Берегомет
Менш ніж за кілометр від Дубівців, якщо їхати на Коломию, розпочинається село БЕРЕГОМЕТ (0,8 тис. мешканців), яке вперше згадується у XVII столітті (Не плутати з Берегометом тим, що на Сереті!). Миколаївська церква в Берегометі є найціннішим зразком серед церков «хатнього» типу на Кіцманщині. Щоб побачити її, треба в центрі села біла автобусної зупинки звернути ліворуч, проїхавши один квартал.
Датується Миколаївська церква 1786 (за іншими даними - 1781) роком, хоча, скоріше за все це - рік її перебудови. За думкою вчених, бабинець церкви більш старий, датований другою половиною XVII століття. Церква побудована подібно до гуцульських хат з подовжньо розпилених брусів, випуклостями назовні. Лише значна висота зрубів та більш пропорційне співвідношення деталей відрізняють її від давніх зразків «хатніх» церков, які зустрічаються у Чернівцях та Герцаївському районі.
Храм складається з трьох зрубів майже однакової ширини, нава перекрита невисоким внутрішнім восьмигранним шатром. Над високим чотиригранним дахом, покритим ґонтом, підвищуються три декоративні главки з хрестами, центральна з яких подвійна, значно більша за інші.
В інтер’єрі храму привертає увагу іконостас, особливо царські ворота. Їхні створи прикрашені різьбленням, що складається з крупних стебел виноградної лози, які, вигинаючись, утворюють виразний малюнок. В медальйонах зображено Благовіщення та чотири євангеліста. На північному боці нави висіть намісна ікона Святого Миколая кінця XVII століття, лік якого нагадує буковинських благообразних старців. Ніжно-зелені та червоно-рожеві тони одягу Святого неймовірно вдало поєднуються з срібряним фоном орнаменту та золоченою соковитою різьбою колонок обрамлення.
Дзвіниця, що розташована на південний захід від церкви, походить з XVIIІ століття. Це - копія, а оригінал знаходиться в Музеї народної архітектури і побуту в Чернівцях. Дзвіниця дерев’яна, двоярусна, квадратна в плані. Перший ярус рублений з піддашшям, другий - відкрита галерея. Завершується дзвіниця невисоким шатровим дахом.
Датується Миколаївська церква 1786 (за іншими даними - 1781) роком, хоча, скоріше за все це - рік її перебудови. За думкою вчених, бабинець церкви більш старий, датований другою половиною XVII століття. Церква побудована подібно до гуцульських хат з подовжньо розпилених брусів, випуклостями назовні. Лише значна висота зрубів та більш пропорційне співвідношення деталей відрізняють її від давніх зразків «хатніх» церков, які зустрічаються у Чернівцях та Герцаївському районі.
Храм складається з трьох зрубів майже однакової ширини, нава перекрита невисоким внутрішнім восьмигранним шатром. Над високим чотиригранним дахом, покритим ґонтом, підвищуються три декоративні главки з хрестами, центральна з яких подвійна, значно більша за інші.
В інтер’єрі храму привертає увагу іконостас, особливо царські ворота. Їхні створи прикрашені різьбленням, що складається з крупних стебел виноградної лози, які, вигинаючись, утворюють виразний малюнок. В медальйонах зображено Благовіщення та чотири євангеліста. На північному боці нави висіть намісна ікона Святого Миколая кінця XVII століття, лік якого нагадує буковинських благообразних старців. Ніжно-зелені та червоно-рожеві тони одягу Святого неймовірно вдало поєднуються з срібряним фоном орнаменту та золоченою соковитою різьбою колонок обрамлення.
Дзвіниця, що розташована на південний захід від церкви, походить з XVIIІ століття. Це - копія, а оригінал знаходиться в Музеї народної архітектури і побуту в Чернівцях. Дзвіниця дерев’яна, двоярусна, квадратна в плані. Перший ярус рублений з піддашшям, другий - відкрита галерея. Завершується дзвіниця невисоким шатровим дахом.