Луцьк (поза замком)
початок тут
Оглянувши Верхній замок, прогуляємося його околицями. У XIV-XV нижче верхнього замку було збудовано Окільний замок, який підсилював обороноздатність Верхнього замку з півдня і заходу. З трьох сторін Окільний замок огороджувала кам'яна стіна з чотирма баштами. В'їзд на територію здійснювався за допомогою мосту через рів, який заповнювався водою.
Від окільного замку збереглася лише одна вежа Чарторийських біля кляштору єзуїтів та фрагменти стін. Вежу реконструювали у XVII століття, а протягом 1971-1973 проведені роботи з її консервації.
Фрагменти мурів Окільного замку збереглися і поблизу монастиря домініканів всередині житлового кварталу з приватною забудовою:
У 1569 році Луцьк остаточно перейшло під владу Польщі. Незабаром єпископ Мартин Стрийковський заснував у місті кляштор єзуїтів. Протягом 1606 - 1610 років за проектом архітектора Джакомо Бріано звели катедральний костел св. Петра і Павла, який було освячено єпископом Павлом Волуцьким. При кляшторі була велика бібліотека і студентський театр.
У 1773 році у зв'язку з ліквідацією ордену будинки кляштору передали під опіку комісії народної освіти. У 1878 році архітектор Ю.Умінський перебудував костел у стилі класицизму. Після 1948 року радянська влада перетворила костел на склад, а потім - на музей атеїзму. За часів Незалежності костел передали віруючим.
Напроти костелу дзвіниця, що походить з 1539 року. Вона пережила пожежу 1781 року та численні перебудови. Біля костелу починається вхід до луцьких підземель, які тягнуться під всім старим містом.
Келії монастиря:
Поруч з дзвіницею - житловий будинок XVI - XVII ст.:
Під мурами замку що одна архітектурна пам'ятка - житловий будинок, який належав Луцькому православному єпископу Пузині (XVI - XVІII) ст.
На території Окільного замку знаходилося декілька монастирів, які входили в міську систему укріплень. На жаль, костели всіх цих кляшторів були зруйновані, а до наших часів дійшли лише перебудовані будинки келій.
Якщо рухатися від Верхнього замку вулицею Катедральною, праворуч побачимо фрагменти будівель монастиря шариток (XVIII ст.) Троїцький катедральний костел монастиря, що походив з XVI ст., не зберігся. А в келіях у 1781 році влаштували школу, богодільню і притулок для сиріт, якими опікувалися сестри-шаритки. У 1864 році монастир було ліквідовано. В одному з приміщень знаходилося Дворянське училище, яке у другій половині ХІХ ст. було відомо, як "Академія Наук".
На південь від замку на березі Стиру у 1624 році князь А. Радзивіл заснував кляштор бригіток. Монастир розмістили у палаці, який займав південну частину території Окільного замку і був одним з ланцюгів його оборони. Комплекс постраждав від пожежі 1724 року і був двічі перебудований. Монастир ліквідувала російська влада у 1846 році, а у 1879 році там розмістили в'язницю.
Початки кляштору домініканців сягають ще 1390 року. Його фундаторами вважають короля Ягайла і князя Вітовта. Храм перебудовували у бароковому стилі, а в 1781 р. - у класицистичному (арх. П.Гіжицький, А.Мошинський). У 1845 році монастир знищила пожежа. У 1957 році російська влада його ліквідувала. В келіях почав діяти військовий шпиталь. Зараз тут знаходиться Волинська духовна семінарія..
В кінці вул. Кафедральної - лютеранська кірха, збудована у 1906 - 1907 роках у неоготичному стилі для спільноти луцьких німців. За радянської влади тут був архів, зараз - церква євангельських християн-баптистів.
За кірхою на березі Стиру - вже сучасна цікавинка Луцька. "Замок" з пишним декором збудував луцький скульптор Микола Головань.
Луцьку синагогу дуже часто називають Малим замком. У 1388 році євреї отримали дозвіл на переселення луцька від великого литовського князя Вітовта. У ХІХ столітті вони становили половину населення міста. Будівництво божниці з 1622 по 1626 рік. Король Сигізмунд ІІІ виділив на її спорудження гроші, але висунув вимогу, щоб вона мала оборонний характер. Єврейська громада купила для її оборони гармату. Синагога має ренесансний декор. під час Другої світової її зруйнували нацисти. У 1981 році частково відновили і пристосували для спортзалу.
