Вишнівець
Ми прибули до Вишнівця раннім зимовим ранком, коли містечко ще спало. Було дуже холодно і темно. atanoissapa sicheslavets martinbrest . та відправилися до замку аа таксі, а ми з nick_coll і andreamster andreamster, яких щойно зустріли на автостанції вирішили прогулятися до замку пішки, оглядаючи пусті вулички і небагаточислені пам’ятки колиски українського козацтва.
Перший замок був зовсім не там, де сьогодні стоїть палац Вишнівецьких. Земляні укріплення, що перше згадуються у 1395 році, були збудовані сином литовського князя Ольгерда, новгород-сіверським князем Дмитром Корибутом на правому березі Горині, на місці сучасного села Старий Вишнівець.
Побудову ж камінного замку на лівому березі річки Горинь завершено у 1640 році воєводою Ієремією Вишневецьким - нащадком Корибутів, які з початку XV почали йменуватися Корибут-Вишневецькими. У 1648 році замок руйнували козаки, а у 1672 - 1675 роках - турки і татари.
По смерті Яреми Вишневецького литовський гетьман та віденський воєвода Михайло Вишневецький побудував у 1720 - 1744 рр. палац, який ми і бачимо зараз. При цьому земляні укріплення частково знесли, частково перепланували. Лише з південного боку залишилися підпірні замкові мури.
У 1744 році після смерті останнього з роду Вишневецьких - Михайла-Сервація, містечко перейшло у власність князів Мнішеків. Єжи Мнішек (1748 - 1806 рр.) значно реконструював інтер’єри палацу. За припущенням, це виконав архітектор П’єр Ришар Тірегальє, який багато працював для Мнішеків у Варшаві. За часів Єжи Мнішека в палаці накопичено колекції великої історичної, художньої та наукової цінності, серед яких прославилася картинна галерея, де були представлені основні європейські художні школи (частина зібрання історичного та портретного живопису, пов’язана з історією України та Росії, згодом перейшла до музеїв Києва та Москви). Зали палацу були заповнені цінними меблями й речами XVII та 2-ї половини XVIII ст., зокрема колекціями зброї, художньої мініатюри, старовинних французьких годинників, стильних меблів тощо. Величезну бібліотеку доповнював значної історичної цінності родинний архів, починаючи з Корибутів. У возовні маєтку зберігалася колекція старовинних карет, серед яких був і візок Марини Мнішек.
В 1787 р. варшавський маляр Вінцент Лесерович виконав театральні декорації для вистав з нагоди відвідання Вишневецького замку королем Станіславом-Августом. В кінці XVIII століття палац був перебудований. У 1852 році Мнішеки продали маєток грузинській княжні Абамелек. Розпочався тривалий період постійних перепродажів маєтку та розпорошення його цінностей. Лише власники В.Плятер і П.Демидов намагалися не тільки зберегти те, що вціліло, але й примножити його. Будівля постраждала під час першої світової війни, відновлено в 20-х роках XX в. за участю архітектора В. Городецкого.
Щодо архітектури палацу, то він збудований у класицистичному стилі. Первісно він був сформований у вигляді окремих корпусів, розташованих навколо великого прямокутного подвір’я з відкритим лише в парк північно-західним кутом. Крила існуючого донині головного корпусу були окремими флігелями, і лише в 2-й половині XVIII століття їх з’єднали з центральною частиною переходами. Фасади, що виходять в курдонер (внутрішній двір), виділені в композиції безфронтонними портиками тосканського ордера, а центральна частина з парадним входом увінчана трикутним фронтоном з пишним ліпленням в тимпані - гербом Вишневецьких.
В обрамлені вікон центрального ризаліту використані елементи французького Ренесансу з окремими рисами пізнішого часу, притаманними творчості французького архітектора Мансара.
На територію садиби ведуть дві брами - арочні і двопілонні, архітектура яких відрізняється з'єднанням барочних і класицистичних рис.
Перша брама:
Друга брама із вазами:
На нижній терасі розташована Вознесенська церква, збудована у 1530 році, як усипальниця Вишневецьких. Це - невеликий напівдеревяний тридільний храм, до нави якого прилягають дещо вужчі апсида і бабинець.
Біля церкви зберігся невеличкий цвинтар із старовинними кам’яними хрестами. У XVIII здійснено перебудову церкви, а в 1872 - 1873 роках прибудовано муровану дзвіницю і змінено форму бань. У церкві поховані православні предки Корибутів-Вишневецьких. Саме в цій церкві відбулися заручини Марини Мнішек із Лжедмитрієм І (Григорієм Отреп’євим), які мали великий вплив на долі Росії, Польщі та України.
З площадки, де розташована церква, відкривається красива панорама села Старий Вишнівець із руїнами монастиря кармелітів та дерев’яною церквою.
