Ряшів. Замок Любомирських
Ряшівський замок знаходиться майже в центрі міста на березі річки Віслок і приваблює потужним силуетом і міцними фортифікаціями з чотирма великими мурованими бастіонами по кутах. Але, незважаючи на це, у свідомості більшості мешканців міста замок є не оборонною спорудою, а установою правосуддя: вже більше ста років за мурами замку функціонує суд (до 1981 року була і в’язниця). У зв’язку з цим виникають труднощі і при його відвідуванні туристами. М’яко кажучи, для екскурсій він не пристосований. Але якщо ж вам пощастило проникнути в середину, то на вході необхідно буде пройти металоконтроль. Крім того, жоден з бастіонів та внутрішня територія фортеці закрити для огляду.
Замок в Ряшеві зведено у другій половині XVI століття Миколою Спитком Лігезі на місці старого дерев’яно-мурованого оборонного двору, який існував вже принаймні у XV столітті і управлявся власником містечка Старонива (сьогодні - це територія міста, на якій знаходиться замок). З початку XVI століття ці землі були власністю Яна Пакославіца. Пізніше його родина взяла собі прізвище Ряшівські (Жешувські).
Після шлюбу каштеляна багатьох земельна півдні країни Миколи Спитка з Софією Ряшівською у 1583 році Ряшів опиняється у його власності. Він приступає до розбудови своєї резиденції, яка б підкреслювала його високий соціальний та майновий статус. З основу резиденції було взято старий оборонний двір. Сьогодні до кінця не відомо, як виглядав той замок. Скоріш за все то був оборонний двір прямокутний у плані, мав два поверши і був оточений кам’яним муром півтора метри завтовшки з бійницями та мав дві кутові квадратні башти.
У 1603 році замок був здобутий племінником Миколи Спитка Андрієм Лігезі, який пошкодив замкові мури і спалив частину міста за допомогу мешканців, яку вони надали Спитку. Згодом той відвоював землі навколо замку у племінника, і за рішенням суду Ряшів і Старонива були об’єднані в одне місто, яка знов стало власністю Миколи Спитка. Близько 1620 року Спитко укріпив замкові фортифікацій: з’явилися вали і бастіони. Де дозволило захистити замок від нападу татар у 1624 році.
По смерті Миколи Спитка у 1638 році замок перейшов Георгію Себастьяну Любомирському - чоловіку його доньки. Він цілком віддався політиці і замком в Ряшеві не цікавився, перебуваючи постійно в своїй резиденції в сусідньому Ланцуті. Замок поступово занепадав, його декілька разів здобували різні війська. Ситуація змінилася у 1667 році, коли його власниками став син Георгія Гієронім Августин Любомирський. Ряшів став його головною резиденцією, і він приступив до чергової розбудови замку, яка тривала до 1695 року. Оновлений замок отримав чотири двоповерхових крила і надбрамну вежу із заходу. Безпеку йому гарантували глибокий рів і чотири розбудовані бастіони. Зі східного боку було споруджено Літній палац, який оточували прекрасні сади.
По смерті Гієроніма і його дружини Констанції у 1708 році їх найстарший син Георгій Гнат Любомирський також користувався замком, як головною резиденцією. У 1719 році він приступив до реконструкції замку, пристосовуючи його більше для житлових, ніж для оборонних функцій. Оборонні елементи замку також були удосконалені: з’явилися равеліни, нові вали, потайні ходи. Було споруджено надбрамну башту, а на мурі по обидві її боки поставлено гармати. Розбудовано літній палац з садом та утворено великий став з островом, на якому знаходився звіринець з однією з перших в Європі альтанок в китайському стилі. У 1748 році закінчено зведення великого мосту перед замком, який складався з трьох розвідних мостів.
У 1761 році власником замку став Францішек Любомирський, хоча фактично управляла ним його мати Іванна. Ряшів був тоді одним з більш значущих осередків суспільного і культурного життя польських магнатів і шляхти. Сама Іванні Любомирська була прихильницею барських конфедератів, виступивших проти короля Станіслава Августа Понятовського. Відповідно і Ряшів став місцем бойових дій з конфедератами, в яких разом з королівськими військами брали участь і російські війська. У серпні 1769 року замок оточила трьохтисячна російська піхота, 3 козацьких сотні і декілька гармат. Звичайно, що конфедератів було вибито з замку.
