Лисиничі
Лисиничі (2,3 тис. мешканців) - село Пустомитівського району, що лежить в декілька кілометрах на схід від Львова на Глинянському тракті. Над селом підвищуються Чортові скелі - найвища точка в околицях Львова, що має висоту 414 метрів над рівнем моря. Село вперше згадується у 1411 році у зв'язку з наданням Лисиничів разом із каплицею Св. Михаїла, закладеною Мичком з Куликова, отцям-домініканцям зі Львова. Проте численні дослідження кажуть, що поселення поблизу Чортових скель існувало ще за часів короля Данила, і навіть існує припущення, що первісно Львів закладався саме тут. Назва, ймовірно, пішла від якогось Лисина - людини, яку прозвали лисом за особливі риси характеру.
Перед тим, як продовжити історію Лисиничів, пару слів про так звані Чортові скелі - одне з найулюбленіших місць відпочинку львів'ян. Урочище знаходиться на північних схилах гірського пасма Розточчя, які спускаються до долини Полтви. Взагалі-то правильна назва - Чатові скелі, що пішла від місця, де чатували (тобто, чекали на напад) козаки - захисники Львова. Пізніше назва скель трансформувалася на "Чортові", стосовно якої існує окрема легенда.
Мовляв, колись чорти вирішили зруйнувати Собор Св. Юра у Львові, вирішивши скинути на нього великі каміння. Каміння це чорти взяли зі скель Довбуша і вночі полетіли з ними у бік Львова. Але з ранком, коли заспівали перші півні, чортівська сила стухла і негідники покидали кам'яні брили між Винниками і Лисиничами, де вони лежать до сьогоднішнього дня.
У XVII столітті під скелями збиралися загони повсталих селян для нападу на Львів, а з кінця XVIII століття на Чортові скелі починають з'їжджатися для відпочинку львів'яни. В середині ХІХ століття скелі - найулюбленіше місце відпочинку городян, серед яких - багато істориків і етнографів. У свій час це скелі бачили поетів і письменників Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Наталію Кобринську, Василя Стефаника. У 1919 році на вершині скель був обсерваційний пункт артилерії українських січових стрільців. В наші дні тут багато скелелазів і шашличників.
Повернемося до Лисиничів. Наступного разу поселення згадується в середині XV століття. В той час воно належало Дуславу Лисиницькому, якого звинувачували у пограбуванні кам'янецьких купців у 1444 році, що їхали з товаром зі Львова. У 1496 році Лисиничі належали Добеславу Висоцькому, який, одержавши за своєю дружиною придане, вклав його у розвиток лисиницького феодального маєтку. Протягом XV - XVI століть село разом зі скелями були власністю дрібних шляхтичів Сапоровських. Наприкінці XVI століття власниця Катерина Сапоровська подарувала місце навколо Чатових скель львівським монахиням-бенедиктинкам.
У 1881 році бенедиктинки заснували на північній околиці Лисиничів під самою Чортовою скелею монастир. Монахиня Йозефа Кун провела на скелю, де стояла дерев'яна альтанка з верандою, сходи із поручнями. У 1884 році було збудовано монастирський костел-каплиця, до якої з півночі прибудували келії.
Каплиця не діюча, всередині - безлад, замість інтрер'єру - більярдний стіл.
Над порталом каплиці зберігся надпис "La Kaplica postawlona za rzadow W.P. Ksieni ALEXANDRY NATAL roku 1884".
У будинку колишній келій кляштору бенедиктинок з 1940 року розташовується неповна середня школа.
В центрі села - збудована у 1889 році кам'яна церква Св. Параскеви.
Поруч - незвичайна дзвіниця, що з'явилася на початку ХХ століття.
На дзвіниці - три дзвони, на яких збереглися старі надписи.
Перед тим, як продовжити історію Лисиничів, пару слів про так звані Чортові скелі - одне з найулюбленіших місць відпочинку львів'ян. Урочище знаходиться на північних схилах гірського пасма Розточчя, які спускаються до долини Полтви. Взагалі-то правильна назва - Чатові скелі, що пішла від місця, де чатували (тобто, чекали на напад) козаки - захисники Львова. Пізніше назва скель трансформувалася на "Чортові", стосовно якої існує окрема легенда.
Мовляв, колись чорти вирішили зруйнувати Собор Св. Юра у Львові, вирішивши скинути на нього великі каміння. Каміння це чорти взяли зі скель Довбуша і вночі полетіли з ними у бік Львова. Але з ранком, коли заспівали перші півні, чортівська сила стухла і негідники покидали кам'яні брили між Винниками і Лисиничами, де вони лежать до сьогоднішнього дня.
У XVII столітті під скелями збиралися загони повсталих селян для нападу на Львів, а з кінця XVIII століття на Чортові скелі починають з'їжджатися для відпочинку львів'яни. В середині ХІХ століття скелі - найулюбленіше місце відпочинку городян, серед яких - багато істориків і етнографів. У свій час це скелі бачили поетів і письменників Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Наталію Кобринську, Василя Стефаника. У 1919 році на вершині скель був обсерваційний пункт артилерії українських січових стрільців. В наші дні тут багато скелелазів і шашличників.
Повернемося до Лисиничів. Наступного разу поселення згадується в середині XV століття. В той час воно належало Дуславу Лисиницькому, якого звинувачували у пограбуванні кам'янецьких купців у 1444 році, що їхали з товаром зі Львова. У 1496 році Лисиничі належали Добеславу Висоцькому, який, одержавши за своєю дружиною придане, вклав його у розвиток лисиницького феодального маєтку. Протягом XV - XVI століть село разом зі скелями були власністю дрібних шляхтичів Сапоровських. Наприкінці XVI століття власниця Катерина Сапоровська подарувала місце навколо Чатових скель львівським монахиням-бенедиктинкам.
У 1881 році бенедиктинки заснували на північній околиці Лисиничів під самою Чортовою скелею монастир. Монахиня Йозефа Кун провела на скелю, де стояла дерев'яна альтанка з верандою, сходи із поручнями. У 1884 році було збудовано монастирський костел-каплиця, до якої з півночі прибудували келії.
Каплиця не діюча, всередині - безлад, замість інтрер'єру - більярдний стіл.
Над порталом каплиці зберігся надпис "La Kaplica postawlona za rzadow W.P. Ksieni ALEXANDRY NATAL roku 1884".
У будинку колишній келій кляштору бенедиктинок з 1940 року розташовується неповна середня школа.
В центрі села - збудована у 1889 році кам'яна церква Св. Параскеви.
Поруч - незвичайна дзвіниця, що з'явилася на початку ХХ століття.
На дзвіниці - три дзвони, на яких збереглися старі надписи.