До інших пам’яток містечка відноситься церква Святої Трійці, зведена у 1892 році у московському єпархіальному стилі. Знаходиться на головній вулиці при дорозі.
На шляху до замку можна оглянути старий млин (1905 р.)
Перший замок був зовсім не там, де сьогодні стоїть палац Вишнівецьких. Земляні укріплення, що перше згадуються у 1395 році, були збудовані сином литовського князя Ольгерда, новгород-сіверським князем Дмитром Корибутом на правому березі Горині, на місці сучасного села Старий Вишнівець.
Побудову ж камінного замку на лівому березі річки Горинь завершено у 1640 році воєводою Ієремією Вишневецьким - нащадком Корибутів, які з початку XV почали йменуватися Корибут-Вишневецькими. У 1648 році замок руйнували козаки, а у 1672 - 1675 роках - турки і татари.
По смерті Яреми Вишневецького литовський гетьман та віденський воєвода Михайло Вишневецький побудував у 1720 - 1744 рр. палац, який ми і бачимо зараз. При цьому земляні укріплення частково знесли, частково перепланували. Лише з південного боку залишилися підпірні замкові мури.
У 1744 році після смерті останнього з роду Вишневецьких - Михайла-Сервація, містечко перейшло у власність князів Мнішеків. Єжи Мнішек (1748 - 1806 рр.) значно реконструював інтер’єри палацу. За припущенням, це виконав архітектор П’єр Ришар Тірегальє, який багато працював для Мнішеків у Варшаві. За часів Єжи Мнішека в палаці накопичено колекції великої історичної, художньої та наукової цінності, серед яких прославилася картинна галерея, де були представлені основні європейські художні школи (частина зібрання історичного та портретного живопису, пов’язана з історією України та Росії, згодом перейшла до музеїв Києва та Москви). Зали палацу були заповнені цінними меблями й речами XVII та 2-ї половини XVIII ст., зокрема колекціями зброї, художньої мініатюри, старовинних французьких годинників, стильних меблів тощо. Величезну бібліотеку доповнював значної історичної цінності родинний архів, починаючи з Корибутів. У возовні маєтку зберігалася колекція старовинних карет, серед яких був і візок Марини Мнішек.
В 1787 р. варшавський маляр Вінцент Лесерович виконав театральні декорації для вистав з нагоди відвідання Вишневецького замку королем Станіславом-Августом. В кінці XVIII століття палац був перебудований. У 1852 році Мнішеки продали маєток грузинській княжні Абамелек. Розпочався тривалий період постійних перепродажів маєтку та розпорошення його цінностей. Лише власники В.Плятер і П.Демидов намагалися не тільки зберегти те, що вціліло, але й примножити його. Будівля постраждала під час першої світової війни, відновлено в 20-х роках XX в. за участю архітектора В. Городецкого.
Щодо архітектури палацу, то він збудований у класицистичному стилі. Первісно він був сформований у вигляді окремих корпусів, розташованих навколо великого прямокутного подвір’я з відкритим лише в парк північно-західним кутом. Крила існуючого донині головного корпусу були окремими флігелями, і лише в 2-й половині XVIII століття їх з’єднали з центральною частиною переходами. Фасади, що виходять в курдонер (внутрішній двір), виділені в композиції безфронтонними портиками тосканського ордера, а центральна частина з парадним входом увінчана трикутним фронтоном з пишним ліпленням в тимпані - гербом Вишневецьких.
В обрамлені вікон центрального ризаліту використані елементи французького Ренесансу з окремими рисами пізнішого часу, притаманними творчості французького архітектора Мансара.
На територію садиби ведуть дві брами - арочні і двопілонні, архітектура яких відрізняється з'єднанням барочних і класицистичних рис.
Перша брама:
Друга брама із вазами:
На нижній терасі розташована Вознесенська церква, збудована у 1530 році, як усипальниця Вишневецьких. Це - невеликий напівдеревяний тридільний храм, до нави якого прилягають дещо вужчі апсида і бабинець.
Біля церкви зберігся невеличкий цвинтар із старовинними кам’яними хрестами. У XVIII здійснено перебудову церкви, а в 1872 - 1873 роках прибудовано муровану дзвіницю і змінено форму бань. У церкві поховані православні предки Корибутів-Вишневецьких. Саме в цій церкві відбулися заручини Марини Мнішек із Лжедмитрієм І (Григорієм Отреп’євим), які мали великий вплив на долі Росії, Польщі та України.
З площадки, де розташована церква, відкривається красива панорама села Старий Вишнівець із руїнами монастиря кармелітів та дерев’яною церквою.
До інших пам’яток містечка відноситься церква Святої Трійці, зведена у 1892 році у московському єпархіальному стилі. Знаходиться на головній вулиці при дорозі.
На шляху до замку можна оглянути старий млин (1905 р.)