У 1820 році замок було офіційно викуплено австрійською владою у Георгія Романа Любомирського, хоча фактично він вже 8 років слугував в’язницею і судом. Частину замку разом з надбрамною вежею знищила у 1842 році пожежа. Близько 1850 року біля муру з північної сторони замку споруджено триповерховий будинок в’язниці. Тоді ж надали дозвіл на забудову навколо замку. Було повністю знищено сади і навколишній ландшафт, засипано озеро і ліквідовано розвідний міст. Разом з тим, поблизу замку з’явилися симпатичні вілли.
З 1902 то 1906 рік тривав ґрунтовний ремонт замку під наглядом З.Хендля. Виявилося, що замкові мури в набагато гіршому стані, ніж це можна було собі уявити. Прийшлося розбирати їх і будувати наново. Було знищено непотрібну верхню частину оборонних мурів, маленькі вежі на бастіонах і старі вали. Нові ж оборонні елементи відрізнялися від первинних і виглядом, і матеріалом.
Замок дійшов до наших часів у вигляд прямокутника розмірами 65 x 71 метрів з внутрішнім подвір’ям площею 2000 квадратних метрів. З давнього замку залишилася лише частина мурів бастіонів і нижні поверхи башти. Надбудова другого поверху замку не має історичного обґрунтування, бо раніше він мав тільки два наземні поверхи. Не відбудовано також одноповерхову будівлю, що прилягала до замку у XVIII столітті, а також схожої прибудови з південного боку від XIX століття. Припускається що ці будівлі під час війни виконували оборонні функції, бо мали вінка-бійниці, а в мирний час слугували, як склади і приміщення для військових.
З прекрасного і колись дуже великого оточення замку залишився лише Літній Палац Любомирських з дуже цікавою архітектурою. Тепер міститься в нім музична школа. Від озера між замком і палацом, на якому улаштовано острівець з китайським павільоном, залишилося лише заглибина. Замок має дуже добре освітлення уночі. З середини 2004 року регулярно вмикається ілюмінація башти, а на свята - і всього замку.
Дивіться також: замок в Красичіні
Замок в Ряшеві зведено у другій половині XVI століття Миколою Спитком Лігезі на місці старого дерев’яно-мурованого оборонного двору, який існував вже принаймні у XV столітті і управлявся власником містечка Старонива (сьогодні - це територія міста, на якій знаходиться замок). З початку XVI століття ці землі були власністю Яна Пакославіца. Пізніше його родина взяла собі прізвище Ряшівські (Жешувські).
Після шлюбу каштеляна багатьох земельна півдні країни Миколи Спитка з Софією Ряшівською у 1583 році Ряшів опиняється у його власності. Він приступає до розбудови своєї резиденції, яка б підкреслювала його високий соціальний та майновий статус. З основу резиденції було взято старий оборонний двір. Сьогодні до кінця не відомо, як виглядав той замок. Скоріш за все то був оборонний двір прямокутний у плані, мав два поверши і був оточений кам’яним муром півтора метри завтовшки з бійницями та мав дві кутові квадратні башти.
У 1603 році замок був здобутий племінником Миколи Спитка Андрієм Лігезі, який пошкодив замкові мури і спалив частину міста за допомогу мешканців, яку вони надали Спитку. Згодом той відвоював землі навколо замку у племінника, і за рішенням суду Ряшів і Старонива були об’єднані в одне місто, яка знов стало власністю Миколи Спитка. Близько 1620 року Спитко укріпив замкові фортифікацій: з’явилися вали і бастіони. Де дозволило захистити замок від нападу татар у 1624 році.
По смерті Миколи Спитка у 1638 році замок перейшов Георгію Себастьяну Любомирському - чоловіку його доньки. Він цілком віддався політиці і замком в Ряшеві не цікавився, перебуваючи постійно в своїй резиденції в сусідньому Ланцуті. Замок поступово занепадав, його декілька разів здобували різні війська. Ситуація змінилася у 1667 році, коли його власниками став син Георгія Гієронім Августин Любомирський. Ряшів став його головною резиденцією, і він приступив до чергової розбудови замку, яка тривала до 1695 року. Оновлений замок отримав чотири двоповерхових крила і надбрамну вежу із заходу. Безпеку йому гарантували глибокий рів і чотири розбудовані бастіони. Зі східного боку було споруджено Літній палац, який оточували прекрасні сади.
По смерті Гієроніма і його дружини Констанції у 1708 році їх найстарший син Георгій Гнат Любомирський також користувався замком, як головною резиденцією. У 1719 році він приступив до реконструкції замку, пристосовуючи його більше для житлових, ніж для оборонних функцій. Оборонні елементи замку також були удосконалені: з’явилися равеліни, нові вали, потайні ходи. Було споруджено надбрамну башту, а на мурі по обидві її боки поставлено гармати. Розбудовано літній палац з садом та утворено великий став з островом, на якому знаходився звіринець з однією з перших в Європі альтанок в китайському стилі. У 1748 році закінчено зведення великого мосту перед замком, який складався з трьох розвідних мостів.
У 1761 році власником замку став Францішек Любомирський, хоча фактично управляла ним його мати Іванна. Ряшів був тоді одним з більш значущих осередків суспільного і культурного життя польських магнатів і шляхти. Сама Іванні Любомирська була прихильницею барських конфедератів, виступивших проти короля Станіслава Августа Понятовського. Відповідно і Ряшів став місцем бойових дій з конфедератами, в яких разом з королівськими військами брали участь і російські війська. У серпні 1769 року замок оточила трьохтисячна російська піхота, 3 козацьких сотні і декілька гармат. Звичайно, що конфедератів було вибито з замку.
У 1820 році замок було офіційно викуплено австрійською владою у Георгія Романа Любомирського, хоча фактично він вже 8 років слугував в’язницею і судом. Частину замку разом з надбрамною вежею знищила у 1842 році пожежа. Близько 1850 року біля муру з північної сторони замку споруджено триповерховий будинок в’язниці. Тоді ж надали дозвіл на забудову навколо замку. Було повністю знищено сади і навколишній ландшафт, засипано озеро і ліквідовано розвідний міст. Разом з тим, поблизу замку з’явилися симпатичні вілли.
З 1902 то 1906 рік тривав ґрунтовний ремонт замку під наглядом З.Хендля. Виявилося, що замкові мури в набагато гіршому стані, ніж це можна було собі уявити. Прийшлося розбирати їх і будувати наново. Було знищено непотрібну верхню частину оборонних мурів, маленькі вежі на бастіонах і старі вали. Нові ж оборонні елементи відрізнялися від первинних і виглядом, і матеріалом.
Замок дійшов до наших часів у вигляд прямокутника розмірами 65 x 71 метрів з внутрішнім подвір’ям площею 2000 квадратних метрів. З давнього замку залишилася лише частина мурів бастіонів і нижні поверхи башти. Надбудова другого поверху замку не має історичного обґрунтування, бо раніше він мав тільки два наземні поверхи. Не відбудовано також одноповерхову будівлю, що прилягала до замку у XVIII столітті, а також схожої прибудови з південного боку від XIX століття. Припускається що ці будівлі під час війни виконували оборонні функції, бо мали вінка-бійниці, а в мирний час слугували, як склади і приміщення для військових.
З прекрасного і колись дуже великого оточення замку залишився лише Літній Палац Любомирських з дуже цікавою архітектурою. Тепер міститься в нім музична школа. Від озера між замком і палацом, на якому улаштовано острівець з китайським павільоном, залишилося лише заглибина. Замок має дуже добре освітлення уночі. З середини 2004 року регулярно вмикається ілюмінація башти, а на свята - і всього замку.
Дивіться також: замок в Красичіні