Свято-Покровська церква - найстаріша в Луцьку. Припускають, що вона була побудована у XV ст. Хоча на самому храмі - дивна табличка, яка взагалі датує його XIII ст. До 1826 року церква була головним греко-католицьким храмом міста, після чого перейшла у власність православних. Сучасний вид ії надала реконструкція 1873 - 1876 років. Саме тут колись знаходилася знаменита ікона Волинської Богоматері, яку відносять до XII - XIV ст.
У 1617 року в місту було організоване Луцьке православне Чеснохресне братство. У 1619 році члени братства збудували Здвиженську церкву. Спочатку вона була дерев'яною, а потім її перебудували на кам'яну. Храм має виразно оборонний вигляд.
Поруч з церквою зберігся комплекс монастиря василіанів середини XVII століття:
Після входження Луцька до складу Росії у 1795 році новий центр міста формується навколо Свято-Троїцького кафедрального собору на сучасному Театральному майдані. До нього від старого міста веде чарівна пішохідна вулиця Лесі Українки. На ній збереглося декілька будинків епохи модерну.
На маленькій вулиці Пушкіна, що відгалужується від вул. Лесі Українки, знаходиться будинок, в якому у 1709 році зупинявся російський цар Петро І.
Посередині вулиці можна побачити залишки монастиря тринітаріїв (1729 рік).
Найвеличніший храм міста - Свято-Троїцький кафедральний собор УПЦ КП, в минулому - костел та кляштор бернардинів. Монастир було закладено у 1720 році у формі підкови. У 1737 р. закладено мурований костел. Але такий проект не влаштовував капітулу, і фундаменти храму були розібрані. В 1752 - 1792 роках коштом князя Кароля Станіслава Радзивіла зведено новий храм (арх. П.Гіжицький).
Келії:
Православним його передали у 1867 році, перебудувавши на собор. Вхід на територію собору в 1904 р. прикрашено мурованою брамою з декоративними кованими ґратами.
Оглянувши Верхній замок, прогуляємося його околицями. У XIV-XV нижче верхнього замку було збудовано Окільний замок, який підсилював обороноздатність Верхнього замку з півдня і заходу. З трьох сторін Окільний замок огороджувала кам'яна стіна з чотирма баштами. В'їзд на територію здійснювався за допомогою мосту через рів, який заповнювався водою.
Від окільного замку збереглася лише одна вежа Чарторийських біля кляштору єзуїтів та фрагменти стін. Вежу реконструювали у XVII століття, а протягом 1971-1973 проведені роботи з її консервації.
Фрагменти мурів Окільного замку збереглися і поблизу монастиря домініканів всередині житлового кварталу з приватною забудовою:
У 1569 році Луцьк остаточно перейшло під владу Польщі. Незабаром єпископ Мартин Стрийковський заснував у місті кляштор єзуїтів. Протягом 1606 - 1610 років за проектом архітектора Джакомо Бріано звели катедральний костел св. Петра і Павла, який було освячено єпископом Павлом Волуцьким. При кляшторі була велика бібліотека і студентський театр.
У 1773 році у зв'язку з ліквідацією ордену будинки кляштору передали під опіку комісії народної освіти. У 1878 році архітектор Ю.Умінський перебудував костел у стилі класицизму. Після 1948 року радянська влада перетворила костел на склад, а потім - на музей атеїзму. За часів Незалежності костел передали віруючим.
Напроти костелу дзвіниця, що походить з 1539 року. Вона пережила пожежу 1781 року та численні перебудови. Біля костелу починається вхід до луцьких підземель, які тягнуться під всім старим містом.
Келії монастиря:
Поруч з дзвіницею - житловий будинок XVI - XVII ст.:
Під мурами замку що одна архітектурна пам'ятка - житловий будинок, який належав Луцькому православному єпископу Пузині (XVI - XVІII) ст.
На території Окільного замку знаходилося декілька монастирів, які входили в міську систему укріплень. На жаль, костели всіх цих кляшторів були зруйновані, а до наших часів дійшли лише перебудовані будинки келій.
