Опорець
Кожний, хто їде на Закарпаття або назад поїздом вдень, обов'язково звертає увагу на гарну бойківську церкву і мальовничу панораму села Опорець, що розташоване у Сколівському районі майже перед самим перевалом на межі Львівської і Закарпатської областей. І церква, і навколишня місцевість настільки фотогенічні, що не треба виходити з електрички, щою зафіксувати церкву і село.
Опорець відомий з 1490 року. Легенда про його назву розповідає, що колись татарське військо дійшло до села, а місцеві мешканці почали перегороджувати річку буками та смереками. Так як татари не знали місцевості то пішли річку в брід, але вода в річці піднялась і вони почали топитись. Далі татари не пішли і вернулись назад на північ. З цього часу річку називають Опір, а село - Опорець.
Над селом на високому правому березі річки Опір домінує дерев'яна церква Здвиження бойківського типу. Церкву і дзвіницю збудовано у 1844 році із смерекових брусів майстром Білинем з розташованого неподалік с.Хітара. Кошти на будівництво храму виділили барони німецького походження Гредлі зі Сколе. Палац баронів зберігся на околиці Сколе у передмісті Демня.
Церква - тризрубна, триверха, всі зруби в плані квадратні з більшим центральним. Обабіч вівтаря прибудовані одночасно з церквою ризниці. Усі три об’єми накриті восьмигранними верхами з двома заломами, які “сидять” на подвійних четвериках. Дахи верхів - наметові з перехватом біля основи, завершені маківками без ліхтарів. Ризниці накриті двосхилими дахами з причілками. Церкву оперезує піддашшя на випусках вінців. Вінці з’єднуються замком з двобічним вирізом з залишком.
В інтер’єрі верхи розкриті лише до верхнього рівня 2-го залому. Біля західної стіни бабинця влаштовано хори. Іконостас 19 ст. - чотириярусний, різьблений, позолочений, у 1974 р. грубо перемальований. На стінах - малювання С.Томасевича 1900 р., також пізніше перероблені. Біля південної стіни нави - вівтар 1898 р., збудований, як свідчить напис на ньому, В.Грегою, мальований М.Говдишем і Й.Хоминцем. У 1974 р. під підвалини підведено підмурок.
Дзвіниця стоїть у південно-східному куті церковного подвір’я. Це триярусна, квадратна в плані будівля. Нижній ярус її - зрубний, два верхні - каркасні з відкритими аркадами під восьмигранним наметовим дахом. Дзвіницю оперезує піддашшя на випусках вінців зрубу.
Опорець відомий з 1490 року. Легенда про його назву розповідає, що колись татарське військо дійшло до села, а місцеві мешканці почали перегороджувати річку буками та смереками. Так як татари не знали місцевості то пішли річку в брід, але вода в річці піднялась і вони почали топитись. Далі татари не пішли і вернулись назад на північ. З цього часу річку називають Опір, а село - Опорець.
Над селом на високому правому березі річки Опір домінує дерев'яна церква Здвиження бойківського типу. Церкву і дзвіницю збудовано у 1844 році із смерекових брусів майстром Білинем з розташованого неподалік с.Хітара. Кошти на будівництво храму виділили барони німецького походження Гредлі зі Сколе. Палац баронів зберігся на околиці Сколе у передмісті Демня.
Церква - тризрубна, триверха, всі зруби в плані квадратні з більшим центральним. Обабіч вівтаря прибудовані одночасно з церквою ризниці. Усі три об’єми накриті восьмигранними верхами з двома заломами, які “сидять” на подвійних четвериках. Дахи верхів - наметові з перехватом біля основи, завершені маківками без ліхтарів. Ризниці накриті двосхилими дахами з причілками. Церкву оперезує піддашшя на випусках вінців. Вінці з’єднуються замком з двобічним вирізом з залишком.
В інтер’єрі верхи розкриті лише до верхнього рівня 2-го залому. Біля західної стіни бабинця влаштовано хори. Іконостас 19 ст. - чотириярусний, різьблений, позолочений, у 1974 р. грубо перемальований. На стінах - малювання С.Томасевича 1900 р., також пізніше перероблені. Біля південної стіни нави - вівтар 1898 р., збудований, як свідчить напис на ньому, В.Грегою, мальований М.Говдишем і Й.Хоминцем. У 1974 р. під підвалини підведено підмурок.
Дзвіниця стоїть у південно-східному куті церковного подвір’я. Це триярусна, квадратна в плані будівля. Нижній ярус її - зрубний, два верхні - каркасні з відкритими аркадами під восьмигранним наметовим дахом. Дзвіницю оперезує піддашшя на випусках вінців зрубу.