пам'ятки міста - ратуша з беффруа і церква, стан якої важко назвати ідеальним.
Ратуша і беффруа на задньому плані:
Беффруа:
Церква:
Будинок пошти, напевно, найцікавіша споруда Шарлеруа:
Є також декілька модернових кам'яниць та вілл в околицях площі.
Ще один храм міста:
Попереду на нас чекала безсонна ніч в аеропорту, оскільки наш літак вилітав у 7.55. Спочатку ми забронювали номер в одному з готелів поблизу аеропорту, але потім задавила жаба платити 65 євро за якійсь черговий гадюшник, і ми відмінили бронювання, вирішив витратити гроші на інші корисні і цікаві речі. Слід віддати належне Шарлеруа: на відміну від інших міст Бельгії супермаркети тут не лише працюють у вихідні, але й відкриті допізна. Щоб не було сумно ночувати в аеропорту, ми взяли бельгійського пива і їжу. І, правда, ніч пролетіла швидко і непомітно.
Відлітаємо:
Перевантаженим переважно чорношкірими пасажирами поїздом без кондиціонера ми поїхали з Брюсселя на південь країни у місто Шарлеруа, звідки мали наступного дня з ранку летіти до Кракова. Відсталість франкомовної Валлонії добре проглядаються з вікна поїзда: бідні села, купи сміття, загальна неохайність. Найавантюрнішою моєю забаганкою було вечірнє гуляння по Шарлеруа. Ще Андрій з Антверпена попереджав нас: Шарлеруа користується поганою славою, не гуляйте там по вечорах!
Ми так і "послухалися". До останнього автобуса в аеропорт залишалося ще дві години і ми пішли досліджувати Шарлеруа. Все стало ясно вже після 5 хвилин прогулянки: побиті стекла у вітринах і в звичайних житлових будинках, решітки на вітринах, багато сміття, я майже повна відсутність людей на вулицях (на виключенням бомжів). Ті, що попадалися, мали дуже антисоціальну зовнішність, кучкувалися групками, які ми обережно обходили. Відсоток негрів зашкалює: білу людину тут зустріти важко. Борони Боже Україну від такого "Євросоюзу"!
Тим не менш ми знайшли в собі сили дійти до центру міста.
В центрі міста купа розбитих вітрин:
Щоб вітрини не били, їх на вечір і ніч закривають залізними сітками.
Навіть в кам’яницях в самому центрі міста - розбиті вікна.
Центральна площа короля Шарля виявилася звичайним колом, від якого розходяться 8 вулиць. На площі - ні душі. Час від часу проїжджають машини з пасажирами неєвропейської зовнішності. Тут же, на площі, розташовані головні визначні пам'ятки міста - ратуша з беффруа і церква, стан якої важко назвати ідеальним.
Ратуша і беффруа на задньому плані:
Беффруа:
Церква:
Будинок пошти, напевно, найцікавіша споруда Шарлеруа:
Є також декілька модернових кам'яниць та вілл в околицях площі.
Ще один храм міста:
Попереду на нас чекала безсонна ніч в аеропорту, оскільки наш літак вилітав у 7.55. Спочатку ми забронювали номер в одному з готелів поблизу аеропорту, але потім задавила жаба платити 65 євро за якійсь черговий гадюшник, і ми відмінили бронювання, вирішив витратити гроші на інші корисні і цікаві речі. Слід віддати належне Шарлеруа: на відміну від інших міст Бельгії супермаркети тут не лише працюють у вихідні, але й відкриті допізна. Щоб не було сумно ночувати в аеропорту, ми взяли бельгійського пива і їжу. І, правда, ніч пролетіла швидко і непомітно.
Відлітаємо: