Борівці і Киселів
В БОРІВЦЯХ (перша згадка - 1588 рік, 1,5 тис. мешканців) варто оглянути дерев’яну церкву Покрови 1846 року побудови. Храм - однокупольний, хрещатий в плані. Стіні - дерев’яні (це вже прогрес!) .
Церква і дзвіниця:
Хрест на честь жертв Голодомору 1946-1947 рр:
На околиці села є природна пам’ятка «Озеро Болото»,. Якщо ви захочете її подивитися, та ще й автівкою, то її купання в болоті вам гарантовано. Озеро являє собою водойму природного погодження з плаваючими торфовими островами та рідкісними водно-болотними рослинами. Озеро знаходиться на південний захід від села у верхів’ях одного з витоків річки Совиці-Ставчанської, займає площу 20,4 гектара, витягнуто майже на 1 кілометр із заходу на схід і має ширину від 100 до 300 метрів. Глибина озера в верхній частині складає 1 - 2 метри, в нижній - 3 - 4 метри, а у карстових впадинах глибина сягає 5 - 6 метрів. Основну цінність і екзотичність становлять плаваючі торф’яні острови площею 0,1 - 1,5 гектара з підводною подушкою півтора - два метри завтовшки та деревами - вільхою та вербами, висотою до 6 метрів. Озеро оточує буферна зона, утворена водно-болотною, лучною та деревно-кущовою рослинністю.
Дороги до озеру немає. Треба йти через оране поле. Якщо є бажання, можете спробувати. Може й поблизу там цікаво. В мене такого бажання не з’явилося.
Не дуже вдала панорама:
З КИСЕЛІВОМ (перша згадка - 1652 рік, 2,8 тис. мешканців) все набагато складніше. Десь зустрічав інформацію про неймовірної краси Киселівський дендропарк, розташований в заповідному урочищі Гайдейка. Парк створений у 1864 році поміщиком Іваном фон Зотта, тодішнім власником села, він нараховує понад 100 видів цінних екзотичних рослин: тис, кипарисовики, лимонник китайський, тюльпанове дерево, магнолія, суланта, дуби, ялівці, гікорі, каштани та інші. Плавно-горбистий рельєф парку являє собою замкнуту карстову глибоку впадину зі схилами різних експозицій. Є декілька постійно діючих водних джерел. Одне з них утворює невеличкий ставок. Парк має санітарно-гігієнічне, оздоровче, науково-пізнавальне та естетичне значення. На його території збереглася турецька криниця, побудована у 1864 році.
Якщо виникне бажання його подивитися, то скажу, що він знаходиться кілометрах в п’яти від села, у бік Заліщиків. При чому, не при трасі. Декілька людей намагалося пояснити мені місце його розташування, але пошуки виявилися марними. Коли я все ж таки знайшов польову дорогу, яка веде до парку, вона вивела мене до Стефанештів. Та не відразу: довелося поблукати і кілька раз викупати машину в багнюці. Вияснилося потім, що ця «Гайдейка» - це й близько не Киселів, а місце біля маленького хутора поблизу залізничної стації «Стефанешти».
Ці дерева за полем і є дендропарк «Гайдейка»:
Бажання повертатися до Киселіва, щоб оглянути дерев’яну Михайлівську церкву (1848), ніякого бажання не було. А ось ставок поблизу села дійсно симпатичний :
Церква і дзвіниця:
Хрест на честь жертв Голодомору 1946-1947 рр:
На околиці села є природна пам’ятка «Озеро Болото»,. Якщо ви захочете її подивитися, та ще й автівкою, то її купання в болоті вам гарантовано. Озеро являє собою водойму природного погодження з плаваючими торфовими островами та рідкісними водно-болотними рослинами. Озеро знаходиться на південний захід від села у верхів’ях одного з витоків річки Совиці-Ставчанської, займає площу 20,4 гектара, витягнуто майже на 1 кілометр із заходу на схід і має ширину від 100 до 300 метрів. Глибина озера в верхній частині складає 1 - 2 метри, в нижній - 3 - 4 метри, а у карстових впадинах глибина сягає 5 - 6 метрів. Основну цінність і екзотичність становлять плаваючі торф’яні острови площею 0,1 - 1,5 гектара з підводною подушкою півтора - два метри завтовшки та деревами - вільхою та вербами, висотою до 6 метрів. Озеро оточує буферна зона, утворена водно-болотною, лучною та деревно-кущовою рослинністю.
Дороги до озеру немає. Треба йти через оране поле. Якщо є бажання, можете спробувати. Може й поблизу там цікаво. В мене такого бажання не з’явилося.
Не дуже вдала панорама:
З КИСЕЛІВОМ (перша згадка - 1652 рік, 2,8 тис. мешканців) все набагато складніше. Десь зустрічав інформацію про неймовірної краси Киселівський дендропарк, розташований в заповідному урочищі Гайдейка. Парк створений у 1864 році поміщиком Іваном фон Зотта, тодішнім власником села, він нараховує понад 100 видів цінних екзотичних рослин: тис, кипарисовики, лимонник китайський, тюльпанове дерево, магнолія, суланта, дуби, ялівці, гікорі, каштани та інші. Плавно-горбистий рельєф парку являє собою замкнуту карстову глибоку впадину зі схилами різних експозицій. Є декілька постійно діючих водних джерел. Одне з них утворює невеличкий ставок. Парк має санітарно-гігієнічне, оздоровче, науково-пізнавальне та естетичне значення. На його території збереглася турецька криниця, побудована у 1864 році.
Якщо виникне бажання його подивитися, то скажу, що він знаходиться кілометрах в п’яти від села, у бік Заліщиків. При чому, не при трасі. Декілька людей намагалося пояснити мені місце його розташування, але пошуки виявилися марними. Коли я все ж таки знайшов польову дорогу, яка веде до парку, вона вивела мене до Стефанештів. Та не відразу: довелося поблукати і кілька раз викупати машину в багнюці. Вияснилося потім, що ця «Гайдейка» - це й близько не Киселів, а місце біля маленького хутора поблизу залізничної стації «Стефанешти».
Ці дерева за полем і є дендропарк «Гайдейка»:
Бажання повертатися до Киселіва, щоб оглянути дерев’яну Михайлівську церкву (1848), ніякого бажання не було. А ось ставок поблизу села дійсно симпатичний :