Якщо рухатися від Верхнього замку вулицею Катедральною, праворуч побачимо фрагменти будівель монастиря шариток (XVIII ст.) Троїцький катедральний костел монастиря, що походив з XVI ст., не зберігся. А в келіях у 1781 році влаштували школу, богодільню і притулок для сиріт, якими опікувалися сестри-шаритки. У 1864 році монастир було ліквідовано. В одному з приміщень знаходилося Дворянське училище, яке у другій половині ХІХ ст. було відомо, як "Академія Наук".
На південь від замку на березі Стиру у 1624 році князь А. Радзивіл заснував кляштор бригіток. Монастир розмістили у палаці, який займав південну частину території Окільного замку і був одним з ланцюгів його оборони. Комплекс постраждав від пожежі 1724 року і був двічі перебудований. Монастир ліквідувала російська влада у 1846 році, а у 1879 році там розмістили в'язницю.
Початки кляштору домініканців сягають ще 1390 року. Його фундаторами вважають короля Ягайла і князя Вітовта. Храм перебудовували у бароковому стилі, а в 1781 р. - у класицистичному (арх. П.Гіжицький, А.Мошинський). У 1845 році монастир знищила пожежа. У 1957 році російська влада його ліквідувала. В келіях почав діяти військовий шпиталь. Зараз тут знаходиться Волинська духовна семінарія..
В кінці вул. Кафедральної - лютеранська кірха, збудована у 1906 - 1907 роках у неоготичному стилі для спільноти луцьких німців. За радянської влади тут був архів, зараз - церква євангельських християн-баптистів.
За кірхою на березі Стиру - вже сучасна цікавинка Луцька. "Замок" з пишним декором збудував луцький скульптор Микола Головань.
Луцьку синагогу дуже часто називають Малим замком. У 1388 році євреї отримали дозвіл на переселення луцька від великого литовського князя Вітовта. У ХІХ столітті вони становили половину населення міста. Будівництво божниці з 1622 по 1626 рік. Король Сигізмунд ІІІ виділив на її спорудження гроші, але висунув вимогу, щоб вона мала оборонний характер. Єврейська громада купила для її оборони гармату. Синагога має ренесансний декор. під час Другої світової її зруйнували нацисти. У 1981 році частково відновили і пристосували для спортзалу.
Свято-Покровська церква - найстаріша в Луцьку. Припускають, що вона була побудована у XV ст. Хоча на самому храмі - дивна табличка, яка взагалі датує його XIII ст. До 1826 року церква була головним греко-католицьким храмом міста, після чого перейшла у власність православних. Сучасний вид ії надала реконструкція 1873 - 1876 років. Саме тут колись знаходилася знаменита ікона Волинської Богоматері, яку відносять до XII - XIV ст.
У 1617 року в місту було організоване Луцьке православне Чеснохресне братство. У 1619 році члени братства збудували Здвиженську церкву. Спочатку вона була дерев'яною, а потім її перебудували на кам'яну. Храм має виразно оборонний вигляд.
Поруч з церквою зберігся комплекс монастиря василіанів середини XVII століття:
Після входження Луцька до складу Росії у 1795 році новий центр міста формується навколо Свято-Троїцького кафедрального собору на сучасному Театральному майдані. До нього від старого міста веде чарівна пішохідна вулиця Лесі Українки. На ній збереглося декілька будинків епохи модерну.
На маленькій вулиці Пушкіна, що відгалужується від вул. Лесі Українки, знаходиться будинок, в якому у 1709 році зупинявся російський цар Петро І.
Посередині вулиці можна побачити залишки монастиря тринітаріїв (1729 рік).
Найвеличніший храм міста - Свято-Троїцький кафедральний собор УПЦ КП, в минулому - костел та кляштор бернардинів. Монастир було закладено у 1720 році у формі підкови. У 1737 р. закладено мурований костел. Але такий проект не влаштовував капітулу, і фундаменти храму були розібрані. В 1752 - 1792 роках коштом князя Кароля Станіслава Радзивіла зведено новий храм (арх. П.Гіжицький).
Келії:
Православним його передали у 1867 році, перебудувавши на собор. Вхід на територію собору в 1904 р. прикрашено мурованою брамою з декоративними кованими ґратами.